Профілактика злочинів – Джужа О. М. – 9.4. Роль органів внутрішніх справ у профілактиці насильницьких злочинів
Запобігання насильницьким злочинам є важливим завданням органів внутрішніх справ. Пріоритети державної кримінальної політики значно змінилися і спрямовані насамперед на захист людини, її життя, здоров’я, честі й гідності. Це положення закріплене в Конституції України 1996 р. (глава 2, статті 20, 21, 22 та ін.). За цим принципом побудований і чинний КК України, Особлива частина якого починається з розділу “Злочини проти особи”.
В основному напрями профілактики насильницької злочинності спираються на втілення в життя широких соціальних програм. Проте органи внутрішніх справ покликані відіграти особливу роль у досягненні практичних і стратегічних цілей запобігання насильницькій злочинності через специфіку своєї діяльності. Стаття 2 “Основні завдання міліції” Закону України “Про міліцію”1 на перше місце ставить забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів.
У відомчих нормативних актах питання боротьби з тяжкими насильницькими посяганнями на особу також займають одне з перших місць. Такі фонові явища, як пияцтво, алкоголізм, наркоманія, проституція, бездоглядність й інші, є безпосереднім об’єктом профілактичної діяльності органів внутрішніх справ. Останні також здійснюють контроль за особами, засудженими до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, раніше судимими, такими, що повернулися з місць позбавлення волі.
Безпосереднім обов’язком органів внутрішніх справ є забезпечення принципу невідворотності покарання і за насильницькі злочини, і за інші протиправні діяння, передбачені нормами кримінального закону з подвійною превенцією (загроза вбивством, завдання шкоди здоров’ю, побої, катування), а також тими, що встановлюють відповідальність за незаконне придбання, передачу, збут, зберігання, перевезення або носіння зброї, боєприпасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв тощо й окремими нормами адміністративного законодавства (дрібне хуліганство, стрільба з вогнепальної зброї в населених пунктах та у не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях або поява в громадських місцях у стані алкогольного сп’яніння, заняття проституцією тощо). Це дозволяє досягти профілактичного ефекту в боротьбі з посяганнями на особу.
Завдання, що стоять перед органами внутрішніх справ щодо попередження насильницьких злочинів, єдині для всіх підрозділів і випливають із загальних завдань запобігання злочинності. Проте ступінь участі кожної служби або підрозділу, форми і методи їх роботи – різні, залежно від компетенції. При цьому вони взаємно доповнюють один одного, збагачуючи попереджувальну діяльність різносторонніми елементами і перетворюючи її на струнку систему.
Інструкцією1 з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочини, інші правопорушення та події спільно з Департаментом інформаційних технологій при МВС України у взаємодії з Головним штабом та іншими зацікавленими структурними підрозділами вживаються заходи щодо повсюдного запровадження електронного обліку заяв та повідомлень про злочини і пригоди, автоматизації контролю за прийняттям за ними рішень згідно з кримінально-процесуальним законодавством, використання цієї інформації в інтегрованій інформаційно-пошуковій системі ОВС при її впровадженні.
Ця діяльність спрямована на:
– забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав, свобод і законних інтересів, попередження чи припинення правопорушень, розкриття злочинів по “гарячих слідах”, затримання осіб, які їх скоїли, усунення негативних наслідків правопорушень та надзвичайних подій;
– орієнтування всіх службових нарядів про вчинення злочинів та інших правопорушень;
– прикмети осіб, які їх скоїли, об’єктів посягань;
– організацію взаємодії органів і підрозділів внутрішніх справ, інших міністерств і відомств під час реагування на повідомлення.
