Правознавство – Кунченко-Харченко В. І. – 7.9. Трудова книжка та порядок її ведення
Трудова книжка – це основний документ про трудову діяльність працівника, що підтверджує його стаж роботи, а також дає змогу власнику під час приймання працівника на роботу мати уяву про трудову діяльність працівника, його відношення до роботи, а також про відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиції працівника, що мали місце на попередній роботі.
Питання щодо ведення трудових книжок, їхнього зберігання, виготовлення, постачання й обліку регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04. 1993 р. № 301 “Про трудові книжки працівників” та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом міністерств праці, юстиції, соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58.
Чинним законодавством на працівників покладено обов’язок під час влаштування на роботу подати власнику чи уповноваженому ним органу належно оформлену трудову книжку, а на власника – забезпечити належне ведення трудових книжок.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п’ять днів, а також на позаштатних працівників за умови, що вони піддягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню. На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи. Робота за сумісництвом, оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим рядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться роботодавцем за бажанням працівника.
До трудової книжки вносять відомості:
– про працівника (прізвище, ім’я та по-батькові, дата народження);
– роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
– нагородження і заохочення (нагородження державними нагородами та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України);
– відкриття, на які видано дипломи, використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та виплачені у зв’язку з цим винагороди.
При цьому записи про застосування до працівника стягнень до трудової книжки не заносять.
Усі записи в трудовій книжці вносяться роботодавцем після видання наказу (розпорядження), але не пізніше від тижневого строку, а в разі звільнення – у день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи в трудовій книжці про звільнення або переведення на іншу роботу зобов’язані робити відповідно до формулювань чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі числа до трудової книжки має бути внесено арабськими цифрами (число і місяць – двозначними). Записи виконують акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів. Запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення завіряють печаткою.
З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження, заохочення тощо, виправлення робить власник або уповноважений ним орган підприємства, де було зроблено відповідний запис. Виправлені відомості про роботу, переведення на іншу роботу, нагородження та заохочення тощо мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
Слід зазначити, що окремим рядком до трудової книжки вносять з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів такі відомості:
– про час служби в складі Збройних Сил України та інших військових формуваннях, де на тих, які проходять службу, не поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення зі служби;
– час навчання в професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо);
– час навчання у вищих навчальних закладах (у тому числі час роботи в студентських таборах, виробничої практики, виконання науково-дослідної роботи), перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, коли навчальні заклади вносять записи про навчання на денних відділеннях для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, котрі мають трудові книжки;
– роботу як членів колгоспу, якщо чинним законодавством передбачено зарахування цій роботи до загального трудового стажу працівників;
– час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалід ом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, в тому числі за тим, котрий досяг 80-річного віку;
– період одержання допомоги по безробіттю (заноситься безробітним особам до трудової книжки органом державної служби зайнятості населення).
Щодо ведення трудових книжок працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов’язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), слід зазначити, що трудові книжки таких працівників зберігаються безпосередньо в працівників.
Названі фізичні особи роблять записи до трудових книжок працівників про прийняття на роботу та звільнення з неї відповідно до укладених з працівниками письмових трудових договорів, зареєстрованих у встановленому порядку в-державній службі зайнятості. Внесені фізичною особою до трудових книжок записи підтверджуються підписом посадової особи органу державної служби зайнятості, який зареєстрував трудовий договір, і засвідчуються його печаткою.
Якщо в трудовій книжці заповнено всі сторінки відповідних розділів, її доповнюють вкладишем. Вкладиш вшивається в трудову книжку, заповнюється й ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника в такому самому порядку, що й трудова книжка. Вкладиш без трудової книжки недійсний.
Особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов’язана негайно повідомити про це власника або уповноважений ним орган за місцем останньої роботи. Не пізніше як упродовж 15 днів після заяви, а в разі ускладнення – в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї з написом “Дублікат” у правому верхньому кутку першої сторінки.
Щодо видавання трудової книжки в разі звільнення працівника потрібно зауважити, що всі записи про роботу і нагороди, внесені в трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
На власника або уповноважений ним орган покладено обов’язок щодо видавання працівникові його трудової книжки в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
Слід зазначити, що на підприємстві ведеться документація щодо обліку бланків трудових книжок і заповнених трудових книжок, а саме: книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них та книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них. Названі книги обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені підписом керівника підприємства і печаткою.
Бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок.
Чинним законодавством на керівника підприємства, установи, організації покладено відповідальність за організацію ведення, обліку, зберігання і видавання трудових книжок.
Контрольні питання
1. Предмет і методи трудового права України.
2. Принципи трудового права України.
3. Захист трудових прав громадян Конституцією України.
4. Класифікація суб’єктів трудового права України.
5. Правовий статус працедавців в Україні.
6. Трудовий колектив.
7. Профспілки та їх діяльність.
8. Колективний договір.
9. Зміст колективного договору.
10. Трудовий договір та його види.
11. Випробувальні терміни при підписанні трудових договорів.
12. Головні та додаткові умови трудового договору.
13. Припинення трудового договору.
14. Порядок ведення трудової книжки.
15. Види робочого часу згідно КЗпП.
16. Обмеження робочого часу для неповнолітніх, інвалідів, вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до трьох років.
17. Робочий день.
18. Облік робочого часу.
19. Час відпочинку.
20. Святкові та неробочі дні в Україні.
21. Відпустки та їх класифікація.
22. Особливості надання відпусток різним категоріям працівників.
23. Забезпечення трудової дисципліни.
24. Трудовий розпорядок.
25. Методи зміцнення трудової дисципліни.
26. Дисциплінарні проступки і стягнення.
27. Трудові спори.
28. Комісії з трудових спорів.
29. Розгляд трудових спорів.
30. Захист трудових прав у судах.
Нормативно-правові акти та учбово-методичні матеріали
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Голос України. -1996.-27 липня, №138.
2. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. зі змінами та доповненнями.
3. Генеральна конференція Міжнародної організації праці. Рекомендація щодо медичного огляду дітей та підлітків з метою виявлення їхньої придатності до праці № 79 від 09.10.1946 р. Монреаль
4. Балюк М., Гончарова Г. Зміни в організації виробництва і праці та соціальне партнерство // Право України. -1996. -№ 11.
5. Болотіна Н. Б., Чанишва Г. І. Трудове право України. – К.,2000. ¥ У
6. Козак З. Я. Правове регулювання охорони праці: Навчальний посібник. – Львів, 2003.
7. Рейс О. Вікові межі працездатності неповнолітніх: Адаптація українського законодавства до міжнародних угод // Право України. -1998. – № 4.
8. Проблеми матеріальної відповідальності сторін трудового договору // Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні / Я. М. Шевченко, А. Л. Салатко та ін. – Харків, 1999. – С. 194-226
9. Пилипенко П. Д. Трудове право України. Підручник. – К., 2004.
10. Процевський В. Відсторонення від роботи: вирішення питання у проекті Кодексу про працю // Право України. -1996. – № 8.
11. Товстенко О., Ломанов І. Мінімальна заробітна плата: функціональна роль та методологічні основи її застосування // Праця і зарплата. -1997. – № 23.
12. Хомякова О. С. Комментарий законодательства об отпусках. – М., 1994.
13. Шамшина І. Щодо концепції законодавства України про охорону праці / / Право України. -1998. – № 4.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)