Прикладна етика – Аболіна Т. Г. – 3.6. Відкриті питання екологічної етики: цінності “внутрішні” та “зовнішні”
Важливим поняттям в екологічній етиці є істинна цінність. Це цінність об’єкта, що є незалежною від інтересу або оцінки. Етичні вчення, як правило, цінність пов’язують з людиною, а екологічна етика, розширюючи розуміння цінності до масштабу екосистемного блага, дозволяє одночасно зберегти й традиційні гуманістичні цінності стверджуючи екологічний холізм.
Всі види живої природи, екосистеми, природні об’єкти, так як і людина, володіють притаманною їм внутрішньою цінністю. Хоча обговорення проблеми цінностей є не новою, але в руслі розвитку екологічної етики цінність природи почали визнавати лише наприкінці XX ст., опорою якого стала Всесвітня Хартія Природи (2000), в якій наголошується: “… будь-яка форма життя є унікальною і заслуговує на повагу, яка б не була її корисність для людини”28. На думку багатьох дослідників, лише наявність внутрішньої цінності є достатньою для поваги та збереження природи.
Екологічна етика вводить світ природи у світ людських цінностей шляхом ствердження самоцінності природних об’єктів. Де, за висловом російського дослідника А. Гусейнова, ставлення людини до природи вимірюється на “ідеальних терезах моралі”. Адже з точки зору екологічної етики основною умовою моральної поведінки людини є відмова від насилля стосовно природи, не завдавання шкоди всьому живому, відмова від розкоші та споживання.
Відомий вітчизняний дослідник В. Борейко класифікував цінності природи на два основні типи: зовнішні цінності (інструментальні) та внутрішні цінності. Зовнішні цінності поділяють на матеріальні (господарські і рекреаційні) і нематеріальні (етичні, естетичні, релігійні, наукові і т. д.)29.
Матеріальні цінності
Господарська цінність – це цінність, корисна для господарства людини.
Рекреаційна цінність – пов’язана з туристичним, рекреаційним використанням природних територій.
Нематеріальні цінності
Історико-культурні цінності – цінність архітектурних пам’яток та об’єкти топоніміки.
Релігійна цінність – цінність відчуття дикої природи як священного простору, в якому виявляється свята сила.
Естетична цінність – цінність краси дикої природи, що є вищим даром.
Цінність дикості природи – цінність первозданної дикої природи та її охорона.
Цінність спадщини – дика природа є ціннісною спадщиною не лише людини, а й будь-якої форми життя.
Етична цінність – цінність природи як джерела любові, поваги, добра та ін. Це цінність можливості транслювати на природу свою турботу про її благополуччя.
Символічна цінність – цінність природних кодових образів, для передачі різноманітних значень. Природа надихає людину на створення міфів, образів, висловлюючи свої ідеї, емоції, почуття, думки.
Духовна цінність – цінність місця, де можна знайти момент поєднання з творчою силою природи, цінностями Землі, віднайти екологічну мудрість, спокій і духовність.
Еталонна цінність – цінність, якою володіє дика природа як зразок. Порівнюючи природні еталони з територіями господарського користування, можна завбачати різноманітні явища, які є важливими як для науки, так і для господарства.
Наукова цінність – цінність природи як ресурсу для наукових відкриттів, вивчаючи та спостерігаючи природу.
Цінність свободи (волі) – цінність основного джерела інтелектуальної свободи, духовної волі як для людини, так і для будь-якого живого Іншого.
Музейна цінність – цінність величезного синтетичного музею, який потрібен для подальшого розвитку людства.
Виховна цінність – цінність виховання у людини почуття відповідальності, самосвідомості, терпіння і т. п.
Освітня цінність – цінність, завдяки якій людина отримує інформацію про себе, власне місце та роль у світі, розвиток розумових та художніх здібностей.
Екологічна цінність – цінність, яка здатна забезпечити екологічну рівновагу на Землі, компенсувати антропогенне перетворення екосистем.
Цінність підтримки життя – цінність, яка полягає у підтримці середовища проживання тваринного і рослинного життя для збереження різноманітності форм життя.
Цінність захисту – цінність, яка слугує своєрідною віддушиною від індустріального суспільства.
Цінність натхнення – цінність природи у наданні натхнення, народження думок та почуттів.
Цінність захисту від хвороб – багато ділянок дикої природи слугують своєрідним захистом від вірусів та інфекцій.
Неусвідомлені цінності – цінності, які перебувають поза розумінням людського розуму, що ще потрібно оцінити та зрозуміти.
Екологічна етика в ієрархії цінностей на найвищий щабель ставить гармонійне і рівноправне співтовариство людей та інших живих та неживих компонентів природи. Людина не має права вирішувати з позицій користі та цілевідповідності питання про цінність і право на життя того або іншого біологічного виду. Вона має не допускати втрат у біорізноманітті, турбуватися про збереження всіх видів і об’єктів природи. Проблему моральних цінностей у відносинах із природою людині потрібно вирішувати виходячи з того, що екосистеми і співтовариства людей є самостійними моральними суб’єктами, які володіють невід’ємною цінністю.
Основою екологічної етики є визнання існування в основах світо-творення природних сил, лише таке одухотворене ставлення до природи робить можливим розумне ставлення до природи. Процес одухотворення, або екологізації, виявляє себе у такому:
O ставлення до природних об’єктів визначається не матеріальними, економічними, правовими або релігійними настановами, а моральними нормами і принципами;
O моральний обов’язок і докори сумління стосовно до природи стають частиною моральної свідомості, відбувається екологізація традиційних норм і принципів – “екологічна совість”;
O поява нових моральних принципів завбачає виключення старих принципів корисності та цілевідповідності у відносинах із природою.
Стає необхідністю обгрунтування і введення в дію поняття “морально-екологічний імператив” – об’єктивних вимог до людей, відповідальних за науково-технічний прогрес і використання його досягнень у практичних цілях.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)