Основні права і обов’язки працівників органів внутрішніх справ щодо реагування на правопорушення та інші полії передбачають:
– виявлення та постановку на облік осіб, що мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв’язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих;
– огляд осіб, речей, що знаходяться при них, їх транспортних засобів і вилучення документів та предметів, які можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров’ю;
– заходити безперешкодно в будь-який час доби на територію і в приміщення підприємств, установ і організацій, та оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, переслідувати злочинця або припиняти злочин, що загрожує життю мешканців;
– відповідно до своєї компетенції тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об’єкти з мстою охорони життя і здоров’я людей;
– обмеження або заборону у випадках затримання злочинців, при аваріях, за інших надзвичайних обставин, що загрожують життю і здоров’ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів.
Організація діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України спрямована на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань. Управління силами і засобами органів і підрозділів внутрішніх справ цілодобово перебуває в постійній готовності для реагування на злочинні прояви, надзвичайні ситуації, інші події і є координуючим органом управління при розкритті злочинів. Забезпечує щоденний збір, обробку та аналіз оперативної інформації, передачу спеціальних повідомлень, підготування необхідних управлінських рішень.
Працівники чергових частин органів внутрішніх справ щодо реагування на повідомлення про злочини:
– доповідають про отриману інформацію начальникові ОВС і відповідальному від керівництва, а про злочини та інші надзвичайні події, інформація про які подається до МВС України, ГУ МВС, УМВС, УМВСЗТ, повідомляють черговій частині, в якій перебувають в оперативному підпорядкуванні, роблять позначку в графі 5 ЖРЗПЗ із зазначенням часу доповіді та прізвища особи, яка її прийняла;
– уживають всіх заходів щодо попередження або припинення правопорушення, організовують невідкладні дії з розкриття злочину, затримання правопорушників, надання допомоги потерпілим у ліквідації негативних наслідків злочинів, інших правопорушень, користуючись при цьому Картотекою невідкладних дій чергового ОВС (додаток 8 до Інструкцій, затверджених Наказом МВС України від 18.08.1992 № 485) і керуючись Положенням про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнокримінальної спрямованості, затвердженим Наказом МВС України від 30.04.2004 № 458, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 2 липня 2004 року за № 814/9413;
– організовують в необхідних випадках виїзд на місце події СОГ (слідчо-оперативну групу), інших нарядів (працівників відповідних служб ГУ МВС, УМВС, УМВСЗТ, міськуправління) та отримують від них інформації про проведення невідкладних заходів щодо розкриття злочину по “гарячих слідах”, подаючи їм необхідну допомогу.
Інструкцією затверджено Перелік резонансних злочинів та інших надзвичайних подій, інформація про які подається до МВС України, головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті, Головного управління внутрішніх військ МВС України: умисне вбивство за обставин, які обтяжують покарання (ч. 2 ст. 115 КК України) та всі нерозкриті злочини; умисне тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (або двох і більше осіб) (ч. 2 ст. 121); згвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки; згвалтування, а також згвалтування малолітньої чи малолітнього; насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, учинене щодо малолітньої чи малолітнього або якщо воно спричинило особливо тяжкі наслідки (ч. 4 ст. 152, ч. З ст. 153 КК України).
Важлива роль в організації запобігання насильницьким злочинам в органах внутрішніх справ відводиться безпосередньо начальникові міськрайліноргану внутрішніх справ. Він несе всю повноту відповідальності за організацію роботи служб і підрозділів щодо попередження і припинення насильницьких злочинів та адміністративних правопорушень, спрямованих проти життя і здоров’я громадян. На основі аналізу оперативної обстановки в регіоні він затверджує маршрути патрульно-постової-служби, утворює у разі потреби нові пункти і Пости міліції на найбільш криміногенних ділянках, здійснює контроль за дотриманням законності усіма працівниками і службами відділу, звертаючи особливу увагу на обліково-реєстраційну дисципліну (повноту реєстрації, правильність кваліфікації адміністративних правопорушень і т. ін.). Цим цілям, зокрема, може служити також і здійснюваний ним особистий прийом громадян.
Важлива роль відводиться начальникові міськрайліноргану в організації взаємодії кримінальної міліції і міліції громадської безпеки у запобіганні насильницьким злочинам, що набуває особливого значення під час оперативно-профілактичних операцій, а також у програмно-цільовому підході в цілому. Він є ініціатором і організатором розроблення цільової програми і головним координатором сил і засобів, що використовуються для її реалізації.
