Психологія людини з обмеженими можливостями – Бочелюк В. Й. – 3. Катамнестичний метод
Катамнез – сукупність відомостей про хворого, що збирають протягом тривалого часу. При складанні катамнезу звертається увага на аналіз клінічної картини історії хвороби, на ступінь дефекту, його якісну своєрідність, на динаміку розвитку дитини в процесі навчання, на її поведінку й спілкування. Шляхом бесіди з їх рідними й близькими з’ясовуються інтереси, схильності, взаємини в родині. Катамнестичний метод використовується для вивчення особливостей психіки дітей і після закінчення ними допоміжної школи. Так збираються, наприклад, відомості про динаміку подальшого розвитку особистості, про працевлаштування, про професійну стійкість, про поведінку на роботі, про участь у суспільному житті. Джерелом цих знань стають бесіди зі співробітниками по роботі або письмові характеристики з виробництва [154,31].
Дані збираються багатьма фахівцями й дозволяють більш точно встановити діагноз і прогноз розвитку. Вони дають інформацію про те, коли в дитини розвилося мовлення, коли вона почала ходити, самостійно обслуговувати себе й таке інше. Все це має велике значення. Наприклад, пізнє виникнення ходьби позбавляє дитину можливості вчасно довідатися багато чого про навколишній світ, позбавляє її самостійності, робить її залежним від дорослих. Затримка в розвитку маніпулювання із предметами або нездатність до нього також дуже обмежують досвід дитини. Досвідчений дослідник може виявити наявність яких-небудь дефектів у розвитку дитини вже зі слів батьків про поведінку дитини в родині. Ознайомлення психолога з тим запасом життєвого досвіду, з яким приходить дитина на дослідження, дає можливість краще зрозуміти роль наявного дефекту у всьому попередньому розвитку дитини
[144,320].
4. Метод експеримент
На думку, А. Д. Виноградової, О. М. Липецької, Ю. Т. Матасова [154,30] та інших, втручання з боку експериментатора може носити характер перепитування, повторення завдання (це допомагає дитині уточнити власні думки), схвалення (добре, молодець, далі), питань (“Чому ти так зробив?”) або критичних заперечень, підказки, поради виконувати тим чи іншим способом, демонстрації, прохання працювати самостійно. Експериментатору не слід бути багатослівним і надмірно активним, його втручання в ході експерименту повинне бути стриманим і обережним.
При організації психологічних експериментів з дітьми, що мають порушення слуху, варто враховувати кілька важливих моментів. Необхідно забезпечити адекватне розуміння інструкції, тому що дитина може не зрозуміти або з зрозуміти неправильно пред’явлену їй словесну інструкцію. Щоб цього не було, при поясненні інструкції можна використати жестову мову. Для пояснення інструкції можна використовувати наочність, звертаючи особливу увагу на те, щоб в них не містилося підказки. Т. В. Розанова радить при проведенні експерименту із глухими дітьми використати попереднє завдання – відносно більше легке, але по суті таке ж, як основне. Тільки після того, як дитина правильно виконає попереднє завдання, можна приступати до основного. Велика увага треба приділяти підбору порівнюваних груп випробуваних. Необхідно брати до уваги умови виховання й навчання дитини (чи була вона у спеціальному дитячому садку, за якою програмою вчилася), час і ступінь порушення слуху, причини втрати слуху, дані про залишковий слух, рівень розвитку словесної мови, види мови, якими вона володіє (словесна, усна, письмова, дактильна); успішність, тип родини (мається на увазі наявність або відсутність порушень слуху в батьків). При порівнянні особливостей психічного розвитку глухих і дітей без таких вад, групи підбираються за принципом вікової відповідності, тобто випробуваними повинні бути глухі й діти, що чують, одного віку, що дозволяє зіставити дані про стан їхнього психічного розвитку [19,12].
При організації психологічних експериментів з дітьми, що мають порушення опорно-рухового апарату, як вважає І. І. Мамайчук [124,120-121], пропоновані дитині завдання повинні бути не тільки адекватні її хронологічному віку, але й рівню її сенсорного, моторного й інтелектуального розвитку. В процесі психологічного обстеження особливу увагу варто звернути на рухові можливості дитини із ДЦП. Врахування фізичних можливостей людини з ДЦП є дуже важливим при психологічному обстеженні. Наприклад, при виразності мимовільних зайвих рухів – гіперкінезів, перед початком обстеження рекомендується провести спеціальні вправи, що сприяють зменшенню гіперкінезів. Пристосування для фіксації пози особливо важливі при обстеженні дитини з гіперкінезами (застосовуються спеціальні пояси, манжети, марлеві кільця, шоломи й таке інше).
(2 votes, average: 4,00 out of 5)