Правознавство – Копиленко О. П. – Тема 11. ПОНЯТТЯ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА І ПРЕДМЕТ ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Тема 11. ПОНЯТТЯ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА І ПРЕДМЕТ ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ

1. Трудовий договір: поняття, сторони і зміст.

2. Контракт – особлива форма трудового договору.

3. Порядок прийняття на роботу.

4. Підстави розірвання трудового договору.

5. Матеріальна відповідальність.

6. Індивідуальні й колективні трудові спори.

7. Робочий час I час відпочинку.

Предметом правового регулювання такої галузі права, як трудове, є, насамперед, трудові відносини, тобто суспільні відносини, що виникають у процесі застосування людиною своїх здібностей при виконанні певної трудової діяльності.

Предметом правового регулювання норм трудового права є також відносини, що тісно пов’язані з трудовими. Це, зокрема, відносини щодо участі працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями; відносини професійних спілок з державними органами, власниками (або уповноваженими ними органами чи фізичними особами) підприємств, установ, організацій щодо організації праці, встановлення та застосування її умов; відносини щодо працевлаштування, тобто створення системи організаційно-правових заходів, спрямованих на забезпечення громадян роботою, системи соціальної допомоги, що надається державними органами певній категорії громадян; відносини, що виникають у процесі організації професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників безпосередньо на виробництві; відносини з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю; процесуальні відносини, що виникають у процесі застосування матеріальних норм трудового права.

Отже, трудове право – це окрема галузь права України, що регулює відносини, які виникають у процесі реалізації особою права на працю. Воно являє собою внутрішньо єдину, цілісну систему загальнообов’язкових правил поведінки, що регулюють трудові, а також деякі інші, тісно пов’язані з трудовими, відносини найманих працівників.

1. Трудовий договір: поняття, сторони і зміст.

Трудовий договір відрізняється від колективного, по-перше, сторонами, що його укладають, порядком укладення, здійсненням контролю за його виконанням, а, по-друге, метою і змістом. Необхідно зважати й на те, що трудовий договір регулює трудові відносини окремого працівника і власника (уповноваженого ним органу), тобто має більш локальний (обмежений) характер, тоді як колективний договір регулює не тільки трудові, а й інші правовідносини, тісно пов’язані з трудовими, тобто має ширшу дію.

Укладати трудовий договір працівник може на одному або водночас на кількох підприємствах, в установах, організаціях (якщо нема відповідних обмежень, передбачених законодавством, колективним договором чи угодою сторін).

За загальним правилом, учасником трудових правовідносин може бути особа, яка досягла 16-річного віку. Як виняток, за певних умов дозволяється працювати особам з 15-річного та учням з 14-річ-ного віку (про що буде далі).

Укладаючи трудовий договір, сторони визначають свої права та обов’язки, тобто зміст трудового договору.

Права та обов’язки сторін поділяють на:

1) безпосередні, що визначаються сторонами, та

2) похідні, що передбачені в законодавстві, котрі, своєю чергою, поділяються на необхідні умови, без досягнення домовленості, за якими договір не буде укладено (узгодження місця роботи, спеціальності, кваліфікації, посади й розміру заробітної платні), та додаткові умови випробування під час прийняття на роботу, суміщення професій, інші соціально-побутові пільги (житло, дитячий садок, організація громадського харчування і т. ін.). Однією з додаткових умов трудового договору є визначення

Строку випробування під час прийняття на роботу. Цей строк установлюється для вивчення професійних якостей працівника, його можливостей щодо виконання певних функціональних обов’язків. Строк випробування не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним комітетом профспілки, шести місяців (це стосується державних службовців, а також керівників). Строк випробування для робітників не може перевищувати одного місяця.

Окремим категоріям працівників строк випробування не встановлюється. Це правило застосовується до громадян, які не досягли 18-річного віку; молодих спеціалістів, що закінчили вищі навчальні заклади і в установленому порядку направлені на роботу; осіб, переведених з іншого місця роботи, та інших категорій працівників. Якщо в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу працівника не було обумовлено випробування та його строку, то вважається, що працівника прийнято на роботу без випробування.

Важливою умовою укладення трудового договору є визначення його форми і строків. Трудовий договір слід укладати в письмовій формі, але дозволяється і в усній. Додержання письмової форми обов’язкове у випадках: організованого набору працівників; укладення трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними та геологічними умовами, а також умовами підвищеного ризику для здоров’я; укладення контракту; коли працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі; укладення трудового договору з неповнолітнім; укладення працівником договору з релігійною організацією; проходження громадянином альтернативної (невійськової) служби; укладення трудового договору з працівниками, діяльність яких пов’язана з державною таємницею тощо.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

Правознавство – Копиленко О. П. – Тема 11. ПОНЯТТЯ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА І ПРЕДМЕТ ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