Начальник органу особисто організовує професійну підготовку кадрів. А для цього насамперед необхідно активно вивчати найбільш ефективні форми і методи запобігання злочинам проти життя і здоров’я, а також використовувати передовий зарубіжний і вітчизняний досвід.
Положення про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнокримінальної спрямованості на виконання вимог законів України “Про міліцію”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, Указу Президента України від 18.02.2002 № 143/2002 “Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” та з метою вдосконалення оперативно-службової діяльності, підвищення ефективності функціонування системи органів внутрішніх справ і рівня взаємодії її структурних підрозділів у боротьбі зі злочинністю, зокрема в попередженні та розкритті злочинів загальнокримінальної спрямованості, визначає заходи з виявлення, викриття та притягнення до відповідальності осіб, які готують або вчинили злочини; здійснює частковий перерозподіл кадрових, фінансових і матеріально-технічних ресурсів з тим, щоб зміцнити підрозділи органів внутрішніх справ, які безпосередньо працюють з населенням.
Начальники ГУ МВС, УМВС, УМВСТ, міськ-, рай-, лінорганів: забезпечують безумовне виконання покладених на органи і підрозділи внутрішніх справ завдань щодо швидкого й повного розкриття злочинів, викриття всіх учасників та епізодів їх злочинної діяльності.
Головна увага підпорядкованих органів і підрозділів внутрішніх справ зосереджується на своєчасному та дієвому реагуванні на заяви і повідомлення про злочини, підвищенні ефективності першочергових і подальших оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, установленні й викритті осіб, причетних до вчинення злочину.
Вони повинні своєчасно надавати необхідну допомогу міськ-, рай-, лінорганам, що працюють в умовах складної оперативної обстановки, й організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнокримінальної спрямованості.
Розкриття злочинів, розшук та викриття осіб, які їх учинили, є основним завданням діяльності міліції щодо захисту життя, здоров’я, прав і свобод громадян, власності, інтересів суспільства й держави від протиправних посягань. При віднесенні злочинів до категорії загальнокримінальної спрямованості слід керуватися нормативно-правовими актами, що регламентують питання обліку злочинів.
Основні обов’язки щодо розкриття злочинів та відповідальність за кінцеві результати цієї роботи покладаються, у межах компетенції, визначеної чинним законодавством і нормативно-правовими актами МВС України, на підрозділи кримінальної міліції, боротьби з організованою злочинністю, органи досудового слідства і дізнання. Разом з ними обов’язки та відповідальність за розкриття злочинів несуть і всі інші підрозділи ОВС у межах їх компетенції. Розкриття злочинів ОВС здійснюється в максимально короткий строк, у поєднанні слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, швидко і повно, зі встановленням і викриттям усіх учасників злочинів та виявленням епізодів їх злочинної діяльності. Для цього ОВС уживають передбачених законом заходів щодо своєчасного реагування на заяви і повідомлення про злочини, комплексного використання в розкритті злочинів можливостей всіх підрозділів, активного застосування гласних та негласних пошукових і розвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів, учинення процесуальних дій, передбачених кримінально-процесуальним законодавством, накопичення й раціонального використання позитивного досвіду, наукових рекомендацій, підвищення професійного рівня працівників, зміцнення взаємодії з іншими правоохоронними органами і громадськістю.
