Промислова екологія – Апостолюк C. O. – 8.5. Нормування шкідливих викидів у стічні води
Відомо, що якість води залежить від кількості в ній шкідливих домішок. Санітарними правилами встановлені нормативи якості води у водоймищах двох категорій водокористування:
– водоймища питного та культурно-побутового призначення;
– водоймища рибогосподарського призначення.
Нормування якості води для першої категорії водоймищ здійснюється в радіусі 1 км від пункту водокористування, а для другої категорії – в місці спуску стічних вод, максимум 500 м від нього.
Нормуються: вміст плаваючих домішок, запах, присмак, колір, температура води, значення кислотності рН, склад і концентрація мінеральних домішок, кількість у воді кисню, гранично допустима концентрація отруйних і хвороботворних бактерій.
Нормування кількості шкідливих та отруйних речовин у воді здійснюють за принципом лімітуючого показника шкідливості (ЛПШ), під яким розуміють найбільш ймовірний вплив кожної речовини.
При нормуванні якості води у водоймищах 1-ї категорії використовують три види ЛПШ [6]: санітарно-токсикологічний, загальносанітарний та органолептичний. Для водоймищ 2-ї категорії використовують додатково токсикологічний і рибогосподарський ЛПШ. Відповідно встановлюються гранично допустимі концентрації шкідливих речовин окремо для 1-ї і 2-ї категорій водоймищ (табл. 8.5 і 8.6).
Санітарний стан води водоймища вважається задовільним за таких умов:
– після змішування стічних вод з водою водоймища у пробі, відібраній до 12-ї години дня, кількість розчиненого кисню не повинна бути меншою 4 мг/л у будь-який період року;
– повна потреба води в кисні при біохімічному окисленні домішок з температурою 20 °С не повинна перевищувати 1 мг/л для водоймищ 1-ї і 2-ї категорій;
– вміст зважених речовин у воді водоймища після спуску стічних вод не повинен зростати більше, ніж на 0,25 і 0,75 мг/л для водоймищ 1-ї і 2-ї категорій;
– вода не повинна мати запаху і присмаку інтенсивністю понад 3 бали для морів і 2 бали для водоймищ 1-ї категорії, або при подальшому хлоруванні – для водоймищ 2-ї категорії;
– у стовпчику стічної води заввишки 20 см для водоймищ 1-ї категорії і 10 см для водоймищ 2-ї категорії і морів не має виявлятись забарвлення;
Таблиця 8.5. Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у водоймищах питного і культурно-побутового призначення
Таблиця 8.6. Гранично допустимі концентрації речовин у водоймищах виробничо-господарського призначення
– реакція води водоймища після змішування із стічними водами повинна становити 6,5 < рН < 8,5;
– стічні води не повинні містити мінеральних масел та інших плаваючих речовин у кількостях, які можуть утворювати на поверхні водоймища плівки та плями;
– мінеральний склад для водоймищ 1-ї категорії не повинен перевищувати за щільним залишком 1000 мг/л;
– температура води водоймища в результаті спуску стічних вод влітку не повинна перевищувати більш ніж на З °С середньомісячну температуру води найбільш гарячого місяця за останні 10 років;
– вода не повинна містити збудників хвороб;
– концентрація шкідливих речовин у воді повинна бути такою, щоб не завдавати шкоди здоров’ю населення.
За умови багатокомпонентного складу шкідливих речовин сумарну дію на санітарний стан водоймища декількох шкідливих речовин визначають за формулою
Де СІ – концентрація і-ї шкідливої речовини у воді водоймища, мг/л; ГДК{ – граничнодопустима концентрація і-ї шкідливої речовини, мг/л.
Санітарні норми і правила забороняють скидати у водоймища виробничі та побутові стічні води, якщо цього можна уникнути за умов використання раціональної технології, безводних процесів і систем повторного та зворотного водопостачання, якщо стічні води містять цінні відходи, котрі можна утилізувати, а також речовини, для яких не встановлені ГДК.