Правознавство – Кунченко-Харченко В. І. – 5.6. Права та обов’язки матері, батька і дитини
Взаємні права та обов’язки батьків і дітей базуються на походженні дітей, засвідченому в установленому законом порядку. Походження дитини, батьки якої перебувають між собою в шлюбі визначається на підставі “Свідоцтва про шлюб” та документа закладу охорони здоров’я про народження дружиною дитини. Дружина і чоловік мають право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про визнання чоловіка батьком дитини. У разі імплантації в організм іншої жінки зародка, зачатого подружжям, батьками дитини є подружжя. У разі штучного запліднення дружини, проведеного за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини, яка народжена його дружиною. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини, а батько:
– за заявою матері та батька дитини, і, така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до державного органу реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, державний орган реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини;
– за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини, якщо мати дитини померла або оголошена померлою, визнана недієздатною, безвісно відсутньою, позбавлена батьківських прав, або якщо мати дитини не проживає з нею не менш як шість місяців і не проявляє про неї материнської турботи та піклування;
– за рішенням суду.
Батьки й діти зобов’язані надавати одне одному моральну й матеріальну допомогу. При цьому діти, походження яких установлене за заявою батьків чи рішенням суду, мають ті самі права та обов’язки щодо батьків, що й діти, які народилися від батьків, які перебувають V шлюбі.
До особистих прав та обов’язків батьків щодо дітей
Слід віднести:
– обов’язок батьків забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я (це право належить діду, бабі, іншим родичам з дозволу органу опіки і піклування, якщо батьки не забрали дитину);
– обов’язок батьків невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини зареєструвати народження дитини в державному органі РАЦС;
– право та обов’язок присвоїти дитині прізвище, ім’я та по-батькові;
– обов’язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
– обов’язок піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
– обов’язок забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати ЇЇ до самостійного життя;
– обов’язок поважати дитину;
– право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам;
– право на безперешкодне спілкування з дітьми;
– право визначити місце їх проживання;
– право забезпечувати їхні інтереси з розгляду спорів про них;
– право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Неповнолітні батьки мають такі ж права та обов’язки щодо дитини, як і повнолітні батьки і можуть їх здійснювати самостійно.
До майнових прав та обов’язків батьків і дітей належать:
– право бути самостійними власниками майна (при вирішенні спору між батьками та малолітніми або неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна, вважається, що воно є власністю батьків);
– право дитини бути власником її одягу, інших речей особистого вжитку, іграшок, книг, музичних інструментів, спортивного обладнання тощо придбаного батьками або одним із них для забезпечення її розвитку;
– право батьків і дітей бути спільними сумісними власниками на майно набутого ними за рахунок їхньої спільної праці або спільних коштів;
– право батьків і дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них;
– право батьків використовувати дохід одержаний від використання майна малолітньої дитини на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім’ї;
– право неповнолітньої дитини розпоряджатися доходом від свого майна відповідно до Цивільного кодексу України;
– право власності одного із батьків на аліменти одержані на дитину, які мають використовуватися за цільовим призначенням;
– право неповнолітньої дитини на участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання;
– право недолітньої дитини на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України;
– право та обов’язок батьків з управління майном дітей. Сімейний кодекс України закріплює обов’язки як батьків, так і дітей:
– батьки зобов’язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток;
– батьки зобов’язані після припинення управління майном дитини, повернути їй майно, яким вони управляли, а також доходи від нього;
– батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття;
– батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надати (така допомога виплачується у твердій грошовій сумі з урахуванням матеріального становища особи, яка сплачує аліменти, та особи, яка має їх одержувати);
– батьки зобов’язані утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання і у зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги протягом навчання, але не більш ніж до досягнення 23 років, якщо вони можуть надавати матеріальну допомогу;
– обов’язок батька чи матері сплачувати аліменти на неповнолітню чи повнолітню непрацездатну дитину у розмірі визначеному судом, який підлягає індексації відповідно до закону;
– обов’язок того з батьків, кому присуджено стягнення аліментів на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо);
– обов’язок повнолітніх дочки чи сина утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги;
– обов’язок дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Аліменти на дитину і на батьків, що потребують матеріальної допомоги присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову, а у випадках подання позивачем доказів того, що він вживав заходів, щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати, суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.
Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати, умови якого не можуть порушувати права дитини. Такий договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується, і у разі невиконання одним із батьків свого обов’язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчується і підлягає державній реєстрації. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору. У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно утримувати її. Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину.
Невиконання батьками їх обов’язків тягне за собою сімейно-правові санкції, аж до позбавлення їх батьківських прав. Це значить, що батьки втрачають правові зв’язки з дитиною, окрім обов’язку виплати аліментів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)