Правознавство – Молдован В. В. – 2. Суб’єкти правовідносин
Юридичний зміст правовідносин утворюють зафіксовані у нормах права суб’єктивні права та юридичні обов’язки їх учасників (сторін).
Суб’єктивне право розуміється як міра можливої поведінки, що належить уповноваженій особі для задоволення її інтересів і потреб і забезпечується відповідними юридичними обов’язками інших (зобов’язаних) осіб. Юридичний обов’язок – це покладена на зобов’язану особу і забезпечена можливістю застосування засобів державного примусу міра необхідної поведінки, яку вона повинна здійснювати в інтересах уповноваженої особи.
Юридичний зміст правовідносин визначає, як правовідносини повинні відбуватися, а фактичний зміст правовідносин показує, як вони відбулися у реальній дійсності.
Суб’єкти правовідносин – це учасники правових відносин, які мають взаємні суб’єктивні права та юридичні обов’язки. Здатність суб’єкта бути учасником правовідносин називається правосуб’єктністю.
У правовідносинах повинно брати участь не менше двох сторін, хоча учасниками може бути необмежене коло осіб. Суб’єктами правовідносин можуть бути лише люди або об’єднання людей.
Правосуб’єктність юридичних осіб (державних і громадських організацій тощо) визначається змістом їх компетенції, тобто сукупністю закріплених у нормах права повноважень, що надаються їм для забезпечення виконання покладених на них функцій.
До правосуб’єктності фізичних осіб входять правоздатність і дієздатність.
Правоздатність – це обумовлена нормами права здатність суб’єкта мати суб’єктивні права та юридичні обов’язки.
Дієздатність – обумовлена нормами права здатність суб’єкта своїми діями набувати і здійснювати суб’єктивні права та юридичні обов’язки.
Рівень дієздатності залежить від певних факторів: 1) віку (з досягненням повноліття – 18 р.), до цього часу підлітки мають обмежену дієздатність; 2) від стану психічного та фізичного здоров’я; 3) від рівня освіти та ряду інших обставин.
Деліктоздатність – здатність особи нести юридичну відповідальність за вчинені правопорушення, є однією з форм прояву дієздатності.
Рівень деліктоздатності залежить від тих самих факторів, що й рівень дієздатності. Загальна юридична відповідальність громадян настає з 16 років, а кримінальна відповідальність, за умови вчинення особливо тяжких злочинів, – з 14 років; деліктоздатність депутатів та дипломатичних осіб є обмеженою. Суб’єкти правовідносин:
1) Індивіди (фізичні особи): громадяни – особи, що мають громадянство даної держави; іноземці – особи, що мають громадянство іншої держави; біпатриди – особи, що мають громадянство двох чи більше держав; апатриди – не мають громадянства будь-якої держави.
2) Організації та Об’єднання: державні органи, установи, підприємства, їх посадові особи; недержавні організації, їх посадові особи, рухи, партії, органи громадського самоврядування;
3) Соціальні спільності: держава загалом; народ, нація; населення певних частин території держави; трудові колективи.
Серед суб’єктів цивільно-правових відносин особливе місце посідають юридичні особи, до яких належать державні та недержавні організації, що мають такі основні ознаки:
А) організаційна єдність, тобто чітка внутрішня структура (органи управління, підрозділи);
Б) наявність відокремленого майна, здатність нести самостійну майнову відповідальність;
В) наявність круглої печатки і штампа з найменуванням організації;
Г) право від свого імені набувати майнових та особистих не-майнових прав і обов’язків;
Д) право від свого імені виступати позивачем і відповідачем у
Суді.
Юридичні особи можуть бути:
– некомерційними, діяльність яких спрямовується не на одержання прибутків, а для задоволення певних невиробничих потреб (парламент, органи виконавчої влади тощо);
– комерційними, які створюються для одержання прибутку (промислові підприємства, комерційні банки, акціонерні товариства тощо).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)