Правознавство – Кунченко-Харченко В. І. – 6.3. Форми реалізації права на житло громадянами України

Право громадян на житло є конституційним. Кожен громадянин може придбати житло у власність, побудувати його або взяти в оренду.

Громадяни України забезпечуються житлом шляхом:

– надання державою або органами місцевого самоврядування (у межах встановленої норми) соціального житла громадянам безоплатно на підставі договору найму на певний строк;

– створення умов для одержання кредитів на будівництво чи придбання житла громадянами, які перебувають на обліку для поліпшення житлових умов, або для надання цільових житлових позик;

– надання житла громадянам, які перебувають на обліку для поліпшення житлових умов, у випадках, визначених законом, на підставі договору найму (додаток Б).

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов і постійно проживають у певному населеному пункті, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в передбаченому законом порядку, як правило, у вигляді окремої квартири на сім’ю.

Це право може бути реалізовано громадянином самостійно з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку, а також з моменту укладення шлюбу чи влаштування на роботу до досягнення вісімнадцятирічного віку. Інші неповнолітні (віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років) здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників.

Підставами для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов є:

– забезпеченість жилою площею нижче встановленого рівня;

– проживання у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;

– наявність хвороби у зв’язку з чим особа не може проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім’ї (перелік зазначених захворювань затверджений Міністерством охорони здоров’я України);

– проживання за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

– проживання протягом тривалого часу за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності(див. додаток Б).;

– проживання у гуртожитках та з інших підстав передбачених законом.

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а також може здійснюватися і не за місцем їх проживання, а за місцем роботи, якщо вони працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві.

Вказані громадяни можуть бути зняті з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках:

1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;

2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;

3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством;

4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців;

5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

У разі смерті громадянина, який перебував на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, за членами його сім’ї зберігається право подальшого перебування на обліку.

Громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. При цьому розрізняють:

1) позачергове надання жилих приміщень:

– інвалідам Великої Вітчизняної війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення

– громадянам, житло яких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання;

– особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість;

– особам, які повернулися з державного дитячого закладу, від родичів, опікуна чи піклувальника, громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, при неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення;

– дітям-інвалідам, що не мають батьків або батьки яких позбавлені батьківських прав і проживають у державних або інших соціальних установах, після досягнення повноліття, якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя;

– особам, обраним на виборну посаду, коли це зв’язано з переїздом в іншу місцевість;

– членам сім’ї народного депутата України у разі його смерті в період виконання депутатських обов’язків у Верховній Раді України

– інших громадян відповідно до закону

2) першочергове надання жилих приміщень:

– сім’ям воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняним до них у встановленому порядку особам;

– Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці;

– особам, нагородженим орденами Слави, Трудової Слави, “За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР” усіх трьох ступенів;

– особам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, перелічених у списку захворювань, затверджуваному в установленому законодавством порядку;

– особам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання медичних маніпуляцій;

– медичним працівникам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання службових обов’язків;

– особам, які перебували в складі діючої армії в період громадянської і Великої Вітчизняної воєн та під час інших бойових операцій по захисту СРСР, партизанам громадянської і Великої Вітчизняної воєн, а також іншим особам, які брали участь у бойових операціях по захисту СРСР;

– інвалідам праці І і II груп та інвалідам І і II груп з числа військовослужбовців;

– сім’ям осіб, які загинули при виконанні державних або громадських обов’язків, виконанні обов’язку громадянина по рятуванню життя людини, по охороні власності і правопорядку або загинули на виробництві внаслідок нещасного випадку;

– робітникам і службовцям, які тривалий час сумлінно пропрацювали у сфері виробництва;

– матерям, яким присвоєно звання “Мати-героїня”;

– багатодітним сім’ям, сім’ям, що виховують дітей-інвалідів, і одиноким матерям;

– сім’ям при народженні близнят;

– вчителям та іншим педагогічним працівникам загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних навчальних закладів та іншим категоріям;

3) у порядку загальної черги отримують житло всі інші громадяни, що побувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов.

Жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу, а в окремих випадках з перевищенням норми жилої площі, якщо воно складається з однієї кімнати (однокімнатна квартира) або призначається для осіб різної статі. Закон передбачає надання додаткової жилої площі у вигляді кімнати або в розмірі 10 квадратних метрів окремим категоріям громадян:

– які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань;

– яким ця площа необхідна за умовами і характером виконуваної роботи.

Розмір додаткової жилої площі може бути збільшено для окремих громадян, які мають право на ЇЇ одержання відповідно до законодавства України (це стосується Президента України, народних депутатів України та інших осіб).

Жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути упорядкованим стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам. При наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев’ять років, крім подружжя.

Жилі приміщення будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.

Єдиною підставою для вселення громадян у жиле приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду є ордер, що видається лише на вільне жиле приміщення виконавчим комітетам районної, міської, районної в місті, селищної чи сільської ради народних депутатів.

За проектом нового Житлового кодексу України, громадяни які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання пільгового кредиту для придбання чи будівництва житла, або на першочергове придбання державного чи комунального побудованого житла.

Постановою від 26.10. 2000 р. “Про Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” Кабінет Міністрів створив Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву (далі – Фонд) який є державною спеціалізованою фінансовою установою, підпорядкованою Кабінетові Міністрів України, утвореною з метою сприяння проведенню державної житлової політики. Фонд є правонаступником Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, створеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 р. № 334 “Про заходи щодо виконання Указу Президента України від 4.12.1996 р. № 1165”.

Основними завданнями Фонду є:.

– сприяння проведенню державної житлової політики;

– виконання Державної програми забезпечення молоді житлом на 2002-2012 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2002 р. № 1089, інших програм забезпечення житлом населення України в межах своїх повноважень;

– розроблення нових фінансово-кредитних програм, спрямованих на розв’язання житлових проблем молоді та інших верств населення шляхом застосування механізму надання довготермінових державних кредитів і кредитів за рахунок інших джерел фінансування на будівництво (реконструкцію) і придбання житла;

– залучення коштів для кредитування громадян з метою фінансування будівництва (реконструкції) і придбання житлових будинків, об’єктів соціального, науково-технічного, виробничого, торгівельного, культурно-побутового і спортивно-оздоровчого призначення;

– акумулювання коштів, що надходять від юридичних і фізичних осіб, для подальшого використання на визначені цим Положенням цілі;

– залучення іноземних інвестицій, у тому числі кредитів, для подальшого кредитування сімей та одиноких громадян для будівництва (реконструкції) і придбання житла згідно з законодавством;

– кредитування, у тому числі пільгове, та фінансування витрат на будівництво (реконструкцію) і придбання житла для молоді та інших верств населення;

– участь у розробленні та реалізації міжнародних інвестиційних проектів, державних, регіональних і місцевих програм поліпшення житлових і соціально-економічних умов сімей та одиноких громадян України;

– компенсація відсоткової ставки кредитів комерційних банків, наданих молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла (далі – часткова компенсація).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

Правознавство – Кунченко-Харченко В. І. – 6.3. Форми реалізації права на житло громадянами України