Правознавство – Кунченко-Харченко В. І. – 13.3. Органи внутрішніх справ України, основні напрямки їх діяльності
Органи внутрішніх справ займають особливе місце в системі правоохоронних органів України. Це пов’язано в першу чергу з тим, що вказані органи:
1) мають досить великий обсяг і складну компетенцію при здійсненні правоохоронної діяльності;
2) несуть основний тягар боротьби зі злочинністю, профілактикою і запобіганню злочинам;
3) є найчисленнішими серед правоохоронних органів України.
Правовою основою діяльності органів внутрішніх справ
Є:
А) Конституція України;
Б) закони України:
– “Про міліцію”;
– “Про внутрішні війська МВС України”;
– “По оперативно-розшукову діяльність;
– Кримінально-процесуальний кодекс України;
– Кодекс про адміністративні правопорушення;
В) підзаконні нормативні акти:
O постанови Верховної Ради України;
O укази Президента України;
O постанови Кабінету Міністрів України;
O накази та інші нормативні акти МВС України;
Г) міжнародні договори та інші міжнародні акти, ратифіковані Верховною Радою України, з питань правоохоронної діяльності.
Органи внутрішніх справ мають свою структуру і побудовані відповідно до державного та адміністративно-територіального устрою України та за функціональними ознаками. Так, вони поділяються на центральні та місцеві.
Загальне керівництво органами внутрішніх справ здійснює Міністерство внутрішніх справ України (МВС).
Місцевими органами є:
– Головні управління МВС України в Автономній республіці Крим, Київській області та м. Києві;
– управління МВС України в областях, м. Севастополі;
– міські управління у МВС України в областях;
– районні відділи УМВС України в областях;
– районні відділи міських управлінь УМВС України в областях.
За функціональною ознакою до вказаних органів відносяться:
O міліція;
O органи внутрішніх справ на транспорті;
O внутрішні війська МВС України;
O органи по боротьбі з організованою злочинністю;
O навчальні заклади МВС України;
O інші підрозділи, установи, організації.
Правовий статус міліції визначений Законом “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року. Міліція України – державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Основними завданнями міліції є:
1) забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;
2) запобігання правопорушенням та їх припинення;
3) охорона і забезпечення громадського порядку;
4) виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;
5) забезпечення безпеки дорожнього руху;
6) захист власності від злочинних посягань;
7) виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;
8) участь у поданні соціальної і правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків.
Діяльність міліції базується на принципах:
– законності – міліція виконує свої завдання не упереджено, у точній відповідності з законом, ніякі виняткові обставини або вказівки не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції;
– гуманізму;
– поваги до особи;
– соціальної справедливості;
– взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням;
– гласності – міліція інформує органи влади і управління, трудові колективи, громадські організації, населення про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення (не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну або службову таємницю);
– позапартійності – у підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об’єднань, що мають політичну мету, працівники міліції не можуть бути членами політичних партій і політичних організацій та незалежні від їх впливу при виконанні службових обов’язків.
Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури МВС України. Вона виконує наступні функції:
O адміністративну;
O профілактичну;
O оперативно-розшукову;
O кримінально-процесуальну;
O виконавчу;
O охоронну (на договірних засадах). Вона складається з підрозділів:
– кримінальної міліції;
– міліції громадської безпеки;
– транспортної міліції;
– державної автомобільної інспекції;
– міліції охорони;
– спеціальної міліції.
Для забезпечення громадського порядку на об’єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України з дозволу Кабінету Міністрів України можуть створюватись спеціальні підрозділи міліції.
Міліція відповідно до своїх завдань і функцій зобов’язана:
O забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;
O виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;
O приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по ним рішення;
O здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, провадити дізнання у межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством;
O припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження по них;
O виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення;
O брати участь у правовому вихованні населення;
O здійснювати інші обов’язки, повний перелік яких закріплено в ст. 10 Закону України “Про міліцію”.
Для виконання покладених на міліцію обов’язків їй надається право:
– вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені законом заходи примусу;
– перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з’ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію;
– викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв’язку з матеріалами, що знаходяться в її провадженні, в разі ухилення без поважних причин від явки за викликом піддавати їх приводу у встановленому законом порядку;
– виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу на підставі та в порядку, встановленим законодавством, виносити їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки;
– затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання та інших осіб згідно з законом;
– інші права, перелік яких визначений в ст.11 Закону України “Про міліцію”.
Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні заходи і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених законом.
Державні органи, громадські об’єднання, службові особи, трудові колективи, громадяни зобов’язані сприяти міліції в охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю.
Міліція має право для виконання покладених на неї завдань залучати громадян за їх згодою до співробітництва у порядку, встановленому законами, що регулюють профілактичну та оперативно-розшукову діяльність.
Особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.
На службу до міліції приймаються на контрактній основі*
O громадяни України;
O здатні за своїми особистими діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров’я виконувати покладені на міліцію завдання.
Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.
Внутрішні війська входять до системи МВС і призначені для охорони важливих державних об’єктів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, виправно-трудових і лікувально-трудових установ, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю.
Внутрішні війська складаються із:
1) з’єднань;
2) військових частин;
3) підрозділів:
– по охороні важливих державних об’єктів;
– по охороні виправно-трудових установ;
– по конвоюванню заарештованих і засуджених;
– по супроводженню спеціальних вантажів;
– спеціального призначення;
– зв’язку.
4)військових установ; 5)навчальних закладів.
Особовий склад внутрішніх військ складається із військовослужбовців та осіб, які не атестовані і працюють за трудовим договором. Чисельність внутрішніх військ встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ.
Основними напрямками діяльності внутрішніх військ є:
O забезпечення високої бойової мобілізаційної готовності внутрішніх військ;
O забезпечення режиму воєнного або надзвичайного стану в разі його оголошення на території України або в окремих місцевостях;
O впровадження в практику науково-технічних досягнень і передового досвіду, забезпечення розробки озброєнь, спеціальних, технічних і криміналістичних засобів для внутрішніх військ;
O розробка і реалізація програм кадрового забезпечення органів і підрозділів внутрішніх військ, вжиття заходів для додержання дисципліни і законності в їхній діяльності;
O забезпечення правового і соціального захисту працівників, військовослужбовців внутрішніх військ;
O матеріально-технічне забезпечення діяльності внутрішніх військ.
Контроль за діяльністю міліції та внутрішніх військ здійснює Міністр внутрішніх справ (за міліцією також Кабінет Міністрів України та місцеві Ради народних депутатів). Нагляд за додержанням законності в діяльності як міліції і у внутрішніх військах здійснюють Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)