З мстою розкриття злочинів, що становлять підвищену громадську небезпеку (посягання на життя державного чи громадського діяча; умисне вбивство двох або більше осіб; працівника правоохоронних органів у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків або судді, що пов’язане зі здійсненням правосуддя; умисне вбивство, учинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб; захоплення заручників; умисне знищення або пошкодження майна, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, що спричинило загибель людей; терористичний акт; порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, якщо вони спричинили загибель кількох осіб; масові заворушення, якщо вони призвели до загибелі людей), за спільним рішенням керівників МВС, ГУ МВС, УМВС, УМВСТ, органів прокуратури, Служби безпеки України та її регіональних підрозділів можуть утворюватися посилені СОГ (міжвідомчі СОГ), до складу яких залучаються: слідчий (прокуратури, органів безпеки, ОВС), два-три найбільш підготовлених працівники від підрозділів карного розшуку, боротьби з організованою злочинністю, Державної служби боротьби з економічною злочинністю, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, боротьби з незаконним обігом наркотиків, територіального підрозділу Інтерполу в Україні, Державної автомобільної інспекції, розвідувально-пошукової діяльності й оперативно-технічних заходів, служби дільничних інспекторів міліції та ін.
У сучасних умовах особливого значення набуває віктимологічна пропаганда. Ініціатива в її проведенні та розробці її форм і методів також належить начальникові. Чимале значення для дієвої пропаганди правових знань, що є однією з найважливіших форм профілактики, у тому числі і віктимологічної, має взаємодія із засобами масової інформації.
Великі можливості щодо запобігання насильницьким злочинам мають у своєму розпорядженні служби міліції громадській безпеки, а саме: на території, що обслуговується, особливо значною є роль дільничних інспекторів міліції. Дільничний інспектор ближче за всіх до населення, його щоденна робота включає постійне спілкування з ним, вивчення ділянки і контингенту тих, хто проживає. Він веде облік осіб, раніше судимих, таких, що повернулися з місць позбавлення волі, у тому числі й особливо небезпечних рецидивістів, осіб, що зловживають алкоголем, наркотичними речовинами, які перебувають на обліку в психіатричному і венерологічному диспансерах, що займаються проституцією, а також сімейних бешкетників. Частина названого обліку є обов’язковою, що визначено нормативними відомчими документами; інші доцільно мати для повного володіння обстановкою на ділянці та ефективного проведення профілактичних заходів.
Органи внутрішніх справ:
– проводять роз’яснювальну роботу в сім’ях, в яких вчинено насильство в сім’ї або існує реальна загроза його вчинення, повідомляють членів сім’ї про права, заходи та послуги, якими вони можуть скористатися, та передбачену законодавством відповідальність;
– приймають та розглядають заяви та повідомлення відповідно до Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну його загрозу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 № 616, та нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України;
– інформують протягом трьох днів про отримання заяви чи повідомлення відповідне управління (відділ) у справах сім’ї, молоді та спорту, а у випадках, коли заява та повідомлення стосується неповнолітнього або недієздатного члена сім’ї – службу у справах дітей та орган опіки і піклування;
– отримавши заяву чи повідомлення або іншу інформацію про вчинення насильства в сім’ї, вживають передбачених чинним законодавством заходів щодо припинення насильства;
-у разі необхідності надання потерпілому або правопорушнику першої медичної допомоги викликають бригаду швидкої медичної допомоги;
– у разі безпосередньої загрози життю та здоров’ю дитини або інших членів сім’ї, які постраждали від насильства в сім’ї, вживають заходів щодо ліквідації цієї загрози та надають необхідну допомогу у направленні до спеціалізованих установ для жертв насильства в сім’ї;
– у разі встановлення в діях особи, яка вчинила насильство в сім’ї, ознак злочину, приймають рішення відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, а у випадку встановлення ознак адміністративного правопорушення – відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення;
– щокварталу у межах своїх повноважень надають відповідним управлінням (відділам) у справах сім’ї, молоді та спорту інформацію.
Служба дільничних інспекторів міліції в системі МВС України забезпечує в межах своїх повноважень організацію профілактичної роботи з особами, які перебувають на обліках в органах внутрішніх справ, щодо попередження вчинення з їх боку злочинів та інших правопорушень з широким залученням до цієї роботи населення та громадських формувань з охорони громадського порядку. Аналізують стан, структуру й динаміку правопорушень за місцем проживання громадян, а також ефективність заходів органів внутрішніх справ для їхнього попередження і припинення.
