Правовідносини є основним поняттям правової науки. За усталеним визначенням, це суспільні відносини, врегульовані нормою права. Відповідно трудові правовідносини – це врегульовані трудовим законодавством трудові й тісно пов’язані з ними відносини працівників у галузі праці.

Демократичність конституційних норм про працю забезпечується як можливістю вибору професії та роду трудової діяльності, так і забороною примусової праці (ст. 43 Конституції України). Правове забезпечення залучення громадян України у сферу трудової діяльності здійснюється відповідною

Будь-яка трудова діяльність робітника чи службовця відбувається протягом певного часу. А конкретна тривалість виконуваної працівником роботи вимірюється його робочим часом. З урахуванням зазначеного Робочий час – це встановлений законом або на його основі час

Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст. 45 Конституції України 1996 р.). Це право забезпечується різними засобами, найголовніші з яких: а) надання днів щотижневого відпочинку; 6) щорічна оплачувана відпустка; в) встановлення скороченого робочого

На відміну від дисциплінарної матеріальна відповідальність сторін трудового договору має взаємний характер. Переважна більшість працівників сумлінно та свідомо виконують трудові обов’язки, вимоги правових норм. Але трудовий процес – явище багатогранне, і його порушення може

Процес трудової діяльності – явище багатогранне, тому при виконанні працівником відповідної роботи можуть виникати певні суперечності чи непорозуміння між працівником і власником чи уповноваженим ним органом. Трудові спори (конфлікти) можуть виникати не лише між

§ 1. Екологічне право України: поняття, предмет, система Поняття “екологія” походить від грецьких слів “oicos” – дім, житло і “logos” – вчення, теорія. Отже, Екологія – це наука, яка вивчає проблеми взаємодії живих організмів

Здійснюючи загальну характеристику законодавства про охорону навколишнього природного середовища ми фактично розглядаємо екологічне право як систему національного законодавства. При цьому мова повинна вестися, насамперед, про його джерела. А отже, під Джерелами екологічного права слід

Метою існування екологічних прав та обов’язків є забезпечення екологічної безпеки. Під нею розуміють стан навколишнього природного середовища, який забезпечує запобігання погіршенню екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я людей. Гарантіями екологічної безпеки для громадян

Управління в царині охорони атмосферного повітря здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство охорони здоров’я України, місцеві органи державної виконавчої влади, інші державні органи та

Водний кодекс України регулює правові відносини з метою забезпечення збереження, наукового обгрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям

§ 1. Загальна характеристика земельного права. Поняття, відносини та предмет правового регулювання Земельне право – це галузь права, що регулює та охороняє земельні відносини з метою забезпечення раціонального використання земель, створення умов для підвищення

Право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати в приватній, комунальній та державній власності. Суб’єкти права власності на землю: А) громадяни та юридичні особи

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Охорона земель – відповідно до Закону України “Про охорону земель” від 19 червня 2003 р. – це система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель

Угоди, укладені з порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду. Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення:

§ 1. Цивільне право України як галузь права На кожному кроці свого життя ми, не замислюючись над цим, вступаємо в певні правовідносини. Але найчастіше всі стикаються із суспільними відносинами, які регулюються цивільним правом, тобто

Цивільно-правові норми встановлюються для того, щоб регулювати суспільні відносини, які складають предмет цивільного права і в які ми вступаємо, як зазначалося вище, щодня. У результаті такого регулювання вказані відносини набувають правової форми і стають

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, наділена цивільною правоздатністю та дієздатністю, яка може бути позивачем і відповідачем у суді. Характерними ознаками юридичної особи є такі: 1) організаційна єдність, тобто

Найрозповсюдженішими юридичними фактами, що стають підставою виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин, є укладення суб’єктами різноманітних правочинів. Правочин – це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. В юридичній

Законодавець надає можливість суб’єктам брати участь у цивільних правовідносинах особисто або через представника. Представництвом є правовідношення, у якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Окремим інститутом цивільного права, який займає важливе місце в системі цієї галузі права, є інститут права інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт

Найбільш розповсюдженими правочинами у цивільному праві е договори. Договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Особи постійно укладають різноманітні договори, тому їх для

14.1. Договори купівлі-продажу За Договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову

За Договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому іншій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового