Приватне життя і поліція – Римаренко Ю. І. – Розділ 7. Політичні права та свободи
7.1. Право на громадянство
Відповідно до ст. 25 Конституції України, право на громадянство включає в себе:
1) право мати громадянство України;
2) право не бути позбавленим громадянства;
3) право змінити громадянство;
4) право не бути вигнаним за межі України;
5) право не бути виданим іншій державі;
6) право на піклування та захист своєї держави під час перебування за її межами.
Крім того, згідно зі ст. 33 Конституції України, громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Відповідно до ст. 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Основним нормативно-правовим актом, який визначає правовий статус громадян України, є Закон України “Про громадянство України”. При його розробленні було враховано норми Загальної декларації прав людини; Конвенції, що регулює деякі питання, пов’язані з колізією законів про громадянство; Конвенції про статус апатридів; Конвенції про скорочення випадків без громадянства; Конвенції про громадянство заміжньої жінки; Європейської конвенції про скорочення випадків багатогромадянства та про військовий обов’язок у випадках багатогромадянства; Конвенції про права дитини та інших з метою приєднання України до тих із них, які відповідають її національним інтересам.
Під громадянством розуміється правовий зв’язок між фізичною особою і відповідною державою, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках. Водночас громадянство – це самостійний конституційно-правовий інститут: відносини з приводу громадянства регулюються сукупністю окремих конституційних норм, а також норм спеціальних та інших законів і підзаконних нормативно-правових актів.
Громадянство грунтується на певній системі принципів – керівних ідей, засад, у яких відображаються сутність і характер громадянства як цілісного правового інституту. Це принципи: єдиного громадянства і запобігання виникненню випадків без громадянства; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина на зміну громадянства; неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України; рівності громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України; збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України. Перелічені принципи визначено безпосередньо у Законі “Про громадянство України”.
Крім того, можна виділити принципи громадянства, які стосуються окремих його під інститутів. Це, скажімо, принципи “права землі” і “права крові”, які стосуються положень про набуття і втрату громадянства України, принцип невидачі громадян України іноземній державі.
Відповідно до Закону “Про громадянство України”, громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) постійно проживали на території України – з 24 серпня 1991 р.;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України “Про громадянство України” (13 листопада 1991 р.) проживали в Україні і не були громадянами інших держав – з 13 листопада 1991 р.;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. органами внутрішніх справ України внесено напис “громадянин України “, а також діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття – з моменту внесення вказаного напису;
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Документами, які підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.
Станом на 5 грудня 2001 року загальна кількість постійного населення України складала 48 млн 241 тис. осіб, при цьому кількість громадян України становила 47 млн 950 тис. осіб, громадян інших країн – 168 тис. осіб, у т. ч. громадян країн СНД – 151 тис. осіб. Осіб без громадянства в Україні налічувалося близько 83 тис, а тих, хто не вказав громадянство – 40 тис. осіб.
Згідно із Законом “Про громадянство України”, підставами набуття громадянства України є:
1) народження;
2) територіальне походження;
3) прийняття до громадянства;
4) поновлення у громадянстві; 5)усиновлення;
В) встановлення над дитиною опіки чи піклування;
7) встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;
8) перебування у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
9) встановлення батьківства;
10) інші підстави, передбачені чинними міжнародними договорами України. Громадянство України згідно із Законом “Про громадянство України припиняється:
1) внаслідок виходу з громадянства України;
2) внаслідок втрати громадянства України;
3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Громадянин України, який виїхав на постійне проживання за кордон, може вільно вийти з громадянства України за його клопотанням. Датою припинення громадянства України у цих випадках є дата видання відповідного указу Президента України.
Проте право вийти з громадянства України обмежується певними умовами. По-перше, вихід з громадянства України не допускається, якщо особу в Україні притягнено як обвинувачену у кримінальній справі, або стосовно неї в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню. По-друге, вихід з громадянства України дозволяється лише тоді, коли Особа набула громадянство Іншої держави або отримала документ, виданий повноважними органами іншої держави, що набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України.
Специфічні підстави й умови виходу із громадянства України встановлюються законом для дітей. Громадянство України втрачається, якщо:
1) громадянин України після досягнення ним повноліття добровільно набув громадянство іншої держави;
2) іноземець набув громадянство України і не подав у встановленому порядку документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього;
3) іноземець набув громадянство України і скористався правами або виконав обов’язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство;
4) особа була прийнята до громадянства України внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів;
5) громадянин України без згоди державних органів України добровільно вступив на військову службу, до служби безпеки, правоохоронних органів, органів юстиції або органів державної влади чи місцевого самоврядування іншої держави.
