Правознавство – Олійник А. Ю. – §16. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
У КК 2001 року, на відміну від попередніх кодексів, передбачено окремий розділ, у якому викладено особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. Це означає, що кримінальна відповідальність і покарання даної категорії осіб має свою специфіку. Вона проявляється: І) у звільненні таких осіб від кримінальної відповідальності; 2) у виборі до таких осіб видів покарання та їх розмірів; 3)у призначенні їм покарання та звільненні від покарання та його відбування; 4) у погашенні та знятті судимості,
1. Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності. Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру: 1) застереження; 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; 3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; 4) покладення на неповнолітнього, який досяг п’ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків; 5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.
До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 встановлюється судом, який їх призначає.
Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.
У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності.
Примусові заходи виховного характеру суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК.
Неповнолітній також може бути звільнений від кримінальної відповідальності і у зв’язку із закінченням строків давності. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності до осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, застосовується як і до дорослих з урахуванням того, що до них встановлюються такі строки давності: 1) два роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості; 2) п’ять років – у разі вчинення злочину середньої тяжкості; 3) сім років – у разі вчинення тяжкого злочину; 4) десять років – у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
2. Види покарань, що можуть застосовуватись до неповнолітніх. До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: І) штраф – застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах до п’ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до і 8 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день; 3) виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому вироком суду, у межах від п’яти до десяти відсотків; 4) арешт – полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб; 5) позбавлення волі на певний спірок. Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, а за вчинення особливо тяжкого злочину, поєднаного з умисним позбавленням життя людини, – більше п’ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.
Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.
Покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому:
1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості – на строк не більше двох років;
2) за злочин середньої тяжкості – на строк не більше чотирьох років;
3) за тяжкий злочин – на строк не більше семи років;
4) за особливо тяжкий злочин – на строк не більше десяти років;
5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, – на строк до п’ятнадцяти років.
До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
3. Призначення покарання неповнолітнім і звільнення їх від покарання та його відбування. Покарання неповнолітнім призначається, як і дорослим. Але суд також враховує умови їх життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості цих осіб.
При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати п’ятнадцяти років.
Звільнення неповнолітніх від відбування покарання з випробуванням також відбувається так само як і в дорослих. При цьому: 1) звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до позбавлення волі; 2) іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років; 3) у разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням, суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов’язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.
Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки, він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього згадані вище примусові заходи виховного характеру.
Звільнення неповнолітніх від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Таке звільнення до неповнолітніх застосовується як і до дорослих, з урахуванням того, що встановлюються такі строки давності виконання обвинувального вироку: 1) два роки – у разі засудження до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості; 2) п’ять років – у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років за тяжкий злочин; 3) сім років – у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше п’яти років за тяжкий злочин; 4) десять років – у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.
Неповнолітні мають специфіку і при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання. До осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяжкості вчиненого злочину.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, після фактичного відбуття: 1) не менше третини призначеного строку покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяжкий злочин; 2) не менше половини строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом з°. умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі; 3) не менше двох третин строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі і була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення не відбутої частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
До неповнолітніх заміна не відбутої частини покарання більш м’яким покаранням не застосовується.
У разі вчинення особою, щодо якої застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом не відбутої частини покарання нового злочину, суд призначає їй покарання за сукупністю вироків.
4. Погашення та зняття судимості неповнолітніх здійснюється як і дорослих з урахуванням наступного. Такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні: 1) засуджені до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання; 2) засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину; 3) засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину; 4) засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п’яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.
Дострокове зняття судимості допускається лише щодо особи, яка відбула покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, і після цього минуло не менше половини строку погашення судимості, зазначеного вище в п. 3-4. При цьому особа після відбуття покарання зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення.
Запитання та завдання для самостійної перевірки знань
1. Що розуміють під кримінальним правом України як галуззю права, юридичною наукою та навчальною дисципліною?
2. Охарактеризуйте принципи кримінального права України.
3. Кримінальний кодекс України це: 1) міжнародний договір; 2) нормативно-правовий акт; 3) судовий прецедент; 4) акт тлумачення кримінально-правових норм. Виберіть правильну відповідь.
4. Кримінальний кодекс України складається із: 2-х; 4-х; 6-ти складових. Визначіться.
5. Сформулюйте власне визначення кримінальної відповідальності.
6. Охарактеризуйте кожен із елементів складу злочину.
7. Виберіть правильну відповідь:
А) множина злочинів має місце там, де одна особа вчиняє два або більше одиничних злочини;
Б) множина злочинів має місце там, де дві особи спільно вчиняють один злочин;
В) множина злочинів має місце там, де одна особа вчиняє адміністративне правопорушення та один одиничний злочин.
8. Перерахуйте підстави звільнення від кримінальної відповідальності.
9. Визначіться із видами покарань.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)