Правознавство – Копиленко О. П. – 3. Загальна характеристика основних галузей права України
Соціальні норми – це загальні правила поведінки людей у суспільстві, що зумовлені об’єктивними закономірностями, є результатом свідомої вольової діяльності певної частини чи всього суспільства і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.
Залежно від способу їх утворення і забезпечення соціальні норми класифікують на юридичні, моральні, корпоративні (громадських організацій” політичних партій, інших об’єднань громадян), звичаї чи традиції.
Залежно від сфери соціальних відносин, що регулюються нормами, їх поділяють на економічні, політичні, сімейні, релігійні, етики та естетики, організаційні, соціально-технічні.
Юридичні (правові) норми – це загальнообов’язкові, формально визначені правила поведінки, встановлені (санкціоновані) державою, охороняються, захищаються і гарантуються нею та містяться в нормативно-правових актах.
Моральні норми – це правила поведінки, що базуються на моральних поглядах суспільства на добро і зло, справедливе й несправедливе, гуманне й негуманне, а забезпечуються, насамперед, внутрішньою переконаністю та силою громадської думки.
Корпоративні норми – це правила поведінки, що встановлюються й забезпечуються політичними партіями, громадськими організаціями та іншими об’єднаннями людей.
Звичаї чи традиції – це правила поведінки, що історично склались і увійшли (перетворились) у звичку людей.
Звичаї і традиції відрізняються одне від одного ступенем загальності правила поведінки. Традиції вважаються більш загальними правилами, ніж звичаї. Наприклад, святкування традиційних свят або звичай проводжати на службу у Збройні Сили.
Так, правові норми, що у своїй сукупності утворюють право:
– виникають разом із виникненням держави;
– встановлюються чи санкціонуються державою;
– виражають волю керівної частини суспільства;
– утворюють внутрішньо узгоджену цілісність, єдність (систему права);
– існують у суспільстві як одна система норм;
– формулюють правила поведінки у вигляді прав і обов’язків;
– є правилами поведінки, формально визначеними за змістом;
– мають певні форми зовнішнього виразу;
– мають точно визначені межі дії;
– забезпечуються державним примусом та іншими засобами. Отже, право як особливий вид соціальних норм відрізняється
Від інших соціальних норм взаємозв ‘язком із державою, напрямками впливу на суспільні відносини.
3. Загальна характеристика основних галузей права України
Державне (конституційне) право – це провідна галузь права й законодавства, що криє у собі систему правових норм, інститутів і нормативно-правових актів, які закріплюють і регулюють відносини народовладдя, основи конституційного ладу України, правового статусу людини і громадянина, територіального устрою, системи державних органів та організації місцевого самоврядування в Україні.
Адміністративне право – це система адміністративно-правових норм, які закріплюють, регулюють і охороняють суспільні відносини у сфері державного управління, тобто підзаконної виконавчої і розпорядчої діяльності органів держави, що спрямована на практичне виконання законів у процесі повсякденного й безпосереднього керівництва господарським, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом.
Фінансове право – це система правових норм, які регулюють і охороняють суспільні відносини у сфері збирання та використання державних коштів і коштів місцевого самоврядування.
Трудове право – це система правових норм, які регулюють трудові відносини, що виникають у процесі праці, без якої не може існувати жодне суспільство.
Цивільне право – це сукупність правових норм, які регулюють майнові, товарно-грошові та деякі інші відносини, пов’язані чи не пов’язані з майновими, а також особисті немайнові відносини, засновані на рівності учасників цих відносин.
Шлюбно-сімейне право – це система правових норм, які регулюють правовідносини шлюбу, сім’ї, усиновлення, опіки і піклування та реєстрації актів громадянського стану.
Житлове право в Україні регулює специфічний вид суспільних відносин, які виникають у сфері задоволення людиною та громадянином природної потреби в житлі.
Екологічне право – це система правових норм, які регулюють суспільні відносини між людьми у сфері використання та охорони навколишнього природного середовища.
Підприємницьке право – це система правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері підприємництва, тобто самостійної, ініціативної, систематичної на власний ризик діяльності з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і торгівлі з метою одержання прибутку.
Кримінальне право – це система кримінальних норм, установлених законодавчим органом, що визначають основи та принципи кримінальної відповідальності, встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, які вид і міра покарання можуть застосовуватися до особи, котра скоїла злочин.
Земельне право – це система правових норм, які регулюють правовідносини у сфері володіння, розпорядження й користування землею, визначають землі сільськогосподарського призначення, населених пунктів, промисловості, транспорту, зв’язку, оборони, землі природооздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісового й водного фондів, землі запасу.
Отже, галузі українського права слід розглядати за різними підставами класифікації. Залежно від місця й ролі у правовій системі суспільства розглядають такі основні галузі, як традиційні, спеціальні та процесуальні.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)