З метою запобігання випадків апатриду Закон України “Про громадянство України” передбачає, що громадянство України не може бути втрачене, якщо внаслідок цього громадянин України стане особою без громадянства. Виняток із цього правила стосується тільки осіб, які були прийняті до громадянства України внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.
Положення про те, що громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі, відтворюють зобов’язання, прийняті на себе Україною у зв’язку з ратифікацією Протоколу № 4 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини і Європейської конвенції про видачу правопорушників та приєднанням до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб.
Відповідно до ст. З зазначеного Протоколу, жодна людина не може бути вислана з території держави, громадянином якої вона є, шляхом застосування індивідуальних або колективних заходів, а також не може бути позбавлена права в’їзду на територію держави, громадянином якої вона є. У Законі України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” зазначено, що громадянин України ні за яких підстав не може бути обмежений у праві на в’їзд в Україну.
Конвенція про видачу правопорушників (ст. 6) прямо передбачає, що договірна сторона має право відмовити у видачі своїх громадян. У ст. 2 Закону України “Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 р., Додаткового протоколу 1975 р. та Другого додаткового протоколу 1978 р. до Конвенції” прямо зазначено: “Україна не буде видавати іншій державі громадян України. Для цілей цієї Конвенції громадянином України вважається будь-яка особа, котра відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу є громадянином України “.
Відповідно до ст. З Конвенції про передачу засуджених осіб, особу, засуджену на території однієї сторони, може бути передано на територію іншої сторони для відбування призначеного їй покарання, але тільки за умови, якщо така особа є громадянином держави виконання вироку.
Гарантії забезпечення права громадян на піклування та захист своєї держави підчас перебування за її межами передбачено нормами багатьох законів України.
Так, згідно із ст. 14 Закону України “Про туризм”, держава гарантує захист законних прав та інтересів громадян України, які здійснюють туристичні подорожі за кордон.
Пенсійне забезпечення громадян України, які проживають за її межами, здійснюється відповідно до міжнародних договорів. На сьогодні такі договори укладено з Литовською Республікою, Республікою Грузія, Азербайджанською Республікою, Республікою Білорусь, Республікою Молдова, Естонською Республікою, Королівством Іспанія, Латвійською Республікою та іншими державами.
Окремими нормами деяких законів та інших нормативно-правових актів України визначені конкретні обов’язки дипломатичних та консульських установ для захисту прав громадян України, що перебувають за кордоном.
Так, ст. 287 СК України передбачено, що нагляд за межами України за дотриманням прав дітей, усиновлених іноземними громадянами, здійснюється за дорученням Міністерства закордонних справ України, відповідними консульськими установами, в яких діти перебувають на обліку до досягнення ними 18-літнього віку.
Згідно із Законом України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” (ст. 2), дипломатичними представництвами і консульськими установами України за кордоном у разі втрати громадянином України паспорта для виїзду за кордон або іншого документа, що посвідчує особу громадянина України під час перебування за її межами, видається посвідчення особи на повернення в Україну, а також провадиться оформлення паспорта і проїзного документа на дитину громадянам України, які постійно проживають за кордоном.
Законом України “Про нотаріат” (ст. 38) передбачено перелік нотаріальних дії, які надано право вчиняти консульським установам. Це, зокрема: посвідчення угод (договорів, заповітів, доручень тощо); вжиття заходів до охорони спадкового майна; видання свідоцтва про право на спадщину та на частку в спільному майні подружжя; прийняття на зберігання документів та в депозит грошових сум і цінних паперів тощо.
У ст. 2 Закону України “Про органи реєстрації актів громадянського стану” зазначено, що реєстрація актів громадянського стану громадян України, які проживають за кордоном, провадиться консульськими установами, а у випадках, передбачених чинним законодавством, дипломатичними представництвами України.
Відповідно до Консульського статуту України, консул зобов’язаний: приймати звернення громадян України; інформувати громадян України, які тимчасово перебувають у його консульському окрузі, про законодавство держави перебування, а також про місцеві звичаї; у певних випадках представляти в установах держави перебування громадян України; вживати заходів для охорони майна, що залишилося після смерті громадянина України; стежити, щоб відносно громадянина України, взятого під варту (заарештованого) чи затриманого за підозрою у вчиненні злочину, чи підданого іншим заходам, які обмежують свободу громадянина України, або такого, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, а так само – підданого іншим заходам судового або адміністративного впливу, було дотримано законодавства держави перебування і міжнародних договорів; відвідувати громадян України, які перебувають під арештом, затримані чи позбавлені волі в іншій формі або відбувають покарання, стежити, щоб таких громадян тримали в умовах, які відповідають вимогам гігієни і санітарії, і щоб вони не зазнавали жорстокого і принижуючого людську гідність поводження тощо.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)