Психологія конфлікту – Долинська Л. В. – 6.2. Об’єктивно-суб’єктивна природа конфлікту
На ранніх етапах становлення теорії конфліктів, як зазначає Н. В. Гришина, припускалося його виникнення “без участі людини”. Зокрема, психоаналітики розглядали несвідомі конфлікти, виникнення яких визначалося законами існування психіки, які не контролюються людиною. У межах розглянутого вище фрустраційно-агресивного підходу Н. Міллер, створюючи конфлікти зовні, у деяких своїх дослідженнях використовував щурів, що підкреслювало властиве йому “безсуб’єктне” розуміння конфліктів.
Однак більшість інших підходів утверджують спільну думку щодо визнання об’єктивно-суб’єктивної природи виникнення конфліктів.
Зокрема, К. Левін визначав конфлікт як вплив на індивіда протилежно спрямованих сил, рівних за величиною. Такими “силами” були характеристики зовнішньої ситуації. їхня дія є результатом суб’єктивного сприйняття індивідом своєї власної ситуації.
Якщо пригадати концепцію М. Дойча, то конфлікт є наслідком об’єктивної суперечності інтересів. Однак вирішальною умовою початку конфлікту є перцепція суб’єктом цієї несумісності.
B. C. Мерлін вважав, що виникнення конфлікту зумовлюється поєднанням певних внутрішніх та зовнішніх умов. Неможливість задоволення мотивів або ставлень особистості він відносив до зовнішніх умов. Однак вони можуть привести до конфлікту лише за умови виникнення внутрішньої суперечності між мотивами чи ставленнями особистості або між можливостями та прагненнями. При цьому людина мусить оцінити ситуацію як таку, що не має свого вирішення: “Для того, щоб конфлікт став реальним, учасники його мають усвідомити ситуацію, що склалася, як конфліктну” (Л. О. Петровська). Після того, як особистість усвідомить ситуацію як конфліктну, починається розгортання відповідної поведінки.
Саме тому сучасні психологи практично дійшли спільної думки, що усвідомлення ситуації як конфліктної є вирішальною, необхідною та обов’язковою умовою виникнення конфліктів.
Отже, сприймання ситуації як конфліктної “запускає” для суб’єкта необхідність реагування на ситуацію у вигляді вибору відповідної стратегії конфліктної взаємодії (Н. В. Гришина).
Суб’єктивність походження конфлікту виявляється в тому, що його виникнення неможливо однозначно пов’язати з певним набором об’єктивних факторів: кожному з нас відомі приклади того, як гострий конфлікт виникає без явної причини, “на порожньому місці”.
Однак не варто забувати і про те, що іноді, за наявності об’єктивно конфліктогенних факторів конфлікт так і не виникає.
Тому для психолога важливо зрозуміти, як особистість сприймає ситуацію взаємодії і завдяки яким чинникам оцінює її як конфліктну.
6.3. Сприйняття ситуації як конфліктної
Проблема сприйняття ситуації є не такою однозначною і простою, як здається на перший погляд. Доволі часто дослідження сприймання ситуації зводиться до з’ясування того, як особистість сприймає людей навколо.
Сприйняття ситуації як конфліктної означає, що ми порівнюємо певну ситуацію, у якій опинилися, зі зразками різних ситуацій соціальної взаємодії, які є в нашому досвіді. На основі такого порівняння ми і відносимо ситуацію до категорії “конфлікт”. Тобто запускається механізм категоризації, яка є способом систематизації навколишнього середовища з метою зниження її суб’єктивної складності. Об’єкт сприймання ми оцінюємо і наділяємо певним змістом залежно від того, до якої категорії ми його відносимо. Отже, категоризація є основою подальших дій, їхнім регулятором. При цьому потрібно пам’ятати, що одну й ту саму ситуацію різні люди можуть сприймати та оцінювати по-різному. Образ ситуації набуватиме певного особистісного забарвлення.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)