Правознавство – Копиленко О. П. – 4. Прийняття спадщини

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини та відмова від неї – це односторонні правочини, в яких висловлюється воля однієї особи – спадкоємця.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець не може, наприклад, вказати, що він прийме спадщину у разі, коли йому буде передано те чи інше майно, інший спадкоємець відмовиться від спадщини, черга одного зі спадкоємців буде змінена та ін.

Закон передбачає три способи прийняття спадщини. Перший спосіб полягає у фактичному прийнятті спадщини спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Вважається, що такий спадкоємець висловлює свою волю щодо прийняття спадщини своєю фактичною поведінкою – він продовжує проживати у тому самому приміщенні, користується речами, які належали спадкодавцеві, зберігає їх тощо. Проте такий спадкоємець може й відмовитися від прийняття спадщини. Для цього треба висловити свою волю певним чином – подати заяву про відмову прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Другий спосіб прийняття спадщини стосується окремих категорій осіб, інтереси яких потребують підвищеного захисту. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину в силу прямого припису закону. Як і в попередньому випадку, це правило має диспозитивний характер. Тому ці особи можуть відмовитися від прийняття спадщини за згодою відповідних осіб (батьків, опікунів і піклувальників), органу опіки та піклування. Це пояснюється тим, що прийняття спадщини не завжди може бути пов’язано тільки з надходженнями майнового характеру. До спадкового майна можуть належати певні обов’язки спадкодавця (борги), внаслідок чого прийняття спадщини не буде відповідати інтересам малолітньої, неповнолітньої або недієздатної особи, обтяжувати її, створювати проблеми майнового характеру.

Третій спосіб прийняття спадщини стосується спадкоємців, які бажають прийняти спадщину і не належать до першої та другої категорії (є дієздатними особами та на час відкриття спадщини не проживали постійно із спадкодавцем). Ці особи мають подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Законодавство встановлює спеціальне правило щодо прийняття спадщини у випадках, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини, але не встиг її прийняти.

Отже, йдеться про випадки, коли після смерті спадкодавця й відкриття спадщини ще не сплив шестимісячний строк. У цей час спадкоємець мав би можливість висловити свої наміри щодо прийняття спадщини, але не встиг цього зробити внаслідок своєї смерті, право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Це правило не поширюється на спадкування обов’язкової частки у спадщині, тобто коли спадкодавець усунув від права на спадкування особу, яка має право на обов’язкову частку. Вказана особа померла під час дії шестимісячного строку для прийняття спадщини і не встигла її прийняти. У такому разі право на спадкування не переходить до спадкоємців померлої особи. Це пояснюється тим, що на обов’язкову частку мають право лише окремі категорії спадкоємців – діти спадкодавця, його непрацездатні батьки та вдова (удівець). Тому право на спадкування за правилами спадкової трансмісії не може переходити до інших категорій осіб, які не належать до цього кола.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. У цей строк особа має визначитися щодо прийняття чи неприйняття спадщини та здійснити у необхідних випадках певні дії, спрямовані на реалізацію свого права.

Як уже зазначалося, особа має право відмовитися від прийняття спадщини. Вона може це зробити безвідносно до іншої особи або відмовитися на користь конкретного спадкоємця. Так, спадкоємець за заповітом має право відмовитися від спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом; спадкоємець за законом – на користь будь-кого зі спадкоємців за законом незалежно від черги; якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім’я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем. Відмова спадкоємця від прийняття спадщини має важливі наслідки, тому важливими є визначення дійсних намірів спадкоємця. Якщо відмова від спадщини була зроблена під впливом помилки, обману, насильства та іншого, вона, як і будь-який інший правочин, може бути визнана недійсною судом.

Визначення кола спадкоємців та частки кожного з них у праві на спадщину складають лише перший етап розвитку спадкових відносин. Другим є визначення належного спадкоємцям реального майна. Якщо спадкоємець один, то питань не виникає. Він стає власником усього майна. Якщо спадкоємців два або більше, вони стають співвласниками майна, що належить їм на праві спільної часткової власності. За своєю згодою спадкоємці можуть спільно володіти, користуватися та розпоряджатися майном. Водночас на вимогу будь-кого зі спадкоємців право спільної часткової власності на спадкове майно може бути припинено. Відповідно до ч. 2 ст. 1278 ЦК України кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі. Спадкоємці можуть розділити усе майно за своєю згодою. Проте щодо деяких видів майна законодавство встановлює спеціальні правила. Так, переважне право на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку (посуд, білизна тощо) мають ті спадкоємці, які протягом не менш як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім’єю. Це дає змогу таким спадкоємцям зберігати усталений спосіб життя та звичний життєвий устрій. Крім того, спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині. Якщо, наприклад, батько та син були співвласниками автомобіля, то після смерті батька син має переважне перед іншими спадкоємцями право на отримання автомобіля. Зрозуміло, що при цьому не можуть порушуватися права інших спадкоємців і передача автомобіля можлива, якщо до складу спадщини входить інше цінне майно, що буде передано спадкоємцям.

