Правознавство – Олійник А. Ю. – § 9. Спеціальні режими господарювання

Зовнішньоекономічною діяльністю суб’єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та (або) робочою силою.

Принципами зовнішньоекономічної діяльності є:

1) свобода її суб’єктів добровільно вступати в зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом;

2) рівність перед законом усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

І Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності є:

1) суб’єкти господарювання;

2) зовнішньоекономічні організації, що мають статус юридичної особи, утворені в Україні відповідно до закону органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається в письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або чинним міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України.

Зовнішньоекономічна діяльність може бути пов’язана з іноземними інвестиціями.

Іноземними інвесторами визнаються такі суб’єкти, які здійснюють інвестиційну діяльність на території України:

1) юридичні особи, утворені за законодавством іншим, ніж законодавство України;

2) іноземці та особи без громадянства, які не мають постійного місця проживання на території України;

3) міжнародні урядові та неурядові організації;

4) інші держави;

Б) інші іноземні суб’єкти інвестиційної діяльності, визначені законом.

Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у вигляді:

1) іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;

2) будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав;

3) інших цінностей (майна), які відповідно до закону визнаються іноземними інвестиціями.

Іноземні інвестори можуть здійснювати всі види інвестицій у таких формах:

1) участі в господарських організаціях, що створюються разом з вітчизняними юридичними особами чи громадянами, або придбання частки в діючих господарських організаціях;

2) створення іноземних підприємств на території України, філій або інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств;

3) придбання безпосередньо нерухомого або рухомого майна, що не заборонено законами України, або придбання акцій чи інших цінних паперів;

4) придбання самостійно або за участі громадян чи вітчизняних юридичних осіб прав користування землею та використання природних ресурсів на території України;

5) господарської діяльності на основі угод про розподіл продукції;

6) придбання інших майнових прав;

7) в інших формах, не заборонених законом.

§ 9. Спеціальні режими господарювання

Спеціальними режимами господарювання є:

1) режим спеціальних (вільних) економічних зон.

Спеціальною (вільною ) економічною зоною вважається частина території України, на якій установлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства України.

На території спеціальної (вільної) економічної зони можуть запроваджуватися пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови підприємництва вітчизняних та іноземних інвесторів.

Спеціальні (вільні) економічні зони створюються з метою залучення інвестицій та ефективного їх використання, активізації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності з кетою збільшення експорту товарів, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції і послуг, впровадження нових технологій, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних, матеріальних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

На території України можуть створюватися спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристично-рекреаційні, страхові, банківські тощо. Окремі економічні зони можуть поєднувати в собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон;

2) режим концесійної діяльності.

Концесія – це надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі вітчизняним або іноземним суб’єктам господарювання (концесіонерам) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об’єктом концесії за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов’язань, майнової відповідальності і підприємницького ризику.

Концесійна діяльність здійснюється на основі концесійних договорів, що укладаються відповідно до законодавства України з концесіонерами, у тому числі іноземними інвесторами, Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом державної влади, або визначеними законом органами місцевого самоврядування;

3) режим виключної (морської) економічної зони України, яку становлять морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать.

Ширина виключної (морської) економічної зони становить до двохсот морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України.

Держава у виключній (морській) економічній зоні України має виключне право створювати, а також дозволяти і регулювати спорудження, експлуатацію та використання штучних островів, установок і споруд для морських наукових досліджень, розвідки і розробки природних ресурсів, інших економічних цілей відповідно до законодавства України;

4) режим здійснення господарської діяльності на державному кордоні України, Така діяльність (судноплавство, користування водними об’єктами для потреб лісосплаву та інші види водокористування, створення гідроспоруд, провадження інших робіт у внутрішніх водах України, користування землею, лісами, об’єктами тваринного світу, ведення геологічних розвідувань та інша господарська діяльність) здійснюється з урахуванням особливостей режиму державного кордону України відповідно до законодавства України та чинних міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України;

5) режим здійснення господарської діяльності в охоронних зонах, на територіях і об’єктах, що особливо охороняються.

Господарська діяльність у санітарно-захисних, водоохоронних зонах, зонах санітарної охорони та інших охоронних зонах здійснюється з урахуванням правового режиму таких зон, що встановлюється законом.

Господарська діяльність на територіях і об’єктах природно-заповідного фонду України, курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших територіях і об’єктах, віднесених законодавством до таких, що особливо охороняються, здійснюється відповідно до вимог правового режиму цих територій і об’єктів, установлених законом.

Законом установлюються додаткові вимоги щодо здійснення господарської діяльності та соціальних гарантій працюючих на територіях, радіоактивно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи;

6) спеціальні режими господарювання в окремих галузях народного господарства.

У разі необхідності стабілізації або прискореного розвитку окремих галузей народного господарства за поданням Кабінету Міністрів України може встановлюватися законом спеціальний режим господарювання у цих галузях.

Так, у Збройних Силах України може здійснюватися лише некомерційна (неприбуткова) господарська діяльність. Господарська діяльність у Збройних Силах України – це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, пов’язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності, що передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) у межах і в порядку, визначених законом;

7) режим здійснення господарської діяльності на території пріоритетного розвитку.

