Приватне життя і поліція – Римаренко Ю. І

1.1. Актуальність проблематики З початком третього тисячоліття провідні держави світу помітно активізувалися у виробленні взаємоприйнятних схем розвитку глобального процесу інтеграції, що включають як формування нових центрів геополітичного і геоекономічного впливу, так і моделі регіональної

Так, при дослідженні проблем національної безпеки найбільшого поширення і схвалення отримує методологічний підхід, згідно з яким її першоосновою є інтереси окремих людей, з яких складаються інтереси суспільства та держави в цілому. При цьому держава

Поняття “інтереси”,не існує окремо. Воно є часткою тріади: цінності, інтереси і цілі, а саме: O стосовно держави – це національні цінності, національні інтереси, національні цілі; O стосовно особи – цінності, інтереси і цілі особи;

Відповідно до об’єктивного існування і впливу на безпеку особи, суспільства і держави як природних, так і соціальних явищ національні цінності поділяють на природні і соціальні. Природні цінності обумовлені тим, що безпека особи пов’язана з

Сукупність людей, об’єднаних загальними цілями, конкретно-історичними матеріальними і духовними умовами життя, утворює суспільство, для якого як об’єкту безпеки, властивий захист своїх життєво важливих інтересів. До життєво важливих інтересів суспільства можна віднести: * реальне функціонування

2.1. Поняття національної безпеки У науковій літературі є кілька визначень поняття “безпека”, а саме: 1) гарантована конституційними, законодавчими і практичними заходами захищеність і забезпеченість життєво важливих інтересів об’єкта від зовнішніх і внутрішніх загроз; 2)

Одним із видів безпеки є національна безпека. При цьому слід виокремити декілька підходів до цієї проблеми: 1) пов’язаний з тим, що сутність національної безпеки вбачається у відсутності загроз та, відповідно, необхідності захисту національних інтересів

Забезпечити захист суспільства й індивіда від проявів насилля може лише сильна і ефективна державна машина. Цей універсальний політичний аргумент завжди присутній при обгрунтуванні процесу створення, функціонування і модернізації систем безпеки. Посилюючи свій вплив на

3.1. Історичний розвиток поняття “поліція” Встановлення охоронюваного правом та стабільного порядку е одним із основоположних завдань держави та легітимною підставою монополії державної влади. Загроза безпеці нормального суспільного співіснування виникає тоді, коли окремі особи ставляться

У правових зобов’язаннях поліцейської влади відображається рішучий перехід від старої “поліцейської держави” до нової “ліберальної правової держави”. У Пруссії У Пруссії зобов’язання відвернення загроз були впроваджені для поліцейської влади у судовому порядку. Основоположним у

У правових зобов’язаннях поліцейської влади відображається рішучий перехід від старої “поліцейської держави” до нової “ліберальної правової держави”. У Пруссії У Пруссії зобов’язання відвернення загроз були впроваджені для поліцейської влади у судовому порядку. Основоположним у

Захоплення влади націонал-соціалістами стало на заваді шляху німецького суспільства до демократичної правової та конституційної держави. Руйнація державно-правових традицій особливо позначилася на поліцейському праві. З організаційно-правової точки зору поліція ніби розчинилася у партійному органі СС,

У демократичній правовій державі першочергового значення набуває функція охорони державою безпеки життя та здоров’я, автономного розвитку особистості, гарантованого конституційними нормами, а також діяльності органів держави відповідно до конституції та права. Ефективне забезпечення внутрішньої безпеки

Конституція є не тільки основою поліцейської діяльності, а Й водночас встановлює межі цієї діяльності. У поліцейському праві конституційні права і свободи набувають класичного змісту, адже вони якраз і підлягають захисту. Вони становлять сферу автономного

Зазвичай у демократичній правовій державі поліція є резервним засобом, який в умовах загального правопослуху використовується тільки у надзвичайних випадках. Водночас не можна виправдати відмову від використання державної монополії на владу у більших обсягах, ніж

Зазвичай у демократичній правовій державі поліція є резервним засобом, який в умовах загального правопослуху використовується тільки у надзвичайних випадках. Водночас не можна виправдати відмову від використання державної монополії на владу у більших обсягах, ніж

Законодавець має широку свободу дій для визначення того, які повноваження він може надати поліції для ефективного здійснення нею своїх задач, зважаючи на широкий спектр загроз. Також при прогнозуванні та оцінці певних небезпек, що загрожують

4.1. Поліція і суспільство Поліцейське право та наука про поліцію як наука Особливої частини адміністративного права поряд із науковими дослідженнями муніципального права є ядром теорії та практики адміністративного права. Це проглядається також у тому,

У цьому розділі емпірична поліцейська наука розглядалась інтенсивніше як соціологія поліції, при цьому, перш за все, зверталась увага на критичні міркування, що з’явились після 1968 р. Тут, однак, не розглядатиметься велика кількість критичних позицій

5.1. Поняття прав людини Соціальні можливості людини як онтологічна сутність її прав У слов’янських мовах слово “право” вживається на позначення понять, котрі відображають різні соціальні явища. Явище, що виникає та існує незалежно від держави

Основні наукові підходи до інтерпретації гідності людини можуть бути позначені як: А) “суб’єктивістський” (самооцінка людиною її власної цінності, значущості); Б) “об’єктивістсько-соціальний” (соціальна – групова чи загальносуспільна – оцінка гідності людини); В) “суб’єктивістсько-соціальний” (самооцінка людиною

До таких тенденцій належать насамперед: O усе ширше запровадження в суспільну свідомість уявлення про те, що саме людина є первинним і головним суб’єктом невід’ємних прав, які мають соціальну природу (соціально-природний характер); O поширення принципу

6.1. Право на повагу до гідності людини Гідність – це сукупність високих моральних, світоглядних, професійних якостей людини, які дають їй підстави для самоповаги, для усвідомлення своєї суспільної цінності. Відповідно, змістом права на повагу до

Ст. 34 Конституції України проголошує: “Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань”. Зміст свободи думки і слова полягає в тому, що ніхто не може заборонити людині

Відповідно до ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова, і держава забезпечує її всебічний розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Але згідно зі статтями