Правознавство – Олійник А. Ю. – § 7. Правова охорона водних ресурсів
Водний кодекс України регулює правові відносини з метою забезпечення збереження, наукового обгрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод і ліквідації їхніх наслідків, поліпшення стану водних об’єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водовикористання. При цьому під водами розуміють усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води.
Водний фонд України включає всі води (водні об’єкти) на території України. До нього належать:
А) поверхневі води (природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об’єкти;
Б) підземні води та джерела;
В) внутрішні морські води та територіальне море. До земель водного фонду належать землі, зайняті:
– морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами;
– прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;
– гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
– береговими смугами водних шляхів.
Усі водні об’єкти класифікуються на загальнодержавні й місцеві. Вони є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об’єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.
Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства, які здійснюють забір води з водних об’єктів, скидають в них зворотні води, або користуються водними об’єктами. Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі – це ті, що мають власні водозабірні споруди – і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі – це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їхні системи на умовах, що встановлюються між ними, та за погодженням з органом, який видав дозвіл первинному водокористувачу. При цьому передбачається право загального та спеціального водокористування. Останнє може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п’яти років).
Усі води підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдати шкоди здоров’ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об’єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вол, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.
Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність згідно із законодавством України.
§ 8. Порядок використання та охорони надр
Надра – це частина земної кори під поверхнею суходолу та дном водоймищ; простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.
Надра є виключною власністю народу України і надаються лише в користування. Угоди або дії, що в прямій чи прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними. Народ України здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, місцеві ради депутатів і місцеві державні адміністрації.
Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.
Державний фонд надр охоплює як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, у тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зонд.
Родовища корисних копалин – це нагромадження мінеральних речовин у надрах, на поверхні землі, у джерелах вод і газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання придатні для промислового використання.
Техногенні родовища корисних копалин – це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені й мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат під час зберігання, транспортування та використання продуктів переробки мінеральної сировини.
Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, із запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин – резерв цього фонду.
Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною Державного фонду надр.
Користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.
Надра надаються в користування з метою:
А) геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;
Б) видобування корисних копалин;
В) будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов’язаних із видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;
Г) створення геологічних територій і об’єктів, які мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам’ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади тощо);
Г) задоволення інших потреб.
Надра надаються в постійне або тимчасове користування. Користувачі надр мають право:
А) здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу (ліцензії);
Б) розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством чи умовами спеціального дозволу (ліцензії);
В) здійснювати на умовах спеціального дозволу (ліцензії) консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини;
Г) на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами.
Користувачі надр зобов’язані:
А) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;
Б) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр;
В) гарантувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища;
Г) приводити земельні ділянки, порушені під час користування надрами, у стан, придатний для подальшого їх використання в суспільному виробництві;
Г) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України.
Користування надрами е платним. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.
Родовища, у тому числі техногенні, запаси і прояви корисних копалин підлягають обліку в Державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин і Державному балансі запасів корисних копалин.
Державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин здійснюється в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основні вимоги в царині охорони надр:
– забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;
– додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами;
– раціональне вилучення й використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;
– недопущення шкідливого впливу робіт, пов’язаних із користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд;
– охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку;
– запобігання необгрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей;
– запобігання забрудненню надр під час підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;
– додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.
У разі порушення цих та інших вимог користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено органами Міністерства екології та природних ресурсів України, органами державного гірничого нагляду, державного геологічного контролю або іншими спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, встановленому законодавством України.
Спори з питань користування надрами розглядаються органами державного геологічного контролю, державного гірничого нагляду, охорони навколишнього природного середовища, місцевими радами депутатів, місцевими державними адміністраціями, судами у порядку, установленому законодавством України.
Запитання та завдання для самостійної перевірки знань
1. Дайте загальну характеристику екологічного права та його джерел.
2. Охарактеризуйте екологічні права та обов’язки громадян України.
3. Які принципи природокористування Вам відомі?
4. Визначте права та обов’язки природокористувачів.
5. Які складові природно-заповідного фонду Вам відомі?
6. Які правові засоби охорони атмосферного повітря і тваринного світу передбачені чинним законодавством?
7. Як здійснюється правова охорона водних ресурсів?
8. Який порядок використання та охорони надр передбачений чинним законодавством?
9. Розкрийте зміст таких конституційних понять, як “екологічна безпека” (статті 16,92 Конституції України), “екологічна рівновага” (ст. 16 Конституції), “екологічна ситуація” (статті 41, 85,92, 106,138 Конституції), “екологічна особливість” (ст. 132 Конституції). Наведіть аргументи щодо їх важливості.
10. Які з перерахованих прав людини Ви віднесли б до екологічних прав:
– безпечне для життя та здоров’я навколишнє природне середовище;
– участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища;
– участь у проведенні екологічної експертизи;
– одержання правової освіти;
– одержання екологічної освіти;
– подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій, громадян про відшкодування шкоди, завданої здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу навколишнього природного середовища;
– подання до суду із приводу відшкодування шкоди, завданої правоохоронним органам.
11. Порівняйте загальне використання природних ресурсів та спеціальне використання природних ресурсів.
12. Порівняйте природні заповідники та біосферні заповідники.
13. Яких екологічних вимог при використанні природних ресурсів не було дотримано у нижченаведених ситуаціях:
Ситуація 1; після вирубки дерев в урочищі “Волове” на підставі отриманої ліцензії працівники фірми “Мотивація” залишили багато відходів, територія була забруднена пально-мастильними матеріалами;
Ситуація 2: після вирубки дерев в урочищі “Баняски” не було проведено нових насаджень рослин;
Ситуація 3: лижна фабрика перевищила у своїй господарській діяльності гранично допустимі норми викидів в атмосферу шкідливих речовин;
Ситуація 4: у дендрологічному парку проводилася діяльність, яка загрожувала збереженню дендрологічних колекцій. 14. Заповніть таблицю, вписавши характерні ознаки:
| Право загального природокористування | Право спеціального використання природних ресурсів |
Характерні ознаки: є коштовним; існує для задоволення будь-яких потреб; є визначеним у часі; є безліцензійним; його цілі обумовлені; є використанням конкретних природних ресурсів; суб’єктами є громадяни, підприємства, установи, організації; суб’єктами є всі громадяни; є безкоштовним; здійснюються на підставі спеціальних дозволів.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)