Правознавство – Копиленко О. П. – 2. Роль держави у функціонуванні механізму правового регулювання суспільних відносин
Держава регулює важливіші суспільні відносини, серед яких вагоме місце посідає господарська діяльність. З метою ефективного управління цією діяльністю держава видає нормативно-правові акти, які є загальнообов’язковими для всіх суб’єктів господарювання, державних органів та посадових осіб.
Основні риси державного регулювання.
1. Державне регулювання господарської діяльності є попередньою стадією реалізації економічної політики та має державно-політичний характер.
2. Соціальне призначення державного регулювання господарської діяльності полягає в організації та упорядкованості господарських відносин, учасниками яких відповідно до ст. 2 ГКУ є суб’єкти
Господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
3. Реалізація соціального призначення здійснюється шляхом реалізації функцій забезпечення перспективного розвитку підприємництва.
4. Реалізація функцій здійснюється шляхом використання методів.
5. Суб’єктом державного регулювання господарської діяльності виступає Верховна Рада України.
6. Об’єктом державного регулювання господарської діяльності є процеси і тенденції господарювання.
7. Форма виразу державного регулювання господарської діяльності є акт регулювання (Господарський кодекс України), в який трансформується політичне рішення.
Принципи державного регулювання господарської діяльності:
– принцип законності;
– принцип забезпечення економічної багатоманітності та рівного захисту всіх суб’єктів господарювання;
– принцип справедливості, добросовісності, розумності;
– судовий захист прав у разі його порушення;
– принцип обмеженного втручання (обмеження державного регулювання економічних процесів у зв’язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства та держави ст. 6 п. 1 абз. З ГКУ);
– захист національного товаровиробника (ст. 6 п. 1 абз.4 ГКУ);
– заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські правовідносини.
Характер зв’язків держави і механізму правового регулювання обумовлений нерозривним зв’язком між державою і правом. Саме держава як апарат політичної влади здійснює через свої органи правотворчу, правозастосовчу і правоохоронну діяльність. Тому діяльність державних органів є необхідною умовою функціонування механізму правового регулювання господарських відносин.
У функціонуванні механізму правового регулювання господарських відносин особливу роль відіграє правозастосовча діяльність державних органів, яка уособлює її діяльність щодо реалізації відповідних владних повноважень. Правозастосування стає необхідним тоді, коли для виникнення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків наявності самої норми права недостатньо, і виникає потреба у виданні відповідними державними органами додаткових індивідуальних актів, що надають чинності механізму правового регулювання. Завдання правозастосовчої діяльності – продовжити загальне нормативне регулювання, що запрограмоване правотворчістю, за допомогою норм права. Як допоміжний інструмент тут виступає індивідуальна регламентація, що здійснюється за допомогою актів застосування права і знаходить свій вираз в уточненні правового положення суб’єктів у реальному правовому відношенні. Отже, правозастосовча діяльність держави неначе доповнює процес правового регулювання, створюючи можливості для реалізації прав і обов’язків суб’єктів у випадках, коли це неможливо без додаткових індивідуальних актів державних органів. Так, конституційною нормою закріплено право громадян займатися підприємницькою діяльністю (“кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом…” ст. 42 КУ).
Але для здійснення цього права необхідне видання державними органами індивідуальних актів, які регламентують порядок набуття цього права (Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності”) і засвідчення права на здійснення підприємницької діяльності (видача свідоцтва про державну реєстрацію).
(2 votes, average: 4,50 out of 5)