За загальними правилами поділ спадщини може бути здійснено після спливу строку на прийняття спадщини, коли відомі коло спадкоємців та всі обставини щодо спадкового майна. Проте закон містить правило, спрямоване на захист інтересів ненародженої дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 1298 ЦК України, якщо заповіт складено на користь зачатої, але ще ненародженої дитини, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини. Це правило стосується і дитини, зачатої за життя спадкодавця, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом. Якщо дитина не народиться (у результаті штучного переривання вагітності) або народиться мертвою, то належна їй частка буде передана іншим спадкоємцям.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, відповідає за боргами спадкодавця. Відповідно до закону спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Відповідно до закону спадкоємець не відповідає за борги спадкодавця своїм власним майном. Відповідальність спадкоємців (якщо їх декілька) має частковий характер. Кожен із них зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора задовольняються шляхом одноразового платежу або в іншому порядку, якщо це встановлено домовленістю між спадкоємцями і кредитором. Сторони можуть домовитися щодо поетапної сплати боргу, переносу його на інший строк тощо.

Від моменту відкриття спадщини до моменту її переходу до спадкоємців існує певний проміжок часу. Юристів завжди цікавило питання щодо належності майна у цей період конкретній особі. Проблема полягає в тому, що з одного боку, річ не може належати на праві власності спадкодавцеві у зв’язку із його смертю, з іншого, – вона не може належати спадкоємцеві тому, що той ще не прийняв спадщину. У римському праві така спадщина отримала назву “лежачої спадщини”. Щодо визначення її правового режиму склалися два протилежні підходи. Відповідно до першого, – “лежача спадщина” вважалася як би належною спадкодавцеві (“лежача спадщина” продовжує особистість спадкодавця). Другий підхід полягав у тому, що спадщина вважалася належною спадкоємцеві. Факту прийняття спадщини надавалася зворотна сила. Вважалося, що вона належала спадкоємцеві з дня відкриття спадщини, тобто у попередній час. Як у першому, так і в другому випадку допускалася певна юридична фікція, що застосовувалася для вирішення цього складного питання. Сучасне законодавство України закріплює другий із зазначених підходів. Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Період, протягом якого спадщина є “лежачою”, має певні особливості. Значення у цей період набуває здійснення дій щодо охорони спадкового майна та збереження його в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця. Такі дії здійснюються нотаріусом за місцем відкриття спадщини; відповідним органом місцевого самоврядування (у населених пунктах, де немає нотаріуса); виконавцем заповіту, якого призначив спадкодавець; іншою особою, яка призначена спадкоємцями за законом. Для охорони спадкового майна може бути здійснено опис майна, передача його на зберігання певним особам тощо. Особа, яка зберігає спадкове майно, попереджається про відповідальність за його втрату, знищення або пошкодження. Якщо у складі спадщини є майно, що потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, орган місцевого самоврядування у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.

Право на спадщину має бути оформлене в порядку, встановленому законом. У першу чергу, це залежить від характеру спадкового майна. Якщо майно складають предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку, спадкоємці можуть вчинити фактичні дії щодо його прийняття. Якщо до складу спадщини входить нерухоме майно, спадкоємець, який прийняв спадщину, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Таке свідоцтво є правовстановлюючим документом, і на його основі здійснюється державна реєстрація нерухомого майна.

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Цивільне законодавство передбачає новий різновид договорів – спадковий договір. Відповідно до закону за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

У прямому розумінні слова даний договір не передбачає виникнення спадкових правовідносин. Віднесення його до спадкового права є дещо умовним. Воно зумовлене лише тим, що правові наслідки цього договору пов’язані зі смертю однієї з його сторін. Цей договір моделюється за принципами договору про довічне утримання, хоч і має певні відмінності. Основна з них полягає у часі виникнення в набувача права власності на майно. За договором довічного утримання це право виникає з моменту державної реєстрації нотаріально посвідченого договору, в той час як за спадковим договором набувач стає власником майна лише після смерті відчужувача.