Дільничний інспектор міліції постійно вивчає та аналізує оперативну ситуацію на адміністративній дільниці. Забезпечує охорону громадського порядку на території адміністративної дільниці. Дільничний інспектор міліції здійснює заходи щодо попередження злочинів, виявляє обставини, які призволять до їх учинення, і в межах своїх повноважень уживає заходів щодо усунення цих обставин. Постійно взаємодіє з працівниками оперативних та слідчих підрозділів у попередженні та розкритті злочинів (п. 14.1).
Дільничний інспектор міліції виявляє на адміністративній дільниці осіб, які допускають правопорушення в сім’ях, уживають наркотичні засоби і психотропні речовини без призначення лікаря, психічно хворих, які створюють безпосередню загрозу для себе та оточуючих. Уживає до зазначених осіб своєчасні заходи профілактичного впливу з метою вчинення ними злочинів. Про отриману інформацію повідомляє заінтересовані підрозділи та служби органів внутрішніх справ, органи державної влади та місцевого самоврядування (п. 13.4).
Установлює місця збору осіб, схильних до скоєння злочинів, осіб, які налають приміщення для вживання наркотиків і психотропних речовин, розлиття спиртних напоїв і розпусти, втягують неповнолітніх у злочинну діяльність (п. 13.5).
Дільничний інспектор міліції у межах своєї компетенції ставить на облік і здійснює профілактичну роботу з такими категоріями осіб:
– звільненими з місць позбавлення волі, які відбували покарання за умисний злочин і в яких судимість не знято або не погашено в установленому законом порядку;
– засудженими за вчинення злочинів, виконання вироку щодо яких не пов’язано із позбавленням волі;
– членами сім’ї, яким було винесено офіційне попередження про неприпустимість учинення насильства в сім’ї;
– психічно хворими, які є суспільно небезпечними і перебувають на спеціальному обліку в закладах охорони здоров’я (п. 13.2).
З метою своєчасного виявлення осіб, які зловживають спиртними напоями, вчиняють насильство в сім’ї, наркоманів та інших правопорушників щомісячно вивчає та узагальнює: інформацію чергової частини міськ-, райоргану про виїзди чергових нарядів міліції на побутові конфлікти; повідомлення травматологічних пунктів, бюро судово-медичних експертиз, інших установ органів охорони здоров’я про заподіяння тілесних ушкоджень, пов’язаних з насильством у сім’ї; скарги та заяви громадян, повідомлення посадових осіб про правопорушення, учинені в сім’ях.
Здійснення спеціальних заходів з попередження насильства в сім’ї покладається на працівників служби дільничних інспекторів міліції або кримінальної міліції у справах дітей – члену сім’ї, який учинив насильство в сім’ї, виноситься офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, про що його повідомляють під розписку. Офіційне попередження про неприпустимість учинення насильства в сім’ї може бути винесено осудній особі, яка на момент його винесення досягла 16-річного віку. Підставами для винесення офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї є: заява про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї; висловлене жертвою насильства в сім’ї або членом сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, бажання щодо вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто; отримання повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї; отримання інформації про вчинення насильства в сім’ї або реальну загрозу його вчинення (звернення громадян, організацій, підприємств, навчальних закладів тощо).
Члена сім’ї, якому було винесено офіційне попередження про неприпустимість учинення насильства в сім’ї, служба дільничних інспекторів міліції або кримінальна міліція у справах дітей бере на профілактичний облік та знімає цих осіб з профільного обліку відповідно до Закону України “Про попередження насильства в сім’ї” та Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Наказом МВС від 20.10.2003 № 1212, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2003 за № 1031/8352.
Працівники кримінальної міліції у справах дітей профілактичні справи заводять у випадках, коли особа, що вчинила насильство в сім’ї, не досягла 18-річного віку.
