Афективний простір особистості не обмежується потягами й емоціями. До нього входять і складніші афективні утворення – почуття. Однак розглядати емоції як нижчі, а почуття – як вищі прояви афективності було б занадто спрощено. Віддавати

Порівняно з емоціями й почуттями у волі домінуючу роль відіграє безпосередній вплив людини на довкілля. І це виражається в багатьох діях і рухах. Якщо емоції визначають спрямованість дії, то воля – це вже сама

4.3.1. Оцінка і спонукання Афективна сфера (потяги, емоції, почуття і воля) пізнається особистістю через самоспостереження. Згідно із суб’єктивною психологією – це єдиний метод пізнання психіки взагалі, а такої її інтимної сфери, як емоційна –

У жодній сфері психічної діяльності так часто й так доречно не вживається термін “стан”, як в емоційному житті. В емоціях яскраво виявляється тенденція специфічно забарвлювати переживання і діяльність людини, надавати їм тимчасової спрямованості й

5.1.1. Активність особистості та її джерела Проблема активності особистості – проблема суб’єктивного реагування особистості на вплив біосоціального середовища. Звертаючись до аналізу джерел активності особистості, ми відповідаємо на запитання: які спонукальні психологічні сили змушують людину

Потреби, притаманні людині, можна поділити на базові, похідні та вищі. 1. Базові потреби – це потреби в матеріальних умовах і засобах життя, у спілкуванні, пізнанні, діяльності й відпочинку. Вони диктуються об’єктивними законами життя індивіда

Мотиви діяльності людини пов’язані з її цілями. Цілі й мотиви дій можуть збігатися. Наприклад, якщо студента спонукає до виконання лабораторної роботи прагнення засвоїти певні знання або навички, то тут ціль і мотив його дій

Спрямованість – одна з найістотніших сторін особистості, які характеризують її мотиваційну сферу. Поняттям “спрямованість” позначаються ті особистісні утвори, які результативно виявляють себе таким чином: а) в одній і тій самій життєвій ситуації різних індивідів

Регуляція дій може здійснюватись у вигляді безпосередньої реакції чи цілеспрямованої активності. Більш елементарні форми поведінки людини – реактивні – є емоційними процесами, складніші – цілеспрямовані – здійснюються завдяки мотивації. Мотиваційний процес можна розглядати як

Регуляція дій може здійснюватись у вигляді безпосередньої реакції чи цілеспрямованої активності. Більш елементарні форми поведінки людини – реактивні – є емоційними процесами, складніші – цілеспрямовані – здійснюються завдяки мотивації. Мотиваційний процес можна розглядати як

5.2.1. Основні положення психологічної теорії діяльності Основні положення щодо вивчення складу діяльності сформульовані С. Л. Рубінштейном, розвинуті в працях О. М. Леонтьєва, його учнів та послідовників. З поширенням діяльнісного підходу загальноприйнятим стало виділення таких

Навички створюються в процесі автоматизації дій. Вони функціонують як цілісна саморегульована сенсомоторна структура з редукованим самоконтролем, тобто відсутністю наміру усвідомленого поопераційного контролю (рис. 54). Рис. 54. Умови й основні етапи формування навички (за М.

Виконання людиною будь-якої діяльності (ціннісно-орієнтаційної, пізнавальної, професійної) неможливе без її інформаційного забезпечення, інформаційної основи. Інформаційною основою діяльності (ІОД) є сукупність інформації, що характеризує предметні та суб’єктивні умови діяльності відповідно до вектора “Ціль-результат” (В. Д.

Психологічна теорія прийняття рішень, за словами польського дослідника Ю. Козелецького, являє собою “систему тверджень про справжню поведінку людини в процесі вибору рішення. На відміну від теорії раціональних рішень, яка є нормативною, психологічна теорія прийняття

5.4.1. Загальна характеристика регуляторних процесів Дослідники особливостей перебігу діяльності (поведінки) вважають, що для її вивчення й оптимізації необхідне цілісне уявлення про психологічні закономірності будови регуляторних процесів, які забезпечують ефективність довільних дій, поведінкових актів. Н.

Саморегуляція особистості мас ту особливість, що в ній відображається “конкретне ставлення людини до дійсності, в якому виявляються властивості особистості, що мають більш комплексний конкретний характер, ніж функції та аналітично виділені процеси” (С. Л. Рубінштейн).

У прикладній психології, зокрема психології праці, утвердився погляд” згідно з яким професійна придатність утворюється і виявляється в діяльності Це відбувається внаслідок реорганізації психофізіологічного апарату, який пристосовується до умов отримання успішних результатів, а успіх такої

Найзагальнішими формальними ознаками ІСД вважаються такі: 1) стійка система прийомів і способів діяльності; 2) зумовленість цієї системи певними особистими якостями; 3) функціонування системи як засобу ефективного пристосування до об’єктивних вимог (ситуації). З ІСД пов’язуються

6.1. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ За всієї різноманітності соціально-психологічних явищ головним джерелом їхнього виникнення є сфера спілкування. У спілкуванні здійснюються сприймання та розуміння людини людиною, формуються засоби комунікації, такі прояви, як імітація, навіювання, засвоєння соціальних норм,

6.1. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ За всієї різноманітності соціально-психологічних явищ головним джерелом їхнього виникнення є сфера спілкування. У спілкуванні здійснюються сприймання та розуміння людини людиною, формуються засоби комунікації, такі прояви, як імітація, навіювання, засвоєння соціальних норм,

Психологічні прояви, що свідчать про міру та глибину соціалізації людини, визначаються як ефекти соціалізації. Вони зумовлені суб’єктивними уявленнями про соціально-психологічні особливості, які повинна мати людина для виконання певної соціальної ролі. Ці уявлення формуються у

Для соціальної психології недостатньою є просто констатація певної кількості людей або навіть виділення в п межах яких-небудь стосунків. Соціальна психологія досліджує насамперед закономірності поведінки та діяльності людей, зумовлені їх належністю до реальних соціальних труп.

Проблематика малих груп – найбільш поширена та розроблена сфера соціально-психологічних досліджень. Це те безпосереднє середовище, в якому особистість живе і розвивається. Пояснити поведінку людини поза аналізом соціального та психологічного контексту неможливо. Виявлення закономірності функціонування

Міжособистісні стосунки – це сукупність об’єктивних зв’язків та взаємодій між особами, які належать до певної групи. Характерною ознакою міжособистісних стосунків є їх емоційне забарвлення. Отже, ми можемо визначити їх як взаємини людей, що формуються

Міжособистісні стосунки – це сукупність об’єктивних зв’язків та взаємодій між особами, які належать до певної групи. Характерною ознакою міжособистісних стосунків є їх емоційне забарвлення. Отже, ми можемо визначити їх як взаємини людей, що формуються