Приватне життя і поліція – Римаренко Ю. І. – 9.6. Рекомендація Комітету міністрів РЄ 1181 (1992) стосовно співпраці поліції. Кримінальна розвідка
Перша оцінка значення Рекомендації № R (87) 15 стосовно використання персональних даних у секторі поліції, проведена у 1994 р., посилається на Рекомендацію 1181 (1992) щодо співробітництва поліції і захисту персональних даних у секторі поліції (текст, прийнятий Постійним Комітетом, який діє від імені Асамблеї, 11 березня 1992 р., див. док. 6557, звіт Комітету з Юридичних справ та Людських Прав, доповідач – п. Стоффелен). Рекомендація 1181 (1992) вносить пропозицію, що Комітет Міністрів розробляє конвенцію, що містить принципи, викладені у його Рекомендації R (87) 15 та сприяє застосуванню цих принципів під час обміну даними у секторі поліції між державами-членами та між державами-членами та третіми країнами через Інтерпол:
А. Дані мають бути точними, відповідними, не виходити за межі цілей, задля яких вони зберігаються, і за потреби обновлюватись;
Б. Вони повинні бути захищеними, перш ніж їх передадуть для зберігання;
В. Особа повинна мати право знати, чи існують персональні дані, що стосуються її(його);
Г. Він (вона) має відповідне право доступу до таких даних
Д. він (вона) має мати право вносити зміни до таких даних та, за необхідності, змінювати їх або вимагати їх знищення;
Е. Особи, яким відмовлено у доступі до файлів, що їх стосуються, мають мати право звертатись до незалежного органу, який має повний доступ до всіх відповідних файлів та який може й повинен зважити задіяні конфліктуючі інтереси;
Є. за межами сектору поліції має існувати незалежний орган, відповідальний за забезпечення виконання принципів, викладених у цій Конвенції.
Більш того, держави-члени мають забезпечити обмін даними у секторі поліції тільки з іншими державами-членами та з Інтерполом згідно з принципами, викладеними у запропонованому проекті конвенції.
Аналіз даних, що потребують захисту (1999), проведений ЗІМІТІБ (Огляд відповідей на анкету Консультативного Комітету Конвенції з захисту осіб з огляду на автоматичну обробку персональних даних, Конвенції ETS 108 про захист осіб стосовно автоматизованої обробки персональних даних. Страсбург, 24-26 листопада 1999 р.) демонструє, що Директива ЄС стосовно захисту інформації, замість гнучкого тлумачення редакції Конвенції 108, яка врешті-решт є не більше ніж пропозицією, забороняє обробку даних, що потребують захисту. Гарантуючи захист таких даних (як-от расове походження, політичні переконання або релігійні вірування) конститутивний характер у будь-яких положеннях стосовно використання персональних даних Директива завершує те, що ініціювала Конвенція, але в той же час веде до дилеми для існуючих положень:
А. Постійна вимога того, що дані, що потребують захисту можуть і мають визначатись в повному обсязі, протирічить постійним спробами обминути або переглянути чітко визначений перелік.
Б. Практично нескінчений перелік виключень протирічить категорично висловленому наміру принципово обмежити обробку даних, що потребують захисту.
Звіт приходить до висновку, що потреба захисту більше не є ознакою, гарантованою раз і назавжди, але є характеристикою, визначеною у контексті передбачуваної мети використання, яка, таким чином, має постійно і принципово переоцінюватись. Більш того, це означає, що правила, які зазвичай застосовуються до обробки відомостей про особу, не можуть забезпечити належного захисту. Насамкінець, існують не спеціальні категорії даних, що потребують захисту, а скоріше спеціальний режим для кожної з цих інформацій.
Тому необхідно виконувати наступні умови:
(2 votes, average: 4,00 out of 5)