Психологія сексуальності – Діденко С. В. – 2.1. Доісторичний етап вивчення сексуальності
Інтимне життя людини обумовлене не лише взаємозв’язком біологічних і психологічних факторів, а й впливом соціально-культурного середовища. Статеві стосунки завжди привертали до себе увагу і були в центрі багатьох дискусій. Оцінки “морально/аморально”, “правильно/неправильно” у різних народів та в різні часи були неоднаковими. Тривалий час негативно позначалися на інтимному та сексуальному житті людини забобони, заборони, хибні уявлення про норму й аномалії. Розуміння сексуальності як чогось непристойного гальмувало вивчення цієї сфери, породжувало численні помилкові тлумачення та висновки, У жодній науковій галузі не виникало стільки псевдонаукових тверджень і тлумачень, перекручень, як у дослідженнях людської сексуальності. Причинами цього часто були досвід, упередження дослідників або вплив суспільної думки.
Розвиток знань про сексуальність пройшов кілька етапів: доісторичний етап, етап спостереження та накопичення знань, етап досексологічних знань та етап сексологічних знань.
2.1. Доісторичний етап вивчення сексуальності
Даних про сексуальне життя доісторичних людей зібрано небагато. Людство має письмові історичні пам’ятки, що дійшли до сьогодення з глибини 5 тис. років, однак інформації про сексуальну поведінку, ставлення до сексу в різних суспільствах вони містять дуже мало. Попри те, наукові знання свідчать, що первісна людина не була байдужою до сексуальної сфери. Наприклад, наскельні малюнки раннього палеоліту (1 млн років до н. е.) свідчать, що первісна людина мала уявлення про любов і смерть, пов’язувала їх із життям.
У більш пізні періоди палеоліту на малюнках почали зображувати елементи сексуальності. Увага при цьому зосереджувалася не на поведінці, пов’язаній із сексуальним збудженням, а на таємничих явищах запліднення, збереження і примноження потомства для забезпечення продовження людського роду. Первісна людина була небайдужою до антропометричних розмірів партнера, а сексуальний контакт відображала у ритуалах. Інституту сім’ї тоді ще не було. За вільних стосунків між чоловіками і жінками було відомо тільки про матір дитини, тому рід передавався по жіночій лінії. Шлюбні взаємини були стихійними і неврегульованими, а статеві зв’язки – невпорядкованими: кожний чоловік міг мати статеві контакти з будь-якою жінкою, а кожна жінка – з будь-яким чоловіком. Із часом суспільний розвиток поступово обмежував інстинкти, приватновласницькі інтереси вимагали створення постійної сім’ї.
За родового устрою виникли соціально контрольовані статеві стосунки у формі групового шлюбу, за якого всі чоловіки однієї родової групи мали змогу вступати в статеві контакти з усіма жінками іншої родової групи. На певному етапі груповий шлюб трансформувався у парний, який об’єднував чоловіка та жінку. Його різновидами були: Матрилокальний (чоловік переходив жити до роду жінки), патрилокальний (жінка переходила до роду чоловіка) і Дислокальний (подружжя залишалося жити в своєму роді) шлюби. Усі ці шлюби не були довговічними і розривалися без ускладнень.
Паралельно з парним шлюбом зберігався і груповий шлюб у формі полігамії (грец. poly – багато і gamos – шлюб) (багатошлюбності): багато чоловіків – Поліандрія (грец. poly – багато і andros – чоловік), багато дружин – Полігінія (грец. poly – багато і gynй – жінка, самка). У географічних районах, де головними заняттями були мисливство та рибальство, поширенішою була поліандрія: жінка мала багато чоловіків, велику владу над ними і дітьми (матріархат), була берегинею сімейного вогнища. Де переважали землеробство та скотарство, домінувала полігінія: чоловік мав багато дружин, вважався головою сім’ї з усіма повноваженнями влади (патріархат).
Після розпаду родового суспільства остаточно утвердився моногамний (грец. mono – один і gamos – шлюб) шлюб, який поєднав чоловіка та жінку в інтимних та економічних стосунках, закріпив обов’язки спільно виховувати дітей, забезпечувати матеріальний добробут родини.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)