Правознавство – Копиленко О. П. – 4. Поняття та види форми правління, форми державного устрою та форми державно-правового режиму (класифікація держав за їхньою формою)
Поняття форми держави розкриває особливості організації державної влади. Складовими елементами форми держави є форма правління, форма державного устрою, форма державно-правового режиму. Тобто, форма держави – це спосіб організації та здійснення державної влади.
Форма правління – це спосіб організації державної влади, порядок утворення та діяльності державних органів, компетенція і взаємозв’язок між собою, а також взаємовідносини з населенням країни (ступінь участі населення в їхньому формуванні).
Відомі дві форми правління: монархія і республіка.
Монархія – це така форма правління, за якою верховну владу в державі повністю або частково здійснює одна особа (фараон, король, шах, цар, імператор), котра здобуває її на основі кровноспорідненого успадкування або по життєвого обрання.
Монархія має такі ознаки:
– влада глави держави існує історично і не делегується йому народом;
– влада монарха здійснюється безстроково і передається, як правило, у спадщину;
– монарх не несе відповідальності за свої рішення. Сьогодні в світі існує приблизно ЗО монархій. їх різновиди:
1) абсолютна монархія – це форма правління, за якої державна влада зосереджена в руках одноособового глави держави (монарха). Наприклад, Оман, Саудівська Аравія, Кувейт.
2) обмежена (конституційна) монархія – це форма правління, за якої законодавча влада належить парламенту, виконавча – монарху (чи кабінету міністрів), судова – судам, які обираються чи призначаються.
В дуалістичних монархіях влада поділяється між парламентом і монархом. Парламент приймає закони, але у монарха є право абсолютного вето (відхилення законопроекту). Уряд призначається монархом, підпорядковується йому і несе відповідальність перед ним. Така монархія передбачає двопалатний парламент, нижня палата якого обирається населенням, а верхня – призначається монархом. Сьогодні така форма правління зустрічається рідко: Йорданія, Марокко, Непал.
В парламентських монархіях (Бельгія, Великобританія, Данія, Іспанія, Нідерланди, Норвегія, Швеція, Японія) монарх юридично є главою держави, але участі в управлінні державою фактично не бере. В його руках зберігаються незначні повноваження
Форма правління – це спосіб організації державної влади, порядок утворення та діяльності державних органів, компетенція почесного характеру (право помилування, представництво держави в міжнародних відносинах), а фактична державна влада здійснюється парламентом і урядом. Головна відмінна риса парламентської монархії – парламент формує уряд, уряд підзвітний парламенту. Глава держави не має права вето по відношенню до законопроектів (Японія), або фактично не використовує його (Великобританія).
Республіка – це така форма правління, при якій державна влада в державі належить представницьким виборним органам і здійснюється ними.
Республіка має такі ознаки:
– влада глави та вищих державних органів делегується їм народом;
– повноваження глави обмежені певним строком;
– голова держави несе політичну відповідальність за свою діяльність.
Більшість сучасних держав – республіки.
Розглядають аристократичні та демократичні республіки. В аристократичній республіці формальне право обирати і бути обраним належить лише вищим верствам {наприклад, рабовласницькі республіки в Стародавніх Афінах, Стародавньому Римі).
В демократичних республіках формальне право брати участь у виборах органів влади належить всьому населенню країни, тобто всім громадянам, які досягли певного віку, не визнані судом недієздатними чи їхнє право не обмежене на підставах, передбачених законом.
Відомо три види демократичних республік: 1) в парламентських республіках (Індія, Італія, Австрія, Німеччина, Туреччина, Ірландія):
– президент обирається парламентом;
– уряд формується з представників партій, що мають більшість у парламенті;
– уряд підзвітний парламенту;
– парламент може висловити уряду недовіру, що тягне за собою його відставку.
2) в президентських республіках (США, Бразилія, Мексика, Аргентина, Нігерія):
– президент обирається всенародно або колегією виборців;
– президент с главою держави і главою уряду;
– уряд несе відповідальність перед президентом;
– президент має право відкладного вето та інші права (наприклад, право розпустити парламент).
3) у змішаній (президентсько-парламентській) республіці є елементи як президентської, так і парламентської форм правління (Україна, Франція, Білорусь, Перу).
– президент обирається всенародно, але він не очолює уряд;
– уряд назначається президентом, але за згодою парламенту та є підзвітним президенту та підконтрольним парламенту; Форми державного устрою – це територіальна організація держави, характер взаємодії між її складовими частинами та державою в цілому.
Теорія права розрізняє просту та складну форми державного устрою.
Проста (унітарна) держава – єдина держава, що не має всередині відокремлених утворень, які користуються певною самостійністю. Інакше кажучи, унітарними вважаються держави, окремі складові яких не мають свого суверенітету, всіх ознак державності (наприклад, області в Україні, графства в Англії).
Ознаки унітарної держави:
– наявність єдиного центру та єдиної системи органів влади та управління;
– наявність єдиної системи права, єдиної конституції, єдиної грошової системи, єдиного громадянства;
Сьогодні унітарна форма держави є найбільш поширеною. Близько 150 з майже 200 держав за своїм устроєм залишаються унітарними
(Італія, Франція, Японія, Болгарія, Угорщина, Греція, Польща). При цьому деякі унітарні держави (Іспанія, Україна, Фінляндія, Португалія) включають автономні утворення. Щодо України, то з точки зору існування в її складі АРК, її можна вважати унітарною державою з елементами федералізму.