Законом може бути визначено за поданням відповідного органу місцевого самоврядування в межах міста, району територію* на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови і на якій на підставах та в порядку, передбачених законом, уводиться спеціальний режим інвестиційної діяльності з метою створення нових робочих місць (територію пріоритетного розвитку);

8) режим здійснення господарської діяльності в умовах надзвичайного стани, надзвичайної екологічної ситуації.

Господарська діяльність в умовах надзвичайного стану – особливого правового режиму діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, передбаченого Конституцією України, який тимчасово допускає обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов’язки, – може здійснюватися з урахуванням обмежень та зобов’язань, встановлених виданим відповідно до Конституції України указом Президента України про введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Такі ж правила щодо здійснення господарської діяльності застосовуються також у разі оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

9) режим здійснення господарської діяльності е умовах воєнного стану.

У період дії воєнного стану, введеного на території України або в окремих місцевостях, правовий режим господарської діяльності визначається на основі закону про оборону України, інших законодавчих актів щодо забезпечення обороноздатності держави та законодавства про режим воєнного стану.

§ 10. Загальні засади господарського процесуального права України

Інколи виникає необхідність захистити порушені або оспорені права та охоронювані законом інтереси учасників господарських правовідносин чи вжити певні заходи, спрямовані на запобігання правопорушенням у сфері господарювання (господарської діяльності). У такому разі підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, набувають право на звернення до господарського суду. Хоча у випадках, передбачених законом, до господарського суду також мають право звертатися держанні та інші органи, фізичні особи, які не є суб’єктами підприємницької діяльності. Суспільні відносини, що виникають при такому зверненні, регулюються окремою галуззю права України – господарським процесуальним правом.

Крім того, сторони господарських правовідносин можуть за домовленістю між собою застосувати заходи досудового врегулювання господарського спору. Порядок такого врегулювання також визначається нормами господарського процесуального права, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин.

При цьому слід мати на увазі, що порядок досудового врегулювання господарських спорів не поширюється на спори про:

– визнання договорів недійсними;

– визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій;

– стягнення заборгованості за опротестованими векселями;

– стягнення штрафів Національним банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ;

– звернення стягнення на заставлене майно.

Отже, господарське процесуальне право України – це галузь права, яка регулює суспільні відносини, що виникають під час досудового врегулювання господарського спору та здійснення правосуддя у господарських справах.

Основним нормативним актом, що визначає порядок досудового врегулювання господарського спору та здійснення правосуддя у господарських справах, є Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. Він складається із 17 розділів: “Загальні положення”; “Досудове врегулювання господарських спорів”; “Підвідомчість справ господарським судам. Підсудність справ”; “Учасники судового процесу”; “Докази”; “Судові витрати”; “Процесуальні строки”; “Подання позову”; “Порушення провадження у справі та підготовка матеріалів до розгляду у першій інстанції”; “Забезпечення позову”; “Вирішення господарських спорів у першій інстанції”; “Перегляд судових рішень в апеляційному порядку”; “Перегляд судових рішень у касаційному порядку”; “Перегляд судових рішень Вищого господарського суду України Верховним Судом України”; “Перегляд рішення, ухвали, постанови господарського суду за нововиявленими обставинами”; “Виконання рішення, ухвали, постанови”; “Провадження у справах за участю іноземних підприємств і організацій”.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України господарські суди мають право розглядати справи:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, окрім:

– спорів про приватизації державного житлового фонду;

– спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

– спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

– спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

– інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) про банкрутство;

3) за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, які пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Господарські справи вирішуються господарськими судами в порядку так званого позовного провадження, яке відкривається за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законом; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Справи про банкрутство порушуються господарським судом за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника і розглядаються у порядку провадження, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14 травня 1992 р.

Запитання та завдання для самостійної перевірки знань

1. Що таке господарське право? Які відносини ним регулюються?

2. Чим відрізняється підприємництво від некомерційної господарської діяльності?

3. Охарактеризуйте господарські правовідносини.

4. Хто є суб’єктами господарювання?

5. Які Ви знаєте види реорганізації суб’єктів господарювання? Чим вони відрізняються один від одного?

6. Що таке підприємство? Які є його види?

7. Порівняйте окремі види об’єднань підприємств.

8. Які особливості здійснення підприємницької діяльності громадянами?

9. Визначте правовий статус благодійних організацій.

10. Що становить основу правового режиму майна суб’єктів господарювання?

11. Що таке господарсько-правова відповідальність?

12. Охарактеризуйте окремі види господарських санкцій.

13. Порівняйте сфери матеріального і нематеріального виробництва.

14. Дайте загальну характеристику зовнішньоекономічної діяльності.

15. Які Ви знаєте види і форми здійснення іноземних інвестицій?

16. Які існують спеціальні режими господарювання?

17. Що таке господарське процесуальне право? Які суспільні відносини ним регулюються?

18. Хто має право на звернення до господарського суду?

19. Що Ви знаєте про досудове врегулювання господарських спорів?

20. Які справи мають право розглядати господарські суди?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

Правознавство – Олійник А. Ю. – § 9. Спеціальні режими господарювання