Правознавство – Олійник А. Ю. – 3.2.1. Державні та комунальні унітарні підприємства
Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.
Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законом.
Державне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов’язаннями власника і органу влади, до сфери управління якого воно входить.
Державні унітарні підприємства поділяються на: 1) державні комерційні підприємства. Вони є суб’єктами підприємницької діяльності, діють на основі статуту і несуть відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним їм на праві господарського відання майном згідно з законом;
2) казенні підприємства. Ці підприємства створюються за рішенням Кабінету Міністрів України у галузях народного господарства, у яких:
– законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;
– основним (понад п’ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;
– за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;
– переважаючим (понад п’ятдесят відсотків) е виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми – умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;
– приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.
Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника – відповідної територіальної громади, – і виконує його функції у межах, визначених законом.
Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов’язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.
3.2.2. Господарські товариства
Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та (або) громадянами шляхом об’єднання їх майна та участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених законом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.
До господарських товариств належать:
1) акціонерні товариства, якими е господарські товариства, що мають статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несуть відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій.
Акціонерні товариства бувають відкритими або закритими.
Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.
Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства;
2) товариства з обмеженою відповідальністю – господарські товариства, що мають статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів;
3) товариства з додатковою відповідальністю. Такими товариствами є господарські товариства, статутний фонд яких поділений на частки визначених установчими документами розмірів і які несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цих товариств несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників;
4) повні товариства, тобто господарські товариства, усі учасники яких відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном;
5)командитні товариства, під якими розуміються господарські товариства, у яких один або кілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов’язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в
(1 votes, average: 5,00 out of 5)