Відчужувачем за даним договором можуть бути три категорії осіб: подружжя, один із подружжя, інша особа; набувачем – дві: фізична та юридична особи. Якщо набувачем є юридична особа, то виконання дій, обумовлених спадковим договором, очевидно, має бути здійснено його працівниками.

Відповідно закону набувач у спадковому договорі може бути зобов’язаний здійснити певну дію як майнового, так і немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття. На відміну від договору довічного утримання, дії набувача можуть мати не тільки майновий, але і немайновий характер. Особливість полягає у тому, що зобов’язання, покладене на набувача, може здійснитись як до, так і після відкриття спадщини.

Якщо відчужувачем за спадковим договором є подружжя, то предметом договору може бути майно, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності або приватної власності будь-кого з подружжя.

У договорі може бути передбачено, що у разі смерті одного з подружжя майно переходить до другого і тільки після смерті останнього – до набувача за договором. Отже, після смерті як першого, так і другого з подружжя спадщина не відкривається з усіма наслідками щодо цього (норми спадкового права не вступають у дію, спадкоємці не набувають права на спадкування тощо).

Спадковий договір може бути розірваний судом за згодою сторін. В односторонньому порядку розірвання договору можливе за рішенням суду – на вимогу відчужувача, у разі невиконання набувачем його розпоряджень, або на вимогу набувача – у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

Теми рефератів:

1. Поняття спадкового права.

2. Наслідування за заповітом.

3. Наслідування за законом.

4. Прийняття спадщини.

Запитання для самоконтролю:

1. Що таке спадок?

2. Що таке час відкриття спадку?

3. Хто може виступати спадкоємцем? Хто не може?

4. В яких випадках відбувається спадкування за законом?

5. Хто з рідних померлого відноситься до першої черги спадкоємців, а хто-до другої?

ДРУГИЙ ПРОМІЖНИЙ КОНТРОЛЬ

Дайте правильні відповіді на тестові завдання.

Тести до теми “Цивільне право України”

ТЕСТ 1

Дати визначення поняттям: 1 – Цивільне право

ТЕСТ З

Підкреслити правильний варіант відповіді

1. Цивільне законодавство встановлює такі види відповідальності

А) кратну (підвищену);

Б) солідарну;

В) повну;

Г) дисциплінарну.

2. До способів захисту цивільних прав належать:

А) визнання права;

Б) стягнення з правопорушника збитків;

В) припинення дій, які порушують право;

Г) звернення до органів внутрішніх справ.

3. Цивільно-правові відносини поділяють:

А) за елементами;

Б) за змістом;

В) за галузями;

Г) за об’єктом;

Д) за структурою.

4. Договори бувають:

А) узгоджені з органами влади та неузгоджені;

Б) реальні та консенсуальні;

В) договори з обов’язковою сплатою державного мита та до говори без сплати державного мита;

Г) прості та складні.

2. Способів захисту цивільних прав особи

3. Цивільно-правових договорів

2. Цивільно-правова відповідальність

3. Штраф

4. Цивільно-правові відносини

5. Пеня

6. Юридичні дії

7. Юридичні події

8. Особисті немайнові відносини

9. Представництво

10. Неустойка

ТЕСТ 2 Назвати п’ять: 1. Різновидів цивільно-правових відносин

ТЕСТ З

Підкреслити правильний варіант відповіді 1 Недієздатна особа це:

А) немовля;

Б) каліка;

В) особа недієздатною визнана судом, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу нездатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;

Г) іноземець.

2. Обмежену цивільну дієздатність мають фізичноі особи які:

А) іноземеці;

Б) каліки;

В) особи які були обмежені за рішенням суду, якщо вони страждають на психічний розлад, який суттєво впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;

Г) засуджені.

3. Повну цивільну дієздатність має лише:

А) фізична особа, яка досягла 16 років;

Б) фізична особа, яка досягла 18 років;

В) фізична особа, яка вступила до шлюбу;

Г) фізична особа, яка народила дитину.

