Правознавство – Олійник А. Ю. – Глава XIII. Основи господарського і господарського процесуального права України
§ 1. Господарське право України як галузь права
У сфері господарювання, як і в будь-якій іншій сфері діяльності країни, постійно виникають певні суспільні відносини, що регулюються законом. Забезпечувати правове регулювання господарських правовідносин є основним завданням такої галузі права як господарське право.
Отже, Господарське право України – це галузь права, яка регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Як випливає із цього визначення предметом господарського права є господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності.
Під Господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Законодавець виділяє два види господарської діяльності:
1) Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом.
Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.
Основними засадами підприємництва є такі:
– вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;
– самостійність формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, установлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;
– вільний найм підприємцем працівників;
– комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;
– вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;
– самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд;
2) некомерційна господарська діяльність, тобто самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.
Така діяльність здійснюється суб’єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), у яких відповідно до закону забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб’єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.
Не входять до предмету правового регулювання господарського права такі відносини:
1) майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України;
2) земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об’єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря;
3) трудові відносини;
4) фінансові відносини за участі суб’єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів;
5) адміністративні та інші відносини управління за участі суб’єктів господарювання, у яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання.
Загальними принципами господарювання в Україні є:
1) забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб’єктів господарювання;
2) свобода підприємницької діяльності в межах, визначених законом;
3) вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;
4) обмеження державного регулювання економічних процесів у зв’язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції в підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;
5) захист національного товаровиробника;
6) заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Особливості господарського права виявляються, крім як у його предметі, у методах правового регулювання.
Методи господарського права – це певні засоби, способи і прийоми, за допомогою яких регулюються суспільні відносини у сфері господарювання.
До основних методів господарського права можна віднести:
1) метод приписів, тобто для суб’єктів господарських правовідносин є обов’язковими вимоги закону та вказівки компетентних органів.
Так, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного І соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності, основними з яких є:
– державне замовлення, державне завдання;
– ліцензування, патентування і квотування;
– сертифікація та стандартизація;
– застосування нормативів та лімітів;
– регулювання цін і тарифів;
– надання інвестиційних, податкових та інших пільг;
– надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій;
2) метод автономних рішень, який полягає в тому, що суб’єкти господарських правовідносин мають право самостійно приймати рішення, що не суперечать закову;
3) метод координації, що забезпечує прийняття відповідних рішень тільки за згодою сторін конкретних господарських правовідносин (наприклад, при укладенні господарського договору);
4) метод рекомендацій, відповідно до якого законодавець та компетентні органи надають певні рекомендації, пропозиції суб’єктам господарських правовідносин щодо здійснення господарської діяльності.
Відносини у сфері господарювання регулюються:
1) Конституцією України (зокрема, статтями 13, 41, 42, 92 тощо);
2) Господарським кодексом України від 16 січня 2003 р. (далі – ГК України). Він складається із 41 глави, об’єднаних у 9 розділів: Основні засади господарської діяльності; Суб’єкти господарювання; Майнова основа господарювання; Господарські зобов’язання; Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання; Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання; Зовнішньоекономічна діяльність; Спеціальні режими господарювання; Прикінцеві положення;
3) Законами України (наприклад, “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р., “Про приватизацію державного майна” від 4 березня 1992 р., “Про оренду державного та комунального майна” від 10 квітня 1992 р” “Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб” від 22 грудня 1995р., “Про кооперацію” від 10 липня 2003 р. тощо);
4) нормативно-правовими актами Президента України і Кабінету Міністрів України. Такими актами, зокрема, е; Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України, затверджене указом Президента України від 12 березня 1996 р. № 179/96; Положення про державну реєстрацію нормативнс-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731;
5) нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування (наприклад. Положенням про порядок державної реєстрації торгово-промислових палат, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 8 червня 19-98 р. № 35/5);
В) іншими нормативними актами.
Сукупність зазначених нормативних актів складає господарське законодавство.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)