Проблеми теорії держави і права – Машков А. – Визначення поняття “держава”
На підставі всього вищевикладеного, здавалося б, достатньо просто дати визначення поняття “держава”: основні ознаки її названі, взагалі зрозумілі основні підходи до тлумачення її соціальної сутності, цінності, соціального призначення тощо.
Однак все не так просто. Дуже сильно розпорошені тлумачення усіх аспектів, пов’язаних із державою. Особливо зовсім не зрозуміло, які саме ознаки держави є факультативними, а також наявність яких саме ознак є мінімально достатньою для того, щоб певне соціальне утворення можливо було б назвати державою тощо, не говорячи вже про плюралізм думок стосовно поглядів на соціальну сутність та цінність держави, її соціальне призначення – все це робить питання формулювання наукової дефініції “держави” дуже складним завданням.
Особливу складність представляє формування достатнього визначення поняття “держава” в контексті багатогранності сфер її прояву. Не випадково деякі автори (наприклад, Г. Кельзен) розглядали її як правопорядок, тобто в основному в контексті регулятивно-нормативних ознак держави, інші (наприклад, В. Ленін) як апарат насилля, тобто в контексті і петитуціональних ознак тощо.
Саме ці проблеми, пов’язані з цими аспектами розуміння держави та середовища її буття роблять наукове визначення поняття “держава” дуже складною, а можливо й таким, що не має вирішення (з точки зору єдності думок) завданням.
Принаймні, в даній лекції ми хочемо ухилитися від надання наукової дефініції “держави”.
Класифікація державознавчих теорій за найбільш важливими теоріями
Аби отримати більш системне уявлення щодо того, які саме найбільш поширені підходи до розуміння держави існували та існують нині в суспільно-політичній та державно-правовій думці, представляється доцільним це питання розглянути в контексті класифікації зазначених підходів на ці окремі групи.
На наш погляд, усі теорії розуміння та тлумачення держави слід поділяти на групи, виходячи з чітко визначених критеріїв. І хоча ця теза мас банальний характер, тим не менш, у науковій літературі її не завжди дотримуються.
Вважаємо, що чітка та точна класифікація підходів до розуміння та тлумачення держави дасть змогу сформувати достатньо послідовне та цілісне уявлення щодо питання, яке розглядається.
Як критерії поділу поглядів на розуміння держави в даному випадку будуть обрані: – розуміння соціальної сутності держави;
– ставлення до необхідності залучення широких верств населення в управління держаною та суспільства в цілому;
– визнання (або невизнання) факту існування класів, а також розуміння місця останніх у життєдіяльності суспільства та держави;
– розуміння ролі і значення права в державних та соціальних процесах.
З точки зору розуміння соціальної сутності держаної всі державознавчі теорії можна поділити натри групи:
– стратні теорії. Прикладом такої теорії можуть служити погляди анархо-комуністів (найвідоміший представник – П. А. Кропоткін). Згідно з поглядами П. Кропоткіна, держава – це інститут соціальної експлуатації широких верств населення “купкою експлуататорів”. Усе без винятку, що робить держава наносить саму шкоду суспільству. При цьому держава перешкоджає формуванню та функціонуванню природних для суспільства інституцій самоорганізації. У зв’язку з цим основна теза цього вчення в області державознавства полягає в тому, що сутність держави завжди експлуататорська, тому держава (як, зрештою, і право) не може бути трансформована, а має бути знищена в ході соціальної революції. Це забезпечить зняття перешкод на шляху самореалізації іманентних для суспільства механізмів самоорганізації, заснованих на принципах взаємодопомоги та справедливості, що неминуче призведе до виникнення комуністичного суспільства;
– теорії, які обгрунтовують загально-соціальну сутність держави. Це теорії, як правило, ліберальної та соціально-демократичної спрямованості.
Прикладом такої теорії може служити теорія “держава – нічний охоронець”. її суть можна звести до таких основоположних положень:
(а) держава має діяти в інтересах усіх без винятку членів суспільства;
(б) держава не має права втручатися до суспільних справ, окрім випадків правопорушень;
(в) держава не може реалізовувати будь-які економічні та соціальні функції;
(г) державні інститути мають не лише якісне, а й кількісне обмеження у своїй діяльності.
– дуалістичні теорії розуміння сутності держави. До цих теорій відносимо марксистську теорію держави, де в її основі лежить діалектичний матеріалізм. У науковій літературі її часто називають історико-матеріалістичною або класовою теорією держави. І хоча ціла низка інтерпретацій марксистської теорії може бути віднесена до суто стратних (у даному випадку класових) теорій, оскільки в рамках згаданих інтерпретацій заперечується наявність в експлуататорської держави загально-соціальних функцій, тим не менш, вважаємо за можливе погляди К. Маркса та Ф. Енгельса віднести до дуалістичних. Відповідно до поглядів К. Маркса та Ф. Енгельса, держава з’являється в результаті поділу суспільства на класи, які, в свою чергу, є наслідком виникнення та розвитку приватної власності. При цьому держава розглядається як політичний інститут економічно пануючого класу. Однак, з точки зору К. Маркса та Ф. Енгельса, держава виконує не лише класові, а й загально-соціальні функції. У той же час, у випадку якщо між класовим та соціальним інтересом в діяльності держави виникає конфлікт, то цей конфлікт, вважали засновники марксизму, буде вирішуватись на користь економічно (та, відповідно, політично) пануючого класу.
В її основі лежить діалектичний матеріалізм, як цілісна достатньо розвинута наукова теорія.
До цієї ж групи можна віднести теорію плюралістичної демократії. Ця теорія має багато різновидів. Найвідомішими її різновидами є теорія дифузії влади, теорія зацікавлених груп тиску тощо. В основі цих теорій лежить твердження, що в сучасному суспільстві класи, власне, припинили своє існування. Тому державна влада втратила свій класовий характер. Суспільство представляє собою сукупність соціальних об’єднань людей (страт), що утворюються за різними ознаками. Кожна людина входить до багатьох страт. На їхній основі складаються різні політичні та суспільні організації, що “тиснуть” на органи держави та направляють тим самим державну політику. Таким чином, політична та державна влади розшаровуються між стратами, тобто управління суспільними справами здійснюється не лише державою, а й достатньо широким колом недержавних суспільних інститутів, у тому числі об’єднань громадян. Це забезпечує те, що держава виступає інститутом, діючим в інтересах усього суспільства, її дії та функції є загально-соціальними.
Найвідомішими представниками цих теорій є Г. Ласкі, М. Дюверже, Р. Дарендорф, Р. Даль таін.
З точки зору ставлення до необхідності залучення широких верств населення в управління державою та суспільства в цілому можна виділити теорії:
– теорії еліт. Основними загальними системо утворюючими тезами цих теорій є такі два твердження:
(1) народні маси взагалі нездатні управляти державою і тому
(2) управління державою має здійснюватися найвищою верствою суспільства – елітою.
Розбіжності теорій еліт полягають, перш за все, у визначенні суспільної групи, яка має розглядатися як еліта, а також тим, якими є межі втручання державної влади (а отже, і еліти) у суспільні відносини. До теорій еліт можуть бути віднесені соціальні концепції Платона, Москі, Д. Донцова тощо. За своєю суттю, чимало монархічних теорій також можуть бути віднесені до теорії еліт.
Прикладами теорій еліт може служити: Технократична теорія. У рамках цієї теорії елітою є найбільш освічена частина населення (менеджери, вчені). Ця теорія виникла у 20-х роках XX ст. та отримала суттєве поширення у 60-70-х роках. її прибічниками були, зокрема, Т. Веблен, Д. Барнхейм, Г. Саймон, Д. Белл таін. На думку представників технократичної теорії, управляти суспільством повинні (і часто дійсно управляють) спеціалісти – управлінці, менеджери. Саме вони здатні визначити дійсні потреби суспільства, оптимальні шляхи його розвитку, необхідні для цього засоби. У результаті управління стає науковим та забезпечує прогресивний розвиток суспільства.
Теорію кругообігу (циркуляції) еліт В. Парето. Ця теорія виходить з тези, що неминучість поділу суспільства на еліту, що управляє, та маси, якими управляють, пов’язана з нерівністю індивідуальних здатностей людей. Зрозуміло, що найбільш здатні – і є елітою. При цьому суспільна система завжди прагне до рівноваги та при виході її з такого стану з часом повертається до нього, але вихід з рівноважного стану – неминучий результат історичного розвитку. Процес цей утворює соціологічний цикл, плин якого залежить, перш за все, від циркуляції еліт. Нова еліта виникає в найнижчих верствах населення та в ході боротьби зі старою елітою витісняє останню з домінуючих позицій, посідає лідируюче, головуюче місце в суспільній ієрархії, розквітає, та, зрештою, вироджується, стає вже новою старою елітою, та врешті-решт гине під тиском знову ж таки нової еліти. Цей кругообіг еліт, з точки зору В. Парето, є універсальним законом історії, яка є “кладовищем аристократії”.
Демократичні теорії. Це теорії, основним положенням яких є думка про те, що саме при допуску широких верств населення до управління державою можна добитися якісного, соціально необхідного управління суспільним справами.