Завдання до теми “Цивільно-правові договори: поняття і види”

Задачі:

1. 9 травня під час святкового салюту в робочому селищі лісокомбінату одна з ракет упала на дах літньої кухні Тарасова І. і викликала пожежу. Ракети належали лісокомбінату, пуск їх провадився

Тести до теми “Громадяни як суб’єкти цивільно-правових відносин”

ТЕСТ 1

Дати визначення поняттям:

1. Цивільна правоздатність

2. Цивільна дієздатність фізичної особи

3. Часткова цивільна дієздатність фізичної особи

ТЕСТ 2 Назвати:

1. Різновиди дієздатності фізичної особи

2. Цивільні права фізичної особи у віці від 14 до 18 років

3. Цивільні права фізичної особи у віці до 14

4. Умови набування повної цивільної дієздатності у віці від 16 до 18 років

Його працівником за вказівкою голови селищної Ради народних депутатів. Збиток від пожежі склав 1550грн. Хто повинен відшкодувати збиток?

2. У результаті загоряння телевізора “Рекорд-ЗЗО”, що належить Хлібниковій П., їй заподіяний збиток на 363 грн. Телевізор перебував на абонементному обслуговуванні за договором з виробничим об’єднанням “Телерадіобиттехніка”. Експертиза дала висновок, що причиною загоряння з’явилися технічні неполадки телевізора.

Чи може Хлебникова П. вимагати відшкодування заподіяного їй майнового збитку з “Телерадіобиттехніки”?

3. Відповідно до планів перевезень вантажів і поданих заявок, склозаводу в червні було поставлено залізницею 20 товарних критих вагонів, з яких завод відвантажив тільки один вагон, інші 19 не використані, з них у першій і другій декадах – по сім, у третій декаді – п’ять вагонів. Залізниця нарахувала штраф у сумі 950 грн.

Від сплати штрафу в добровільному порядку склозавод відмовився, пояснивши, що через відсутність палива печі на заводі були зупинені, продукція не випускалася, а тому відвантажити вагони не могли.

Яке рішення повинен прийняти суд, чи є доводи відповідача достатніми для звільнення його від відповідальності?

4. Радгосп “Кокшамарський” повинен був поставити овочевій базі за договором контрактації 475 т картоплі на 57 тис. грн., фактично поставив 65,2 т на 7824 грн. Недопоставка склала 409,8 т на 49 176 грн.

Претензію овочевої бази радгосп залишив без відповіді.

При розгляді позову в суді представник радгоспу заявив, що в радгоспі не вистачало транспорту, картоплю возили іншим заготівникам.

У якому розмірі підлягає стягненню штраф з радгоспу за невиконання договірних зобов язань і залишення претензії без відповіді?

Чи не звільняють від відповідальності радгосп обставини, зазначені його представником?

5. За договором контрактації радгосп зобов’язаний був продати овочевій базі 2030 т картоплі. Радгосп порушив договірні зобов’язання, недопоставив заготівникові 634 т картоплі на 82 420 грн.

Претензію овочевої бази про сплату штрафу радгосп залишив без відповіді.

У якому розмірі радгосп повинен сплатити овочевій базі неустойку за недопоставку картоплі? Обчислите суму неустойки.

Чи підлягає застосуванню санкція за залишення претензії без відповіді й у якому розмірі?

Яке рішення повинен прийняти суд по даній суперечці?

6. Відповідно до планового вбрання й договором м’ясокомбінат недопоставив шубно-хутровому комбінату 3 тис. овчин на 30 тис. грн. Неустойка м’ясокомбінатом добровільно не сплачена.

Обчислите суму штрафу, що підлягає стягненню з м’ясокомбінату, за порушення умов договору з урахуванням відмови від добровільної сплати його.

7. Радгосп у другому кварталі року недопоставив м’ясокомбінату 3,2 т м’яса на 56 224 грн. М’ясокомбінат жадає від радгоспу сплати штрафу за порушення договірних зобов’язань.

У якому розмірі підлягає стягненню з радгоспу штраф? Визначіть його суму.

8. М’ясокомбінат направив птахофабриці претензію про сплату штрафу за недопоставку м’яса в другому кварталі року. Птахрадгосп відмовив у задоволенні претензії, посилаючись на дострокову поставку м’яса в першому кварталі, при плані здачі в першому півріччі 38 т поставив 49 т. Директор м’ясокомбінату дав вказівку головному бухгалтерові оформити позовну заяву в арбітраж.

Чи засновано на законі розпорядження директора, чи підлягає стягненню неустойка із птахофабрики?