Відомості, що цікавлять дільничних інспекторів, можуть бути почерпнуті з різних джерел, а саме: особистого прийому громадян; бесід з техніками-наглядачами, двірниками, іншими працівниками житлово-комунального господарства; книг реєстрації заяв і повідомлень про злочини; затриманих і доставлених громадян у чергову частину;
– з протоколів про накладення адміністративних стягнень; інформації органів дізнання і досудового слідства відносно осіб, які вчинили злочини в побуті; обліку травматологічних пунктів, психіатричних, наркологічних і венерологічних диспансерів; повідомлень інспекторів стосовно роботи з неповнолітніми; під час рейдів та оперативно-профілактичних операцій; з інших джерел.
Форми роботи дільничного інспектора – різноманітні. У неї входять: переконання, надання необхідної допомоги, нейтралізація негативних умов, контроль і нагляд, примус. Залежно від форм використовуються відповідні методи: профілактична бесіда, постановка на облік, установлення адміністративного нагляду, притягнення до адміністративної відповідальності, підготування матеріалів про обмеження дієздатності, про позбавлення батьківських прав, контроль за поведінкою, спостереження, підготовка матеріалів для направлення в органи дізнання і слідства для вирішення питання про порушення кримінальної справи.
Профілактична робота дільничного інспектора поширюється передусім на сімейно-побутову сферу. Він є центральною фігурою, організатором профілактичної роботи в цьому напрямі, оскільки саме він має можливості для втручання в сімейний конфлікт на його початковій стадії і здатний запобігти можливому злочину. У такому разі, окрім заходів переконання і надання необхідної правової та іншої (у межах компетенції) допомоги, потрібно активно використовувати і профілактичні заходи примусу: залучення особи, з вини якої виник конфлікт (якщо є достатні підстави), до адміністративної відповідальності за загрозу вбивством або спричинення тяжкої шкоди здоров’ю, завдання легкої шкоди здоров’ю, побоїв, за хуліганство, у тому числі і дрібне. У зв’язку з цим недопустимі випадки формального, несвоєчасного реагування дільничних інспекторів міліції на заяви і повідомлення громадян про вказані вище факти.
Іншим напрямом діяльності дільничного інспектора міліції є сфера дозвілля, і, передусім, це громадські місця: парки, сквери, вулиці, зони відпочинку, культурно-видовищні установи, стадіони і спортивні майданчики, а також кафе і торговельні підприємства. Потрібні також періодичні обстеження місць можливого вчинення правопорушень, де збираються підлітки та особи без постійного місця проживання (з підвалів, горищ, покинутих приміщень, під’їздів будинків тощо), а також гуртожитків, де сьогодні часто мають місце п’яні бешкети, поширено вживання наркотиків і проституція.
Важливим елементом профілактики насильницьких злочинів є нагляд за поведінкою осіб, схильних до їх учинення, індивідуальна профілактика, а також активна віктимологічна пропаганда серед осіб групи ризику, до якої входять не лише соціально запущені елементи (наприклад, повії і наркомани), але й касири, інкасатори, а також подружжя та інші члени сім’ї, сусіди – коли трапляються сімейні та інші конфлікти, родичі осіб із психічними розладами агресивно-насильницької спрямованості й інші особи. Чимала роль належить дільничним інспекторам міліції у профілактиці злочинів, що вчинюються із застосуванням зброї. Всі особи, які мають гладкоствольну і нарізну зброю, мають бути відомі дільничному інспекторові, він зобов’язаний систематично перевіряти дотримання ними правил її зберігання і використання. Важливе значення має роз’яснення громадянам порядку придбання, обліку і зберігання вогнепальної зброї, а також заходів кримінальної відповідальності за незаконне виготовлення, придбання, збут, носіння і зберігання зброї (у тому числі холодної), боєприпасів і вибухових речовин. Певний ефект може дати і робота по переконанню у доцільності добровільної здачі зброї, якщо така незаконно зберігається у населення.
