Промислова екологія – Апостолюк C. O. – Багатоствольна труба
Величина ГДВ для холодної газоповітряної суміші за всіх інших умов, однакових з розглянутими вище, визначається за формулою
Залежність значень коефіцієнта А від розташування джерела на території країни така ж, як і у випадку нагрітих викидів.
Безрозмірний коефіцієнт п визначається за виразами (8.13)- (8.15) залежно від значення параметра Уж% м/с, що розраховується за формулою
Якщо різниця температур ЛТ (°С) близька до нуля або при розрахунках за виразом (8.12) параметр / перевищує 100 м х сг2 °С”1, то для таких викидів ГДВ розраховуються так само, як і для холодних, оскільки початкове перегрівання ДГ не впливає суттєво на початкове підіймання факела та розсіювання викидів в атмосфері.
Джерела з прямокутним устям
Величина ГДВ для випадку викидів джерела з прямокутним устям визначається залежностями (8.9)-(8.17), але при £> = Ве та V, = У1е. При цьому ефективний діаметр устя £>, джерела визначається за формулою
Де Ь – довжина устя, м; Ь – ширина устя, м.
Ефективний об’єм газоповітряної суміші Уи, що викидається в атмосферу, в цьому випадку визначається за формулою
Для джерела з квадратним устям (Ь = Ь) ефективний діаметр Ве дорівнює довжині сторони квадрата.
Викиди з одиночного аераційного ліхтаря
Значення ГДВ для випадку викидів з одиночного аераційного ліхтаря визначається за формулою
Де ГДВ0 – значення ГДВ, розраховане за рівнянням (8.9) або (8.18) при В = Ве та Ух = Уи.
Значення Ве для аераційного ліхтаря знаходиться за залежністю
Де Ь – довжина аераційного ліхтаря, м; и>0 – середня швидкість виходу газоповітряної суміші з аераційного ліхтаря, м/с. Значення Уи визначається за формулою
Безрозмірний коефіцієнт 53 визначається за рівнянням
Фізичний сенс величини це відстань від одиночного точкового джерела з £) = В€ та V. – V. , де за несприятливих метеорологічних умов досягається максимальна концентрація. Рівняння для розрахунку хм наведено вище.
Одиночне джерело, з якого викидається суміш шкідливих речовин постійного складу з сумарною шкідливою дією
Для одиночного джерела, з якого викидається суміш постійного складу шкідливих речовин із сумарною шкідливою дією, за залежностями (8.9), (8.18) та (8.22) спочатку визначається допоміжна величина – сумарна ГДВ – ГДВе, зведена до викиду однієї з речовин. Для цього у вказаних виразах потрібно використати ГДК цієї шкідливої речовини та сумарний фон Сф, наведений для цієї ж шкідливої речовини. Після цього з урахуванням складу викидів визначаються ГДВ окремих шкідливих речовин.
Група N одиночних суміжних джерел різної висоти
Визначення сумарного ГДВ для груп N одинарних суміжних джерел різної висоти також визначається за рівняннями (8.9) або (8.18), якщо Ух = У/И (V – загальний об’єм газоповітряної суміші, що викидається з усіх джерел, м8/с). Загалом розрахунок ГДВ для близько розташованих один до одного джерел (однакових точкових) не відрізняється від розрахунку ГДВ для одинарних джерел.
Багатоствольна труба
У випадку багатоствольної труби величина ГДВ з усіх стволів розраховується за формулою
Де й1 – безрозмірний коефіцієнт; С’м – приземна концентрація шкідливих речовин, мг/м3, що визначається за формулою (8.30), п. 8.4.3, при значеннях параметрів викиду для одного ствола та викиді речовини М = 1; С% – приземна максимальна концентрація шкідливих речовин, мг/м3, що також визначається залежно від викидів шкідливих речовин М = 1 та діаметра устя джерела £>, яке відповідає його ефективному діаметру що визначається за формулою
Об’єм газоповітряної суміші К12, м3/с, при цьому відповідає її ефективному об’єму, що розраховується за формулою (8.24). Безрозмірний коефіцієнт визначається із залежності
Де / – середня відстань між центрами устів стволів, м; В – діаметр устя окремого ствола, м; гі2 – безрозмірний коефіцієнт, що визначається за рівнянням
Залежно від значень /, Ум, и’м, які визначаються з виразів (8.12), (8.16) або (8.19), (8.34)-(8.37) чи за параметрами викиду одного ствола. (При що більше або менше сі2Н, ГДВ для багатоствольної труби повинні визначатися за параметрами викидів, характерними для кожного ствола.)