ТЕСТ 1

Дати визначення поняттям: 1. Договір

ТЕСТ З

Підкреслити правильний варіант відповіді

1. Договори бувають:

А) узгоджені з органами влади та неузгоджені;

Б) реальні та консенсуальні;

В) договори з обов’язковою сплатою державного мита та договори без сплати державного мита;

Г) прості та складні.

2. Договір купівлі-продажу є:

А) односторонній;

Б) консенсуальний;

В) оплатний.

3. Договір міни є:

А) сплатний;

Б) реальний;

В) двосторонній.

4. Договір позики є:

А) двосторонній;

Б) реальний;

В) оплатний.

5. Договори поділяються на такі види:

А) усні та письмові;

Б) договори з обов’язковою сплатою державного мита та договори без сплати державного мита;

2. Реальні договори

2. Односторонній договір

3. Консенсуальні договори

3. Двосторонній договір

4. Багатосторонній договір

5. Реальний договір

6. Консенсуальний договір

7. Форс-мажор

8. Договір найму (оренда)

9. Договір купівлі-продажу

10. Договір дарування

ТЕСТ 2 Назвати:

1. Стадії процесу укладення договору розрізняють

В) сплатні та безоплатні;

Г) узгоджені з органами влади та неузгоджені;

Д) реальні та консенсуальні.

6. Договір дарування є:

А) односторонній;

Б) оплатний;

В) диспозитивний.

7. Договір майнового найму:

А) двосторонній;

Б) реальний;

В) оплатний.

Тести до теми “Право власності та його захист”.

ТЕСТІ.

Дати визначення поняттям:

1. Власність

2. Володіння

3. Користування

4. Розпорядження

5. Колективна власність

6. Державна власність

7. Скарб

8. Віндикаційний позов

9. Негаторний позов

10. Визнання права власності

ТЕСТ 2. Назвати:

1. Форми власності

2. Суб’єктів права власності

3. Способи набуття права власності

4. Умови задоволення негаторного позову

5. Умови задоволення позову про визнання права власності

Тести до теми “Спадкове право”

ТЕСТ 1

Дати визначення поняттям:

1. Спадкове право

2. Спадкування

3. Заповіт

4. Легат

5. Виконавець заповіту

6. Спадковий договір

7. Підпризначити спадкоємця

8. Обов’язкова частка у спадщині

ТЕСТ 2 Назвати:

1. Особливості складу спадщини

6. Умови задоволення віндикаційного позову

7. Загальні засади захисту відносин власності

ТЕСТ З

Підкреслити правильний варіант відповіді

1. Право власності припиняється у разі:

А) визнання особи недієздатною;

Б) відмови власника від права власності;

В) звернення стягнення на майно власника;

Г) притягнення власника до відповідальності.

2. До способів захисту цивільних прав належать:

А) визнання права;

Б) звернення в суд;

В) стягнення з правопорушника збитків;

Г) відкриття адміністративного провадження;

Д) припинення правовідносин;

Е) звернення до органів внутрішніх справ;

Ж) припинення дій, які порушують право.

3. До видів майна належать:

А) предмети споживання;

Б) гроші;

В) речі, вилучені із цивільного обороту;

Г) плоди і доходи.

2. Що не входить до складу спадщини

У четверту чергу право на спадкування за законом мають:

А) баба та дід з боку батька;

Б) особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини;

В) сестра (брат) батька чи матері спадкодавця.

У п’яту чергу право на спадкування за законом мають:

А) баба та дід з боку батька;

Б) рідні брати та сестри спадкодавця;

В) особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини;

Г) інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів дальшого ступеня споріднення;

Д) батьки.

3. Особливі розпорядження у заповіті

4. Три способи прийняття спадщини

5. Умови щодо форми дійсного заповіту

6. Повноваження виконавця заповіту

ТЕСТ З

Підкреслити правильний варіант відповіді

1. До першої черги спадкоємців належать:

А) рідні брати та сестри спадкодавця;

Б) діти;

В) утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї;

Г) той з подружжя, який його пережив.

2. У другу чергу право на спадкування за законом мають:

А) батьки;

Б) баба та дід з боку матері;

В) той з подружжя, який його пережив.

3. У третю чергу право на спадкування за законом мають:

А) рідні брати та сестри спадкодавця;

Б) баба та дід з боку батька;

В) сестра (брат) батька чи матері спадкодавця.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)