Па дільничних інспекторів міліції покладені важливі завдання щодо боротьби з рецидивом насильницьких злочинів. Усіх раніше судимих осіб повинен знати. При цьому він мусить мати максимум інформації про їх спосіб життя, взаємини з оточенням, зв’язки, поведінку в побуті і на роботі, активно використовувати можливості адміністративного нагляду, документувати всі випадки протиправної поведінки таких осіб і в передбачених законом випадках своєчасно притягати їх до адміністративної і кримінальної відповідальності. Втім, використовуючи заходи примусу, необхідно не забувати і про заходи переконання. Певну позитивну роль можуть відіграти профілактичні бесіди із самою особою, яка профілактується, її родичами, сусідами, представниками адміністрації, членами трудового колективу, іншими особами, здатними позитивно вплинути. Надання допомоги звільненим із місць позбавлення волі у справі їх соціальної адаптації – один з найважливіших обов’язків дільничного інспектора. Дільничний інспектор бере участь у профілактиці “фонових” явищ: пияцтва, алкоголізму, наркоманії, дитячої бездоглядності, проституції тощо. Він виявляю також осіб, що тримають кубла (тобто притони), веде їх облік, збирає матеріали для притягнення власників кубел до адміністративної та кримінальної відповідальності. Спільно з працівниками інших служб і відомств перевіряє дотримання правил торгівлі спиртними напоями, виявляє осіб, які втягують неповнолітніх у пияцтво, вживання наркотиків та інші антигромадські дії. Дільничний інспектор вивчає обстановку в місцях концентрації антигромадських елементів (алкоголіків, наркоманів, повій), активно веде антиалкогольну і віктимологічну пропаганду, в тому числі і серед цих осіб.
Враховуючи, що під час профілактичної роботи відбуваються контакти зі складними у психологічному аспекті ситуаціями, коли необхідно впливати на осіб, психологічний контакт дуже важко встановити, потрібно створювати та розвивати у підрозділах органів внутрішніх справ психолого-педагогічну службу. Спеціалісти-психологи могли б не тільки допомогти оперативному складу у роботі з конкретними особами, але й могли б організувати кваліфіковане вивчення потерпілих. Оперативні обліки, що існують в органах внутрішніх справ, не враховують віктимологічних якостей цих осіб. І в той же час законослухняні особи, що мають високий рівень потенційної віктимності, взагалі залишаються поза увагою правоохоронних органів. У зв’язку з цим необхідно вести профілактичні обліки потенційних потерпілих. Це дозволить краще орієнтуватися щодо конкретних осіб, які потребують підвищених заходів у забезпеченні їх особистої та майнової безпеки.
– розробляти найбільш ефективні форми взаємодії з населенням та використання його профілактичних можливостей;
– забезпечувати окремі категорії осіб з підвищеним рівнем віктимності засобами захисту та спеціальною технікою.
Певну роль у профілактиці насильницьких злочинів відіграє патрульно-постова служба. Міліціонери ППС несуть службу в громадських місцях, де вчинюється значна частина насильницьких злочинів та інших правопорушень, які можуть призвести до тяжких посягань на особу. Міліція забезпечує охорону громадського порядку, розбираючи конфлікти і сварки, що виникають, і вживаючи заходів до їх усунення, припиняючи хуліганські дії, вживаючи заходів до осіб, які розпивають спиртні напої і перебувають у нетверезому стані у громадських місцях. Міліціонери ППС також припиняють факти порушення торгівлі спиртними напоями в громадських місцях. Під час несення служби працівники ППС виявляють і затримують осіб, які займаються бродяжництвом, жебрацтвом, проституцією; надають необхідну допомогу громадянам, які перебувають у стані алкогольного сп’яніння і нездатні самостійно пересуватися, а також виявляють дітей, що заблукали, і підлітків, у тому числі тих, які перебувають у стані алкогольного і наркотичного сп’яніння. Всі ці заходи є профілактичними, запобігають тяжкій насильницькій злочинності.
