Правознавство – Олійник А. Ю. – § 1. Загальна характеристика земельного права. Поняття, відносини та предмет правового регулювання
§ 1. Загальна характеристика земельного права. Поняття, відносини та предмет правового регулювання
Земельне право – це галузь права, що регулює та охороняє земельні відносини з метою забезпечення раціонального використання земель, створення умов для підвищення ефективності цього процесу, охорони прав організацій і громадян як землевласників і землекористувачів. Звідси Земельні відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб’єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об’єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються Земельним кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, за умови, якщо вони не суперечать Земельному кодексу України.
Отже, предметом правового регулювання земельного права є відносини з володіння, користування та розпорядження земельними ресурсами, а також їх охорони та раціонального використання. Земельне право – комплексна галузь права України, оскільки її основу складають норми цивільного права, органічно пов’язані з нормами адміністративного й екологічного права.
Головними джерелами земельного права слід визнати Конституцію України, Земельний кодекс України, що був прийнятий 25 жовтня 20-01 р., набрав чинності з 1 січня 2002 р. Саме в останньому встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а тому право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. А завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин із метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Земельний кодекс у галузі земельних відносин первинними вважає повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Так, І до повноважень Верховної Ради України в цій галузі відносять;
– прийняття законів у галузі регулювання земельних відносин; – визначення засад державної політики в галузі використання
Та охорони земель;
– затвердження загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель тощо.
До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин на території республіки належать;
– розпорядження землями, що перебувають у спільній власності територіальних громад;
– забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель;
– погодження загальнодержавних програм використання та охорони земель, участь в їхній реалізації в межах території Автономної Республіки Крим тощо.
Визначаються відповідні повноваження у цій сфері і для органів виконавчої влади. Так, до повноважень Кабінету Міністрів України належать:
– розпорядження землями державної власності;
– реалізація державної політики в галузі використання та охорони земель;
– викуп земельних ділянок для суспільних потреб;
– координація проведення земельної реформи тощо.
До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів віднесено:
– внесення пропозицій про формування державної політики у галузі земельних відносин і забезпечення її реалізації;
– координація робіт із проведення земельної реформи;
– участь у розробленні та реалізації загальнодержавних регіональних програм використання та охорони земель;
– ведення державного земельного кадастру, у тому числі державної реєстрації земельних ділянок тощо.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)