11.1. Поняття, предмет і метод адміністративного права Адміністративне право – це найоб’ємніша, наймобільніша, найнестабільніша і найскладніша з усіх існуючих юридичних галузей. Немає такої сфери державного або суспільного життя, якої б не торкалися питання адміністративно-правового
Управління – це особливі відносини між людьми, що базуються на правовій або організаційній основі. Це відносини між різними статусами, між різними рівнями адміністративних структур, окремими робочими функціями, що проявляються у вигляді однобічної залежності однієї
Суб’єктами адміністративного права називають учасників суспільних відносин, яких адміністративна норма наділяє управлінськими правами та обов’язками. Особа може бути суб’єктом адміністративного права тільки при наявності у неї адміністративної правоздатності та адміністративної дієздатності. Адміністративною правоздатністю та
Державна професійна служба провадиться громадянами України, зайнятими у сфері управління. Вони займаються прийняттям управлінських рішень та їх реалізацією в порядку реалізації своїх службових повноважень. Державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які
На всіх рівнях управлінської діяльності застосовується адміністративний та економічний методи управління. Методи управління відповідають змісту правової норми і знаходяться у постійному взаємозв’язку. Кожна юридична форма управління може одночасно використовувати кілька методів: O правової регламентації
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний лад або громадський порядок, на власність, права чи свободи громадян і за яку законодавством встановлено адміністративну відповідальність. Адміністративний
Адміністративно-правова відповідальність – це вид Юридичної відповідальності встановлений державою в адміністративно-правових нормах, що може бути застосована компетентними органами держави у спеціальному процесуальному порядку до осіб, які вчинили адміністративні проступки, і яка полягає у позбавленні
12.1. Поняття кримінального права України, його предмета і методів Кримінальне право України є галуззю права, тобто системою правових норм встановлених державою в кримінальному законі, які регулюють суспільні відносини пов’язані зі злочином і покаранням за
12.1. Поняття кримінального права України, його предмета і методів Кримінальне право України є галуззю права, тобто системою правових норм встановлених державою в кримінальному законі, які регулюють суспільні відносини пов’язані зі злочином і покаранням за
Поняття злочину займає центральне місце в кримінальному праві будь-якої держави. Це поняття з’являється на певному етапі розвитку суспільства і тільки з появою держави, воно не є постійним, тому що міняється з еволюцією суспільства і
Стадії вчинення злочину – це визначені законом етапи підготовки і безпосереднього скоєння злочину. Кримінальний кодекс України визначає дві стадії попередньої злочинної діяльності, пов’язаної із вчиненням злочину: 1) готування до злочину, тобто підшукування або пристосування
Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Вчинення злочину у співучасті збільшує суспільну небезпеку аналогічного злочину, вчиненого однією особою, тому що: – спільно легше підготувати і вчинити
Кримінальна відповідальність – це найсуворіший вид юридичної відповідальності, встановлений державою в санкціях статей Особливої частини ККУ, що застосовується тільки судом у кримінально-процесуальному порядку до суб’єкта злочину і полягає у позбавленні винної особи певних належних
Кримінальна відповідальність – це найсуворіший вид юридичної відповідальності, встановлений державою в санкціях статей Особливої частини ККУ, що застосовується тільки судом у кримінально-процесуальному порядку до суб’єкта злочину і полягає у позбавленні винної особи певних належних
Господарські злочини – це передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, які посягають на господарську діяльність за відсутністю цілі послаблення чи підриву економічної основи України. В Кримінальному кодексі України господарські злочини виокремлені в окремий розділ
13.1. Поняття правоохоронної діяльності та правоохоронних органів України Серед важливих напрямків державної діяльності суверенної України є правоохоронна діяльність, спрямована на забезпечення принципу верховенства права у нашому суспільстві. Правоохоронна діяльність – це владна державна діяльність,
13.1. Поняття правоохоронної діяльності та правоохоронних органів України Серед важливих напрямків державної діяльності суверенної України є правоохоронна діяльність, спрямована на забезпечення принципу верховенства права у нашому суспільстві. Правоохоронна діяльність – це владна державна діяльність,
Термін “прокуратура” походить від латинського “прокуро – піклуюсь, керую”. У Стародавньому Римі це був повірений римського громадянина у судових справах, а за часів імперії – урядовець, що відав податками, управитель землями імператора. Прокуратура виникла
Органи внутрішніх справ займають особливе місце в системі правоохоронних органів України. Це пов’язано в першу чергу з тим, що вказані органи: 1) мають досить великий обсяг і складну компетенцію при здійсненні правоохоронної діяльності; 2)
Правове положення Служби безпеки України (СБУ) визначене Законом України “Про службу безпеки України” від 25 березня 1992 року. Закон закріплює, що СБУ – державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Він
Нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії передбачені законом, з метою надання їм
Термін “адвокатура” походить від латинського “адвокатує двоцере” – закликаю на допомогу. Ще в Древньому Римі були створені групи осіб, які надавали вільним громадянам Риму різноманітну юридичну допомогу. На Русі, в IX-XIII століттях існувало так
1. Агарков М. М. Основы банковского права: Курс лекций. – М.: БЕК, 1994 р. 2. Адміністративне право України: Навч. посіб. / За заг. ред. Т. О. Коломоєць, Г. Ю. Гулевської. – К.: Істина, 2007