Правознавство – Олійник А. Ю. – § 7. Охорона земель
Охорона земель – відповідно до Закону України “Про охорону земель” від 19 червня 2003 р. – це система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості грунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Об’єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.
Завданнями охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель. Охорона земель включає:
А) обгрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування;
Б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необгрунтованого їхнього вилучення для інших потреб;
В) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів;
Г) збереження природних водно-болотних угідь;
Г) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів;
Д) консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.
Органами, які здійснюють регулювання в галузі охорони земель е Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, до яких належать:
– центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
– центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;
– центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.
Державний контроль за використанням та охороною земель здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель – центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики проводить моніторинг родючості грунтів та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення.
Закон України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19 червня 2003 р. встановлює, що основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є:
– забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України;
– забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель;
– запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення тощо.
Державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи. Державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів здійснює Державна екологічна інспекція та її територіальні органи. Моніторинг грунтів у системі центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики проводить Державна служба охорони родючості грунтів та її територіальні органи.
Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг грунтів здійснюються шляхом:
– проведення перевірок;
– розгляду звернень юридичних і фізичних осіб;
– участі в роботі комісій при прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об’єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості грунтів та забезпечення охорони земель;
– розгляду документації із землеустрою, пов’язаної з використанням та охороною земель;
– проведення моніторингу грунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.
Закон України “Про охорону земель” від 19 червня 2003 р. також встановлює, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради. А громадський контроль – громадські інспектори, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування і діють на підставі положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Система заходів у галузі охорони земель включає;
– державну комплексну систему спостережень;
– розробку загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм використання та охорони земель, документації із землеустрою в галузі охорони земель;
– створення екологічної мережі;
: – здійснення природно-сільськогосподарського, екологічно-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель;
– економічне стимулювання впровадження заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості грунтів;
– стандартизацію і нормування.
Юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)