Приватне життя і поліція – Римаренко Ю. І. – 1.6. Класифікація національних інтересів
Відповідно до об’єктивного існування і впливу на безпеку особи, суспільства і держави як природних, так і соціальних явищ національні цінності поділяють на природні і соціальні.
Природні цінності обумовлені тим, що безпека особи пов’язана з необхідністю харчуватися, одягатися, мати житло, брати участь у суспільній діяльності, продовжувати рід, тобто зі здійсненням дій, що забезпечують її нормальну життєдіяльність.
Соціальні цінності обумовлені суспільним характером існування людини. Вони, своєю чергою, поділяються на дві групи.
До першої належать цінності з пріоритетними елементами загальнолюдського значення – виробництво, техніка, праця, де першочерговою є праця, що створює матеріальні і духовні блага, без яких ні людина, ні суспільство не могли б не тільки прогресивио розвиватися, але й існувати.
Другу групу складають соціальні цінності, що мають локальний характер. До них відносяться суспільні відносини, ідеали, духовна культура.
Групи цінностей можуть мати різну значущість для різних суб’єктів соціальних відносин: особи, суспільства і держави. Звідси витікає поділ цінностей на індивідуальні (особові), суспільні та державні. Національні цінності включають таку сукупність соціальних цінностей особи, суспільства і держави, втрата яких веде до зникнення нації як самостійного суб’єкта міжнародних відносин.
Соціальні цінності можуть бути матеріальні та духовні. До матеріальних цінностей належать матеріальні блага, а до духовних – досягнення пізнання, науки, культури, явища мистецтва.
Із змістовної точки зору соціальні цінності можна поділити на:
O глобальні (фундаментальні явища духовної культури, умови для існування інших цінностей);
O національні (сукупність матеріальних і духовних цінностей особи, суспільства і держави окремо взятої країни);
O матеріальні (створені діяльністю людей в матеріальній сфері виробництва);
O духовні (створені людською діяльністю в духовній сфері);
O етнічні цінності (сукупність матеріальних і духовних цінностей окремого етносу).
Цінності за способом існування можна класифікувати як об’єктивні і суб’єктивні, вічні і тимчасові, індивідуальні і групові, суспільні і державні.
Цінності держави включають усю сукупність умов, які покликані зберегти цінності індивідуальні, групові і суспільні в цілому. До них належать територіальна цілісність, суверенітет у всіх його аспектах, громадський і конституційний порядок, економічна і політична стабільність, а також цілий ряд матеріальних, духовних, природних та інших цінностей.
Серед основних цінностей суспільства виділяють мораль, право, наукове знання, культуру й освіту*
Таким чином, в найзагальнішому вигляді національні інтереси – це усвідомлені, офіційно виражені об’єктивні потреби народу, що випливають з його національних цінностей і направлені на збереження, створення або досягнення сприятливих умов для його стабільного існування та стабільного розвитку. Вони обумовлені особливостями соціально-економічного і політичного устрою суспільства, рівнем його економічного розвитку, історично сталим місцем у міжнародному розподілі праці, специфікою географічного положення, національними і культурними традиціями.
Окрім цього, слід наголосити на категорії життєво важливих інтересів, які визначаються як сукупність потреб, що їхнє задоволення надійно забезпечує існування і можливості прогресивного розвитку особи, суспільства і держави.
З цього визначення виходить, що головним критерієм, згідно якого інтереси можуть бути віднесені до життєво важливих є, – їх відповідність умовам існування і можливостям прогресивного розвитку об’єктів безпеки. Звідси ж випливає, що ті інтереси, які суперечать даній умові, повинні бути тими або іншими методами, властивими демократичній державі, пригнічуватися або нейтралізуватися.
Без реалізації життєво важливих інтересів неможливо забезпечити стабільний стан держави і суспільства, а також нормальний розвиток країни як незалежного вільного суб’єкта міжнародних відносин.
Вирішення задачі аналізу інтересів особи, суспільства і держави, виявлення життєво важливих інтересів, визначення шляхів і методів їх задоволення або придушення інтересів, що суперечать умовам існування і прогресивного розвитку основних об’єктів безпеки, повинно забезпечуватися основним суб’єктом забезпечення безпеки – державою.
Важливі інтереси – дотримання прав людини, благополуччя і процвітання країни: забезпечення громадської безпеки, гармонізація міжнаціональних відносин.
Інтереси – забезпечення екологічної безпеки; забезпечення громадського спокою і згоди в суспільстві; збереження духовного надбання країни; відновлення і зміцнення позицій в системі міжнародного розподілу праці.
Класифікація національних інтересів на життєво важливі, важливі і просто інтереси відбиває їх співвідношення із застосуванням військової сили, тобто з використанням засобів їх забезпечення.
Життєво важливі національні інтереси пов’язані зі збереженням, примноженням і захистом національних цінностей, девальвація і втрата яких загрожує власне існуванню народа. Тому їх захист допускає (але не припускає) застосування військових дій, зокрема масштабних, з використанням усіх сил і засобів, що є у розпорядженні держави.
Для захисту важливих національних інтересів допускається тільки обмежене застосування озброєного насильства у випадках, коли виникають соціально значущі, що набувають національного масштабу небезпеки та загрози. Здійснюється воно в рамках конституції, чинного законодавства, міжнародно-правових зобов’язань країни.
При захисті просто національних інтересів застосування озброєного насильства не допускається. Перелік таких інтересів надзвичайно широкий. Вказана класифікація не відбиває пріоритетності кожного з інтересів із погляду конкретної ситуації в конкретний історичний період.
Життєво важливі інтереси, перш за все, виражають прагнення країни до виживання. Це припускає відтворення суспільства, основних інститутів, цінностей та інших найважливіших характеристик його устрою.
Для кожного суспільства є певний набір показників, невиконання яких призводить до виникнення негативних процесів і дестабілізації суспільства в цілому. Ці показники охоплюють області, найбільш пов’язані з проблемою виживання. Такими можуть бути:
O область економічних відносин, тобто відносин, що регулюють соціальне і майнове положення громадян і не допускають (при певних відмінностях) убогості потреб і загибелі;
O область міжнародних (зовнішньополітичних) відносин, тобто відносин із населенням інших країн світу в цілому, окремих регіонів, країн, направлених на зниження військової загрози і конфронтації на суші, морі, в повітрі та космосі, а також запобігання конфліктних ситуацій, припинення підривної діяльності проти народів інших країн, надання допомоги тим, хто її потребує;
O область внутрішньодержавних політичних і соціальних відносин, тобто відносин різних груп населення між собою за етнонаціональною, виробничою (професійною), суспільно-політичною (в тому числі партійною), релігійною, соціальною, правовою, демографічною та іншими ознаками;
O область екології як на міжнародному рівні, так і всередині країни в різних сферах повітряної, водної, земної, а також різних проблем, що призводять до загрози умов виживання людини і навколишнього середовища (техногенне забруднення, знищення лісів, окремих видів флори і фауни тощо);
O гуманітарна область, що охоплює кризові явища в стані культури, моралі, етики тощо.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)