Промислова екологія – Апостолюк C. O. – Зварювальні цехи
У машинобудуванні зараз широко застосовують склопластики, що містять скловолокнистий наповнювач і зв’язуючі смоли (фенолформальдегідні, епоксидні, ненасичені поліефірні). Виділення шкідливих парів речовин при формуванні й полімеризації різних смол наведено в табл. 2.10 [9].
При виробництві ебонітових виробів у вентиляційну систему потрапляють в02, СО, Н^, пари бензину, толуолу, гліцерину, пил.
Зварювальні цехи
Кількість шкідливих речовин у повітрі при зварюванні металів залежить від видів і режимів технологічного процесу, властивостей зварювальних (електродів і флюсів) та зварюваних матеріалів. Найбільш шкідливим є ручне електродугове зварювання. Так, при витраті 1 кг електродів у процесі ручного електродугового зварювання сталі утворюється до 40 г пилу, 2 г фтористого водню, 1,5 г оксидів вуглецю та азоту; в процесі зварювання чавуну – до 45 г пилу і 1,9 г фтористого водню [9].
Під час напівавтоматичного та автоматичного електродугового зварювання металів загальна маса шкідливих речовин, що виділяється у повітря, менша в 1,5-2 раза, а при зварюванні під флюсом – в 4-6 разів.
Валові виділення шкідливих речовин у повітря при зварюванні металів наведені в табл. 2.11.
Таблиця 2.10. Основні види шкідливих речовин, що виділяються у повітря робочої зони при формуванні та полімеризації різних смол
Марка смоли | Температура формування та полімеризації, °С | Шкідливі речовини, г/кг | ||||
Стирол | Толуол | Талеїновий ангідрид | Гипориз | Ацетофенол | ||
НПС-609-2ІМ | 5-15 | 25 | 9,0 | 0,90 | 0,05 | 0,04 |
20-30 | 32 | 11,0 | 1,10 | 0,07 | 0,05 | |
40-50 | 40 | 14,0 | 1,40 | 0,08 | 0,06 | |
70 | 47 | 16,0 | 1,60 | 0,10 | 0,07 | |
НПС-609-26с | 5-15 | 20 | 3,6 | 0,07 | 0,07 | 0,05 |
20-30 | 25 | 4,5 | 0,09 | 0,09 | 0,04 | |
40-50 | 32 | 5,7 | 0,11 | 0,11 | 0,05 | |
70 | 40 | 7,0 | 0,14 | 0,14 | 0,06 | |
ПН-3 | 5-15 | 215 | – | 4,40 | 0,30 | 0,07 |
20-30 | 260 | – | 5,20 | 0,40 | 0,22 | |
40-50 | 290 | – | 6,00 | 0,50 | 0,25 | |
70 | 340 | – | 7,00 | 0,50 | 0,30 |
Газове та плазмове різання металів супроводжується виділенням пилу та шкідливих газів. Пил є конденсатом оксидів металів, розмір частинок якого не перевищує 2 мкм. Хімічний склад пилу визначається в основному маркою матеріалу, що розрізається. При різанні металів переважно виділяються токсичні сполуки хрому й нікелю, марганець, шкідливі гази – СО, N0, Ж)2, озон та ін.
Фарбувальні цехи
Шкідливі речовини в цих цехах виділяються в таких випадках:
– при знежиренні поверхонь органічними розчинниками перед фарбуванням;
– при підготовці лакофарбових матеріалів (ЛФМ);
– при нанесенні ЛФМ на поверхні виробів;
– при сушінні лакованих і фарбованих поверхонь. Основними джерелами загазованості повітря робочих зон та
Атмосфери є змішувачі ЛФМ, фарбувальні камери, сушарки, ванни з розчинами для знежирення.
При знежиренні з поверхні дзеркала ванн випаровують пари вуглеводнів (г/(м2 х хв)): бензину – 67-83; гасу – 17-34; уайт-спіриту – 83-100.
Таблиця 2.11. Основні валові викиди шкідливих речовин у повітря при різних видах і режимах електродугового зварювання металів [6]
Концентрація шкідливих речовин, що виділяються з фарбувальних камер, залежить від характеристики ЛФМ, витрати й способу їх нанесення. Характеристика вентиляційних викидів шкідливих речовин наведена в табл. 2.12.
Таблиця 2.12. Концентрації шкідливих речовин, що викидаються з фарбувального цеху
Масу парів розчинників (легких компонентів), що викидаються в атмосферу від фарбувальних і сушильних камер, визначають за формулою [7]
Де т. – маса лакофарбових матеріалах (при нанесенні лаку лако-наливною машиною к1 = 0,6 і 0,8 – відповідно для металевих і дерев’яних деталей); кг – – коефіцієнт, що враховує кількість виділеного розчинника із ЛФМ при фарбуванні та сушінні (для пульверизаційних камер – 0,3, для сушарок – 0,7); Л3 – коефіцієнт, що враховує проникання парів у робочу зону, приймають 0,975; г| – коефіцієнт, що враховує ефективність вловлювання парів розчинників фільтрами вентиляційних установок, приймають 0,3-0,35.
Масу викидів аерозолів від фарбувального обладнання разом з вентиляційним повітрям в атмосферу визначають за формулою
Де к4 – частка ЛФМ, що витрачається на утворення фарбувального аерозолю, залежить від способу розпилення фарби (лаку); /г5 – коефіцієнт; що враховує потрапляння фарбувального аерозолю в робочу зону, часто приймають кь > к3= 0,975; г)в – коефіцієнт, що враховує ефективність вловлювання фарбувального аерозолю гідрофільтрами, приймають 0,92-0,98.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)