Промисловий маркетинг – Оснач О. Ф. – 6.4. Методи оцінювання конкурентоспроможності підприємства

Промисловий маркетинг   Оснач О. Ф.   6.4. Методи оцінювання конкурентоспроможності підприємства

Рис. 6.4. Методи оцінювання конкурентоспроможності підприємства

Метод переваг. Оцінка конкурентоспроможності підприємства являє собою порівняння його характеристик, властивостей чи марок товарів, що порівнюються з аналогічними показниками пріоритетних конкурентів (такими, які займають найкращі позиції на даному ринку) з метою визначення тих, які створюють переваги підприємства над конкурентами в будь-якій галузі діяльності. При цьому слід розуміти, що існують зовнішні і внутрішні конкурентні переваги.

Зовнішня конкурентна перевага базується на відмінних якостях товару, що створює цінність для покупця за рахунок зменшення його витрат чи підвищення ефективності його діяльності. Вона збільшує “ринкову силу” підприємства так, що може примусити ринок прийняти більш високу ціну продажу порівняно з конкурентами.

Внутрішня конкурентна перевага – це перевага підприємства стосовно витрат чи управління, яка створює цінність для товаровиробника, дозволяє знизити собівартість більшою мірою, ніж пріоритетний конкурент.

Промисловий маркетинг   Оснач О. Ф.   6.4. Методи оцінювання конкурентоспроможності підприємства

Рис 6.5. Фактори переваг

Обидва типи конкурентних переваг мають різне походження і різну природу, а звідси часто бувають несумісні, оскільки вимагають різних підходів, навичок і культури. На рис. 6.6 представлені обидва типи конкурентних переваг, які можна виявити, використовуючи ринкову силу і продуктивність (Ж.-Ж. Ламбен).

Промисловий маркетинг   Оснач О. Ф.   6.4. Методи оцінювання конкурентоспроможності підприємства

Рис. 6.6. Розуміння конкурентної переваги

Ринкова сила – як максимальна ціна продаж, що приймається ринком, співвідноситься з ціною конкурента.

Продуктивність означає, на скільки питомі витрати на виробництво продукції більші чи менші за витрати конкурента.

Аналіз конкурентоспроможності за цим методом дає можливість підприємству позиціонувати себе відповідним чином, а отже, визначити відповідну стратегію, сформулювати пріоритетні цілі.

Оцінка конкурентоспроможності підприємства може бути здійснена шляхом аналізу його слабких і сильних сторін. У процесі його необхідно одержати відповіді на наступні питання:

– Які плани конкурентів щодо зміни долі ринку, підвищення рентабельності виробництва і збільшення обсягів продажу?

– Якої ринкової стратегії дотримуються ваші конкуренти в даний час?

– За допомогою яких засобів вони забезпечують їх реалізацію?

– Які їх сильні і слабкі сторони?

– Які дії можна чекати в майбутньому від нинішніх і майбутніх конкурентів?

Структурний та Функціональний методи. Згідно зі структурним підходом оцінити становище можна за рівнем монополізації галузі, тобто за концентрацією виробництва і капіталу, і бар’єрів для компаній, що входять на галузевий ринок. Іншим підходом до визначення критерію ефективної конкуренції є функціональний. Згідно з цим методом найбільш конкурентоспроможними є підприємства, де найкраще організовані виробництво та збут товару, ефективне управління фінансами.

Яскравим прикладом використання функціонального підходу є методика консультаційної американської фірми “Дан енд Бредстріт” для оцінювання конкурентоспроможності галузі окремої країни та підприємств усередині цієї галузі. При цьому аналізують три групи показників. До першої групи входять показники ефективності виробничо-збутової діяльності підприємств. Показники другої групи характеризують стан виробничої сфери підприємств (в основному інтенсивність використання основного та оборотного капіталу). Третю групу становлять показники, пов’язані з фінансовою діяльністю.

Конкурентоспроможність підприємства оцінюють за якістю продукції “методом профілів”. За його допомогою виявляють різні критерії задоволення потреб споживачів щодо будь-якого продукту, встановлюють їх ієрархії та порівняльну важливість у межах спектра характеристик, які мають змогу замінити й оцінити споживачі, а також вимірюють техніко-економічні характеристики досліджуваного продукту і порівнюють їх з характеристиками продуктів-конкурентів. Основний недолік “методу профілів” полягає в тому, що він не враховує ефективності виробничої діяльності підприємства та прийнятний лише для підприємств, які випускають один вид продукції.

Інколи використовують багатокутники конкурентоспроможності як окремих товарів так і фірм, галузей (рис. 6.7).

Перелік оцінки показників відбирається експертами чи підприємством, яке оцінює конкурентоспроможність. Чим більша площа багатокутника, тим вище показники конкурентоспроможності окремих товарів, фірм, галузей.

Промисловий маркетинг   Оснач О. Ф.   6.4. Методи оцінювання конкурентоспроможності підприємства

Рис. 6.7. Багатокутник конкурентоспроможності

Матричні методи оцінювання конкурентоспроможності фірм, які грунтуються на розгляді процесів конкуренції в динаміці. Теоретичною базою цих методів є концепція життєвого циклу товару і технології. Згідно з цією концепцією будь-який товар чи технологія з моменту появи на ринку і до зникнення проходить певні стадії життєвого циклу, який охоплює етапи впровадження, зростання, насичення і спаду. На кожному етапі виробник може реалізувати товар чи продукт цієї технології в тих чи інших масштабах, що об’єктивно позначається на частці ринку та динаміці продажу. До матричних методів належить і SWOT – аналіз (по першим буквам: сила, сильні сторони; слабкість, слабкі сторони; можливість). Ціль – виявлення приваблюючих напрямків маркетингових зусиль, на яких можливо досягти конкурентних переваг та загроз, які погрожують фірмі.

