Правознавство – Кунченко-Харченко В. І. – 9.3. Податкове право України. Поняття податку,, збору, іншого обов’язкового платежу
Податкове право є підгалуззю фінансового права України, тобто сукупністю фінансово-правових норм, які регулюють суспільні відносини що виникають у зв’язку із встановленням, збиранням, зміною чи відміною податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджетів різного рівня та цільових фондів грошових коштів, які забезпечуються примусовою силою державного апарату.
Предметом податкового права є податкові відносини, що виникають між державою і платниками податків та інших обов’язкових платежів (юридичними і фізичними особами) на яких покладено податковими законами обов’язок сплачувати ці податки і платежі.
Норми податкового права містяться в Конституції України та податкових законах, так як податки, збори та інші обов’язкові платежі встановлюються, змінюються чи скасовуються тільки податковими законами.
Окремі податкові повноваження щодо змін податків та інших обов’язкових платежів мають Верховна Рада АР Крим, а також сільські, селищні, міські ради, вони можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування, але тільки у межах сум, що надходять до їх бюджетів.
Сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування, принципами побудови якої є:
1) стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції.
2) стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;
11) єдиний підхід – забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку і збору (обов’язкового платежу), об’єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов’язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов’язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;
12) доступність – забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов’язкових платежів).
Норми податкового права визначають:
– систему оподаткування України;
– статус Державної податкової служби в Україні;
– державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів;
– оподаткування підакцизних товарів, прибутку підприємств, доходів фізичних осіб та інше.
Основним методом податкового права є імперативний.
Під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Податки і збори е основними джерелами формування доходної частини бюджетів різного рівня та державних цільових фондів.
Податки та інші обов’язкові платежі характеризуються ознаками:
– примусовістю та обов’язковістю (за ухилення від сплати податку встановлена юридична відповідальність);
– безумовність сплати податку;
– безоплатність, тобто відсутність будь-яких зустрічних зобов’язань на користь платника податку з боку держави;
– безповоротність (сплачені кошти не повертаються до платника податку);
– нецільовий характер, тобто, кошти від податків розподіляються через бюджетний механізм.
Збір відрізняється від податку метою, так як мета цього платежу полягає в отриманні коштів державними та муніципальними органами з платника за надання йому права здійснення певної діяльності (збір за спеціальне використання природних ресурсів, готельний збір, збір за припаркування автотранспорту, ринковий збір та інші). Збір як правило носить разовий характер і має у відповідь задоволення конкретних інтересів його платника.
Мито – це обов’язковий платіж за здійснення на користь його платника дій, які мають юридичне значення (за реєстрацію шлюбу, видачу закордонного паспорта, реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності та інше).
Залежно від різних ознак податки і збори можуть класифікуватися на різні групи:
1) Закон України “Про систему оподаткування” встановлює:
– загальнодержавні податки і збори (ст. 14 Закону);
– місцеві податки і збори (ст. 15 Закону);
2) залежно від характеру платника:
– податки з фізичних осіб (з доходів фізичних осіб, на обов’язкове соціальне страхування, за видачу ордера на квартиру та інші);
– податки з юридичних осіб (на прибуток, на додану вартість та інші);
– змішані податки, платниками яких є і юридичні і фізичні особи (за землю, з власників транспортних засобів та інші);
3) за формою обкладення:
– прямі податки, що сплачуються виробником або власником;
– непрямі податки, що стягуються у процесі реалізації товарів, робіт чи послуг і сплачуються споживачем;
4) за періодичністю стягнення:
– разові податки (із майна, що успадковується);
– систематичні податки (з доходів фізичних і юридичних осіб).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)