Статут патрульно-постової служби міліції розроблено відповідно до вимог Закону України “Про міліцію”, інших законодавчих та нормативних актів та визначає основні завдання, порядок організації і несення патрульно-постової служби працівниками міліції по охороні громадського порядку, безпеки, боротьби з правопорушеннями на вулицях, площах, транспортних магістралях та в інших громадських місцях. У Статуті на підставі загальних положень і принципів управління, узагальнення практики викладаються обов’язки посадових осіб органів внутрішніх справ щодо керівництва патрульно-постовою службою, порядку її організації, обов’язки і права нарядів міліції, особливості несення служби при проведенні масових заходів і за надзвичайних обставин.
Основними завданнями патрульно-постової служби міліції є:
– забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів;
– запобігання правопорушенням та їх припинення;
– охорона громадського порядку і громадської безпеки;
– виявлення, запобігання, припинення та розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили.
Одним із суб’єктів профілактики насильницьких злочинів є підрозділи Державної служби охорони, які, відповідно, до своїх повноважень, здійснюють охорону громадян. Об’єктами охорони є фізичні особи, крім посадових осіб органів державної влади та громадян, щодо яких заходи захисту життя, здоров’я та майна здійснюються відповідно до окремих законів України, а також майно громадян і юридичних осіб усіх форм власності.
Функції з попередження насильницької злочинності реалізуються також підрозділами дозвільної системи, які уповноважені видавати дозволи на придбання вогнепальної зброї, перевіряти правила її зберігання, накладати адміністративні стягнення за порушення вказаних правил.
Значний обсяг роботи щодо загальної та індивідуальної профілактики насильницьких злочинів виконують підрозділи карного розшуку.
Безпосереднім обов’язком цієї служби є здійснення принципу невідворотності покарання, а також запобігання тим, що замислюються, і припинення тяжких посягань на особу, що готуються.
Велика роль кримінального розшуку і в профілактиці рецидиву насильницьких злочинів. Забезпечується виявлення і постановка на облік усіх раніше судимих осіб й інших осіб, раніше судимих за вчинення насильницьких злочинів, що особливо підпадають під Закон України “Про адміністративний нагляд над особами, звільненими з місць позбавлення волі”, “Інструкцію про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі”. Цій категорії осіб надається можлива допомога у працевлаштуванні та побутових умовах. Серйозне значення для адаптації особи, що повернулася з місць позбавлення волі, мають профілактичні бесіди, що проводяться відразу після повернення. А це вимагає від працівників певної підготовки і володіння інформацією про особу, яка звільнилася, про її сім’ю, житлові умові, можливе місце роботи, друзів, найближче оточення тощо. Особлива увага повинна приділятися запобіганню конфліктним ситуаціям у сім’ях цих осіб, у трудових колективах.
Інструкція визначає порядок організації здійснення адміністративного нагляду за окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі. Адміністративний нагляд установлюється з метою запобігання вчиненню злочинів окремими особами, звільненими із місць позбавлення волі та здійснення на них виховного впливу. При здійсненні адміністративного нагляду органи внутрішніх справ проводять щодо таких осіб тимчасові, примусові профілактичні та оперативно-розшукові заходи відповідно до чинного законодавства України: до осіб, засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства; засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вони після відбування покарання або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаючи на попередження органів внутрішніх справ, систематично порушують громадський порядок і права інших громадян, учиняють інші правопорушення.
Завдання профілактики насильницьких злочинів у середовищі неповнолітніх працівники карного розшуку вирішують у тісному контакті з інспекторами кримінальної міліції у справах дітей. Щоб уникнути дублювання, підрозділи кримінального розшуку повинні займатися попередженням найбільш небезпечних видів злочинів неповнолітніх: групових і повторних. Для цього необхідно виявляти групи підлітків з агресивно-насильницькою спрямованістю, ставити їх на облік, вивчати, прогнозувати подальші дії, вживати заходів до їх роз’єднання, ізоляції лідерів. Особлива увага повинна приділятися дорослим особам, які втягують підлітків до антигромадської діяльності, пияцтва, наркоманії, проституції.
У
(2 votes, average: 4,00 out of 5)