Демократичні теорії, в свою чергу, розрізняються залежно від розуміння того, хто і як допускається до управління державою; а також залежно від того, як трактуються ролі та значення держави для суспільства. Наприклад, як демократична теорія може розглядатися:
Теорія плюралістичної демократії, що була охарактеризована вище;
Теорія держави нічного охоронця, що була охарактеризована вище;
Теорія держави “загального добробуту”. Ця теорія є антиподом “теорії держави нічного охоронця” в сенсі розуміння та ролі місця держави в житті суспільства. Вона виникла після Другої світової війни. її основи були сформульовані Д. Кейнсом у 30-х роках та отримали розвиток у працях Д. Мюрдаля, А. Пігу, К. Боулдінга, В. Мунда та ін. висунута у рамках соціально-демократичного напряму соціальної думки. Відповідно до цієї концепції, вважається, що держава на сучасному етапі свого розвитку є надкласовим інститутом, який виражає інтереси всіх верств населення та покликаний забезпечити добробут усіх членів суспільства. Тому обгрунтовується доцільність активного втручання держави в економічне життя, необхідність проведення активної класової політики як засобу згладжування класових протиріч, оздоровлення та стабілізації економіки.
З точки зору визнання (або невизнання) факту існування класів, а також розуміння місця останніх у життєдіяльності суспільства та держави державознавчі теорії можуть бути поділені на:
Класові теорії держави, які визнають факт наявності класів у рамках будь-якого структурованого суспільства, яке існувало в минулому та існує на сучасному етапі, а також виходять з того, що саме класовий поділ та боротьба між класами є підставою для виникнення та існування держави. Прикладами класових теорій можуть служити:
– марксистська теорія (була охарактеризована вище);
– анархо-комуністична теорія (була охарактеризована вище);
– та ін.
Позакласові теорії держави, які заперечують основоположне значення класів для виникнення та функціонування держави або заперечують факт їх існування. До них відносять:
– більшість теократичних теорій;
– теорія “держава – нічний охоронець” (була охарактеризована вище);
– теорія “держави загального добробуту” (була охарактеризована вище);
– та ін.
Теорії з елементами класового підходу. До цих
Теорій можна віднести теорії, що визнають факт існування класів у суспільному устрої та їхній вплив на розвиток державно-політичних процесів, але при цьому не розглядають класи як основні та визначальні сили, що впливають на функціонування держави. Прикладами таких теорії є:
– теорія плюралістичної демократії (була охарактеризована вище);
– націонал-соціалістична теорія, що базується на ідеології расизму, який ділить людей за біологічними та соціальними ознаками на раси. При цьому представники однієї раси проголошуються єдиними істинними представниками людського роду, а інші – напів тваринами, завданням котрих є забезпечення процвітання домінуючої раси. Основним завданням вважається забезпечення процвітання “надраси” шляхом створення та забезпечення її “життєвого простору культурної раси”. Наявність класів з точки зору цієї доктрини не можна заперечувати, але головне не вони, а раса, нація, держава. Саме держава покликана реалізовувати інтереси всіх представників найвищої раси;
– та ін.
З точки зору розуміння ролі та значення права в державних та соціальних процесах державознавчі концепції можна поділити на:
Теорії, що розглядають право як основний визначальний (у тому числі діяльність держави) суспільний інститут. До таких теорій відносять:
– теорію правової держави, засновником якої вважають І. Канта, хоча її передвісників можна знайти в історії думки стародавнього світу (Аристотель, Цицерон тощо). Основна теза цієї теорії полягає у твердженні, що основним та абсолютним обмежувачем держави загалом та окремих її інститутів є право, яке, як правило, трактується в природно-правовому ключі;
– лібертарну теорію держави, яку обгрунтовує низка російських вчених, зокрема, В. Нерсесянц. Згідно з цією концепцією, “держава – це правова форма (правовий тип організації та функціонування публічної політичної влади). Термін “правова”, звичайно, передбачає розмежування права й закону. … Сучасна лібертарна теорія пояснює закони про державну владу як необхідну форму забезпечення свободи підвладних, та оцінює закони залежно від того, як вони співвідносяться з основним призначенням державної влади – забезпечувати свободу, безпеку та власність. … Держава – це форма і петитуціонального буття та здійснення свободи людей в їхньому соціальному житті. Таким чином, поняття держави передбачає організацію публічної політичної влади, але державою є лише організація публічної політичної влади правового типу”;
– та ін.
Теорії, в рамках яких праву відводиться інструментальна роль в суспільній структурі:
– марксистську теорію (була коротко охарактеризована вище);
– націонал-соціалістичну теорію (була коротко охарактеризована вище);
– та ін.
Класифікацію підходів до розуміння держави загалом та окремих аспектів її прояву можна провести і за іншими критеріями. При цьому слід пам’ятати, що кількість теорій, які так чи інакше можуть бути віднесені до державознавчих, в історії людської думки взагалі безмежна.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)