Метод інтегральної оцінки. Інтегральний показник рівня конкурентоспроможності підприємства містить два елементи: критерій, що показує ступінь задоволення потреб споживача, і критерій ефективності виробництва.

Бальна оцінка конкурентоспроможності полягає у складанні відповідних таблиць (див. табл. 6.2. та 6.3.), оцінці показників та їх порівняння із підприємствами-конкурентами.

Таблиця 6.2

Визначення рівня конкурентоспроможності фірми (значення кожного фактора оцінюється від 1 до 5 балів)

Фактори конкурентоспроможності

Фірма

Конкуренти

А

Б

1. Продукт

Якість

Технічні параметри

Стиль

Престиж торгової марки

Упаковка

Ремонтопридатність

Гарантійний строк експлуатації

Унікальність

Надійність

Захищеність патентами

2. Ціна

Розмір прейскурантної ціни

Розмір знижок

Строки платежів

Умови кредитування

3.Канали розподілу

Кваліфікація торговельних представників

Розвиток системи оптових посередників Кваліфікація торговельного (збутового) персоналу

Раціональність структури каналів

Охоплення ринку

Розвиток складських площ

Система управління запасами

Система транспортування продукції

4. Система комунікацій

Розвиток реклами

– для споживачів

Індивідуальний (персональний) продаж

– презентація товарів;

– навчання і підготовка збутових служб

Система стимулювання збуту

Загальна кількість балів:

Таблиця 6.3

Аналіз конкурентної позиції підприємства

Показники

Вага

Рейтинг

Цінність

Доля ринку

0,1

4,0

0,4

Зростання долі ринку

0,15

2,0

0,3

Якість продукту

0,1

4,0

0,4

Репутація торговельної марки

0,1

5,0

0,5

Канали розподілу

0,05

4,0

0,2

Ефективність просування

0,05

3,0

0,15

Виробничі потужності

0,05

3,0

0,15

Ефективність виробництва

0,05

2,0

0,1

Вартість товару

0,15

3,0

0,45

Матеріально-технічне забезпечення

0,05

5,0

0,25

Менеджмент

0,05

4,0

0,2

Одним з найсучасніших підходів до визначення конкурентоспроможності підприємства є Метод бенчмаркінгу. Сукупність визначень бенч-маркінгу швидко збільшується, і тому важко сформулювати його точну характеристику. Ціль бенчмаркінгу заключається в тому, щоб на основі дослідження надійно встановити ймовірність успіху підприємства. Одне з визначень бенчмаркінгу характеризує його як метод виявлення того, що інші роблять краще, та вивчення, удосконалення і застосування методів роботи інших організацій.

Зазвичай бенчмаркінг проводиться за такими параметрами: ринкова частка; якість продукції; ціна продукції; технологія виробництва; собівартість продукції, що випускається; рентабельність продукції, що випускається; рівень продуктивності праці; обсяг продаж; канали збуту продукції; близькість до джерел сировини; якість менеджерської команди; нові продукти; співвідношення світових та внутрішніх цін; репутація фірми.

Бенчмаркінг є надзвичайно корисним інструментом, особливо в ситуації, коли необхідно переглянути внутрішню ефективність діяльності компанії та визначити нові пріоритети діяльності. Зіставлення показників ефективності дає можливість зрозуміти уразливі та раціональні сторони діяльності компанії в порівнянні з конкурентами і світовими лідерами в аналогічній області. Це дозволяє знайти незаповнені ринкові ніші, вийти на ймовірних партнерів по виробничо-технічній кооперації і з’ясувати переваги злиття компаній.

Таким чином, користь бенчмаркінгу заключається в тому, що виробничі та маркетингові функції стають максимально керованими, коли досліджуються і впроваджуються на своєму підприємстві кращі методи та технології інших, провідних підприємств даної галузі. Такий аналіз може призвести до зростання прибутковості підприємництва з високою економічністю, створення корисної конкуренції та задоволення потреб покупців.

Алгоритм оцінювання конкурентоспроможності фірми (рис. 6.8.).

Промисловий маркетинг   Оснач О. Ф.   6.4. Методи оцінювання конкурентоспроможності підприємства

Рис. 6.8. Алгоритм оцінювання конкурентоспроможності підприємства

Основні заходи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності підприємства:

– підвищення техніко-економічних і якісних показників продукції фірми;

– орієнтація якості та техніко-економічних параметрів продукції на вимоги споживачів;

– виявлення і забезпечення переваг продукту порівняно з його замінниками;

– виявлення переваг і недоліків товарів-аналогів, які випускаються конкурентами, і використання одержаних результатів у діяльності фірми;

– визначення можливих модифікацій продукту;

– виявлення і використання цінових факторів підвищення конкурентоспроможності продукції;

– віднаходження і використання нових пріоритетних сфер використання продукції;

– пристосування продукції до роботи в різних (у тому числі екстремальних) умовах;

– диференціація продукції;

– посилення впливу на споживачів (просування).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

Промисловий маркетинг – Оснач О. Ф. – 6.4. Методи оцінювання конкурентоспроможності підприємства