Складна держава формується з відокремлених державних утворень, що мають суверенітет і всі ознаки державності. До такої форми держави належать: федерація, конфедерація, а за твердженням деяких авторів ще й імперія.
1) федерація – союзна держава, що складається з держав-членів або державо подібних утворень (суб’єктів федерації). Федерація створюється на добровільних засадах, здебільшого згідно з укладеними відповідними угодами. Наприклад, Російська федерація, США, Канада, Мексика, Нігерія.
Ознаки федерації:
– наявність декількох правових систем, з яких одна система (система федерального права) володіє верховенством по відношенню до права суб’єкта федерації;
– наявність двох рівнів державної влади. Федеральна влада (влада держави в цілому) володіє всією повнотою зовнішнього суверенітету і значною частиною внутрішнього суверенітету. Влада суб’єкту федерації володіє внутрішнім суверенітетом.
Федерації можуть бути:
– територіальними – США, Німеччина, Бразилія;
– національними – Індія;
– змішаними – Росія.
Сьогодні в світі існує 24 федеративних держави, більшість з яких – великі та середні за територією та численністю населення.
2) конфедерація – це тимчасове об’єднання самостійних держав для досягнення конкретної мети, переважно зовнішньополітичної або військової (наприклад, завоювання незалежності). В конфедерації немає єдиної (або подвійної) системи органів, законодавства, території, суверенітету, громадянства, єдиної грошової системи (фінансова система конфедерації формується з внесків її членів). Це нестійка форма об’єднання, яка з часом або розпадається, або перетворюється на федерацію. Наприклад, США як конфедерація була затверджена законодавчо в 1781 р., а в 1787 р. на її підставі було утворено федерацію (закріплена Конституцією США, що діє й досі). Наприклад, Германський союз в 1815-1866 pp.
В наш час конфедерацією є Швейцарія, яка при цьому фактично схиляється до федеративної форми державного устрою. Риси конфедерації має також Європейський Союз. 3) Імперія – це примусово утворена, зазвичай через завоювання одного народу іншим, складна держава, частини якої повністю залежать від верховної влади.
Державно-правовий режим – це сукупність засобів і способів реалізації державної влади. Розрізняють демократичний і недемократичний режими.
Ознаками демократичного режиму є:
– реальність прав і свобод громадян. Можливість захисту прав особи через судову систему;
– формування органів влади шляхом вільних і всезагальних виборів. Безпосередня участь населення в управлінні державою (вибори, референдуми);
– існування різноманітних політичних партій і громадських об’єднань, що представляють інтереси різних частин населення;
– поділ державної влади;
– врахування інтересів як більшості, так і меншості (наприклад, вирішення питань національних меншин).
Різновидами демократичного режиму є:
– ліберальний (представники надто поблажливі);
– радикальний (представники за рішучі зміни);
– консервативний (захисники старого).
Такий різновид державного режиму типовий для держав Західної, Північної та Центральної Європи, Південної Америки. Окремі параметри демократичного режиму були досягнуті пострадянськими країнами.
Недемократичні режими поділяють на;
– тоталітарні;
– авторитарні.
Тоталітарний режим – сукупність таких засобів і способів реалізації державної влади, за яких уся життєдіяльність суспільства й кожної окремої особи абсолютно регламентована:
– влада на всіх рівнях формується закрито однією особою чи кількома людьми з правлячої верхівки, не контролюється населенням;
– відсутня будь-яка можливість для вільного виявлення та врахування інтересів усіх груп населення. Найменші вільності негайно придушуються всіма засобами, аж до прямого насильства;
– існує однопартійна система, заборона на існування опозиції;
– грубе втручання в особисте життя людини і громадянина;
– примат держави над правом;
– наявність загальнообов’язкової державної ідеології, вождізм;
– формальний характер виборів;
– принципове відкидання поділу влади; Різновидами тоталітарного режиму є:
– автократія (необмежена і безконтрольна влада однієї особи);
– расизм (нерівноправність громадян за расовою ознакою, наприклад, Південно-Американська республіка до 1987 p.);
– фашизм (відкрита терористична диктатура найбільших реакційних сил).
Тоталітарний режим можливий як у високо розвинутому, так і в слаборозвинутих суспільствах (нацистська Німеччина, фашистська
Італія, Радянський Союз і країни соціалістичного табору, деякі сучасні африканські та азіатські держави).
Авторитарний режим – сукупність таких засобів і способів реалізації державної влади, за яких вона концентрується в руках правлячої верхівки.
Ознаками авторитарного режиму є:
– допускаються деякі розмежування політичних сил, наприклад, існування двох партій;
– фактична відсутність поділу державної влади;
– недемократичний характер виборів (відсутність у виборців реальної можливості вибору).
Авторитарний режим характерний для ряду країн, що розвиваються (Індонезія, Марокко, Перу).
Теми рефератів:
1. Держава і право – закономірний результат розвитку цивілізації.
2. Теорія розподілу влади Шарля Луї Монтеск’є.
3. Проблеми формування правової держави в Україні.
Запитання для самоконтролю:
1. Яка теорія виникнення держави домінує у вітчизняній юридичній літературі?
2. Що таке “суверенітет держави”?
3. З яких елементів складається форма держави?
4. Що, насамперед, відрізняє президентську республіку від парламентської?
5. Чи має конфедерація суверенітет?
6. Що таке “верховенство закону”?
7. Охарактеризуйте форму держави сучасної України.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)