Приватне життя і поліція – Римаренко Ю. І. – 2.5. Роль МВС України у захисті внутрішньої безпеки країни
Особливість діяльності МВС України, за окремими напрямами діяльності, полягає в їх загальному призначенні та соціальній ролі в механізмі держави та в специфіці змісту діяльності як суб’єкта системи забезпечення національної безпеки, які випливають із розподілу праці серед відповідних державних органів, що і зумовлює відповідні форми та методи діяльності, закріплені відповідними нормативно-правовими актами.
Соціальна безпека – це комплекс оптимально збалансованих умов, які становлять основу сталого функціонування соціальних об’єктів при впливі зовнішніх та внутрішніх загроз, а національна безпека – такий ступінь захищеності особи, держави та суспільства, що забезпечує їх стале функціонування та базується на діяльності особи, суспільства, держави та інших суб’єктів для виявлення, попередження, припинення та ліквідації наслідків загроз національним інтересам.
У механізмі держави МВС України не є спеціальним органом, покликаним безпосередньо гарантувати належний рівень національної безпеки (як Служба безпеки України та Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи), але в силу багатоаспектності й багатофункціональності їх діяльності із протидії широкому колу загроз, національна безпека, а саме національні інтереси, є об’єктом їх захисту.
У результаті дослідження загроз національній безпеці пропонується під ними розуміти потенційно або реально існуючі небезпечні впливи в різних формах прояву, що здатні завдати або завдають шкоду національним інтересам, ускладнюють або унеможливлюють їх реалізацію.
У сфері безпосереднього впливу МВС України існують, передусім, такі основні загрози національній безпеці України на сучасному етапі, як криміналізація суспільства, зростання тіньової економіки, різні прояви тероризму.
Метою діяльності МВС є захист із застосуванням відповідних форм та методів основних об’єктів національної безпеки, насамперед прав, свобод і законних інтересів особи, життєво важливих інтересів і цінностей нації тощо, а основними завданнями органів внутрішніх справ є забезпечення безпеки особи, суспільства, держави шляхом протидії, переважно, таким внутрішнім загрозам, як боротьба із організованою злочинністю, забезпечення громадської безпеки, участь у захисті населення у випадках катастроф, стихійних лих тощо, забезпечення екологічної безпеки, боротьба із незаконним обігом наркотиків, розповсюдженням зброї, незаконною міграцією та інші. За певних умов, що визначаються відповідними нормативно-правовими актами та конкретною ситуацією, органи внутрішніх справ беруть участь у забезпеченні зовнішньої безпеки.
Безпека особи на сучасному етапі розвитку державно-правової думки перетворюється з феномену, похідного від розуміння безпеки інших рівнів та якостей, на фундаментальну цінність, що становить безумовний пріоритет при створенні відповідних систем безпеки та призводить до збільшення багатоманітності предметної компетенції органів внутрішніх справ у системі забезпечення безпеки особи, що безпосередньо випливає з їх завдань, функцій, прав та обов’язків.
Чинна система правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ у сфері національної безпеки потребує значних за обсягом та суттєвих за змістом удосконалень, доповнень та змін.
Для побудови ефективної системи координації міліції з іншими суб’єктами системи забезпечення національної безпеки доцільно розробити єдиний закон, який би визначав загальні положення взаємодії державних органів, насамперед виконавчих, при забезпеченні національної безпеки України.
Ефективне правове регулювання діяльності суб’єктів системи забезпечення національної безпеки України в умовах надзвичайних ситуацій повинно базуватися на всебічному врахуванні їх специфічного характеру, у зв’язку з чим пропонуються такі рекомендації:
O з метою вирішення проблеми визначення порядку побудови та організації взаємодії суб’єктів системи забезпечення національної безпеки України варто розробити концепцію загальнодержавної системи запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, яка б об’єднувала зусилля і засоби відповідних державних органів, до компетенції яких входить розв’язання питань захисту суб’єктів, суспільних цінностей в умовах надзвичайних ситуацій;
O при правовому забезпеченні ефективного функціонування системи національної безпеки України прийняти закон про запобігання та ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, в якому визначити єдине розуміння надзвичайних ситуацій, чітко визначити їх ознаки, загальноправову компетенцію суб’єктів системи забезпечення національної безпеки в умовах надзвичайної ситуації, порядок їх підпорядкованості тощо. Паралельно необхідно розробити і прийняти концепцію реформування управління державними органами в умовах надзвичайних ситуацій, зокрема управління міліції України в особливих умовах;
O при здійсненні заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації, наділити МВС України додатковими повноваженнями відповідно до законів та підзаконних нормативно-правових актів у відповідній сфері, тому для більш чіткої регламентації та вдосконалення правової бази їх діяльності та інших відповідних суб’єктів системи забезпечення національної безпеки України необхідно прийняти два закони: про надзвичайний стан і про стан національного лиха з різним правовим режимом, різними підставами та правообмеженнями.
При розгляді участі міліції в міжнародних системах безпеки та в забезпеченні безпеки інших країн доцільно виокремити форми, які регламентовані відповідними міжнародними та внутрішньонаціональними правовими нормами, а саме:
O участь у миротворчих операціях ООН, ОБСЄ, Ради Європи, що є одним з важливих факторів розширення співпраці з іншими країнами в напрямі забезпечення як міжнародної, так і власної національної безпеки;
O обмін інформацією;
O участь у спільних нарадах, симпозіумах, конференціях з питань національної та міжнародної безпеки;
O спільне вироблення рекомендацій і пропозицій з проблем національної безпеки з подальшим закріпленням у національному законодавстві;
O створення міжнаціональних структур для координації діяльності правоохоронних органів та участь в їх діяльності.
Говорячи про внутрішню безпеку, національну безпеку України та визначаючи роль МВС України в її забезпеченні, на наш погляд, слід звернути увагу на один досить важливий та делікатний аспект проблеми – етнополітичну безпеку України, пов’язану з небезпекою етнополітичної нестабільності, що супроводжується спробами розіграти так звану “етнополітичну кризу”.
По-перше, як учасник політичного процесу, МВС України безпосередньо відповідає за протидію етнічній злочинності. По-друге, поряд з іншими відомствами воно безпосередньо “виходить” на етнополітичні конфліктні ситуації й конфлікти, що реально впливають на стан етнополітичної безпеки. Особливо це стосується відносин влади і раніше депортованих кримських татар, пов’язаних з відновленням втрачених соціально-політичних та економічних прав.
Відновлення цих прав супроводжується вкрай болісними процесами, оскільки передбачає перерозподіл обмежених природних та інших ресурсів АРК. Причому, ці зазіхання на них є однією з основних причин ідеологічного, політичного та психологічного зіткнення кримських татар з нетатарським населенням автономії.
До таких ресурсів належать, зокрема, влада, земельна та інша власність, робочі місця.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)