Психофізіологія – Кокун О. М. – 3.8. Сенсорна система смаку

Рецептори кістково-м’язового апарату (пропріорецептори) передають інформацію про рух тіла і його частин – положення суглобів, довжину і напругу всіх м’язів.

М’язи містять три типи рецепторів, що є джерелом інформації про стан рухового апарату: первинні закінчення веретен, вторинні закінчення веретен і сухожильні рецептори Гольджі. Ці рецептори реагують на механічні подразнення і беруть участь у координації рухів. Інформація від м’язових рецепторів по висхідних шляхах спинного мозку надходить у вищі відділи центральної нервової системи, включаючи кору великого мозку.

Рецептори веретен передають у мозок інформацію про довжину м’яза і її зміну. Імпульсація від веретен у спинному мозку збуджує мотонейрони свого м’яза і гальмує мотонейрони м’яза-антагоніста. Вона також збуджує мотонейрони м’язів-згиначів і гальмує мотонейрони м’язів-розгиначів.

Сухожильні рецептори Гольджі знаходяться в зоні з’єднання м’язових волокон із сухожиллям. Вони збуджуються пропорційно силі скорочення м’яза і передають у мозок інформацію про силу, що розвивається м’язом. Волокна від цих рецепторів викликають у спинному мозку гальмування мотонейронів власного м’яза і збудження мотонейронів м’яза-антагоніста.

Психофізіологія   Кокун О. М.   3.8. Сенсорна система смаку

Рис. 3.6. Будова смакового сосочка: 1 – рецептор смаку; 2 – смаковий сосочок; 3 – нервові волокна.

Самостійною групою рецепторів є суглобні рецептори. Вони реагують на положення суглоба і на зміни суглобного кута.

3.8. Сенсорна система смаку

Завдяки наявності смаку людина одержує інформацію про характер і концентрацію речовин, що надходять у рот. У результаті цього запускаються реакції, що змінюють роботу органів травлення, а також призводять до видалення шкідливих речовин, які потрапили до рота.

Рецептори смаку сконцентровані в смакових сосочках (луковицях) (рис. 3.6), що розташовані на язику, задній стінці глотки, м’якому піднебінні, мигдалині і надгортаннику. Смаковий сосочок з’єднаний з порожниною рота через смакову пору.

Найбільша концентрація смакових сосочків на кінчику язика. Смакова рецепторна клітина має довжину 10-20 мкм і ширину 3-4 мкм. На її кінці, що звернений у просвіт пори знаходиться 30- 40 найтонших мікроворсинок, які відіграють основну роль у рецепції хімічних речовин, що попадають у канал сосочка (луковиці).

Різні ділянки язика по-різному відчувають смак: кінчик язика більше чутливий до солодкого, задня його частина – до гіркого, бічні краї – до кислого, передня і бічні частини – до солоного.

Нервові закінчення знаходяться в тісному контакті із рецепторами смаку, утворюючи синаптичні контакти з їх тілами. У проведенні сенсорної інформації від смакових рецепторів беруть участь волокна лицьового, язикоглоткового, блукаючого і трійчастого черепно-мозкових нервів. Найтісніше пов’язаний зі смаковою чутливістю нижній (латеральний) кінець постцентральної звивини.

У звичайному сприйнятті їжі беруть участь усі смакові рецептори язика Складний смаковий образ створюється із чотирьох простих смаків. Абсолютні пороги смакової чутливості в різних людей можуть сильно відрізнятися аж до “смакової сліпоти” до деяких речовин. Ці пороги залежать від стану організму (наприклад, при голодуванні і вагітності вони змінюються).

При тривалій дії смакової речовини розвивається адаптація до неї, що пропорційна її концентрації. Адаптація до солодкого і солоного розвивається швидше, ніж до гіркого і кислого. Також можлива зміна чутливості до однієї речовини під дією іншої. Наприклад, адаптація до гіркого підвищує чутливість до кислого і солоного, а адаптація до солодкого підсилює сприйняття всіх інших смакових відчуттів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Психофізіологія – Кокун О. М. – 3.8. Сенсорна система смаку