Правове регулювання міжнародних перевезень – Столярський О. В

Світова економічна криза в сфері міжнародних перевезень, як і в інших галузях, є здебільшого наслідком намагання створити у стислі терміни самостійну національну маршрутну систему, в межах котрої значна кількість транспортних підприємств та перевізників сьогодні

Класифікація міжнародних перевезень Залежить від багатьох різних критеріїв, з-поміж яких доцільно виокремити: 1. За видами транспорту – повітряні, автомобільні, залізничні, морські, річкові, переміщення трубопровідним транспортом. 2. Залежно від кількості використовуваного транспорту – прості (використовують

Джерела Правового регулювання міжнародних перевезень – це зовнішня форма вираження норм, що регулюють відносини в галузі міжнародних перевезень. Види джерел Правового регулювання міжнародних перевезень – це акти національного законодавства, звичаї, міжнародні договори, судова практика,

2.1. Загальна характеристика міжнародних повітряних перевезень Особливість повітряного транспорту, що відрізняє його від інших транспортних засобів, – швидкість перевезення. На коротких відстанях (до 500 км) залізничний і автомобільний транспорт явно переважає повітряний за рахунок

Договір повітряного перевезення Це угода щодо транспортування товарів повітряним транспортом, у тому числі період, коли товари перебувають під контролем повітряного перевізника. Правом на здійснення господарської і комерційної діяльності в галузі авіації може володіти кожна

Міжнародно-правове регламентування відносин з перевезення повітряним транспортом починається з Паризької конвенції про повітряну навігацію (1919 р.). Вона затвердила принцип суверенітету держави на повітряний простір над її сухопутною і водною територією та встановила право “мирного

Перевізним документам присвячений розділ П Конвенції. Він складається з трьох підрозділів, останній з яких належить до документів для вантажних перевезень (статті 5-16). Опосередковано, через перевізні документи, у цій частині нормативного акту йдеться також про

Гаазький протокол 1955 р. Як зазначено в Преамбулі до Гаазького протоколу 1955 р. про поправки до Конвенції для уніфікації правил, що стосуються міжнародних перевезень, підписаною у Варшаві 12 жовтня 1929 р. (далі – Протокол),

Гватемальський протокол, який є частиною Варшавської системи, не має безпосереднього відношення до питань про регулювання умов договору міжнародного повітряного перевезення вантажу, але має значення для міжнародного перевезення пасажирів. Основне концептуальне положення Гватемальського протоколу полягає

Зупинимось на характеристиці Конвенції. Отже, вона була покликана створити єдиний приватноправовий режим стосовно міжнародних повітряних перевезень. Замість документів Варшавської системи, які не набули чинності й мали лише факультативний характер, необхідний був єдиний міжнародний договір.

3.1. Загальна характеристика міжнародних залізничних перевезень Залізничний транспорт – стратегічний вид транспорту, який є основним перевізником пасажирських і промислових (паливо, ліс, будівельні матеріали, руда) та інших вантажів у межах країни і за кордон. За

За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов’язується доставити доручений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачеві, а відправник зобов’язується сплатити за перевезення встановлену плату. Таке поняття договору відрізняється

Як уже згадувалось, Угода про міжнародне пасажирське сполучення (УМПС) від 1 листопада 1951 р. зі змінами та доповненнями на ЗО травня 1999 р. регламентує перевезення пасажирів, багажу і товаробагажу в прямому міжнародному залізничному та

4.1. Загальна характеристика міжнародних автомобільних перевезень Зростання кількості автомобільних перевезень вантажів зумовило необхідність активного укладання міжнародних угод, у тому числі між країнами-сусідами. Вони містять положення про регулярні й нерегулярні перевезення вантажів автотранспортними засобами та

Договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом – це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що е юридичним документом, який регламентує обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов’язки і відповідальність сторін стосовно їхнього

Донедавна умови міжнародних автомобільних пасажирських перевезень визначали за правилами, розробленими під час укладання угод про регулярні автомобільні лінії, а також за нормами внутрішньодержавного законодавства тієї країни, транспортна організація якої була перевізником. Тому умови перевезення

5.1. Загальна характеристика міжнародних річкових перевезень Річкові перевезення – найдавніший вид перевезень. Вони до появи трансконтинентальних залізничних перевезень (друга половина XIX ст.) залишалися найважливішим видом перевезень. Навіть примітивне парусне судно за добу долало у

Суб’єктами відносин річкового перевезення є судноплавна компанія річкового флоту (перевізник) і власник вантажу (за договором перевезення вантажу) або пасажир (за договором перевезення пасажира і багажу). Судноплавні компанії річкового флоту (пароплавства) й органи управління річкового

Перевезення пасажирів та їхнього багажу внутрішніми водними шляхами регламентує Конвенція про договір міжнародного перевезення пасажирів і багажу внутрішніми водними шляхами. КППВ Конвенція прийнята 1976 р. у Женеві. Основна увага приділена питанням відповідальності перевізника, у

6.1. Загальна характеристика міжнародних морських перевезень Людство почало експлуатувати морський простір з транспортною метою здавна. Розвиток торговельного мореплавства у XVIII ст. потребував особливої ретельності в оформленні взаємовідносин між власниками вантажу та судна. І вже

6.1. Загальна характеристика міжнародних морських перевезень Людство почало експлуатувати морський простір з транспортною метою здавна. Розвиток торговельного мореплавства у XVIII ст. потребував особливої ретельності в оформленні взаємовідносин між власниками вантажу та судна. І вже

Протокол про зміну в Міжнародній конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 Серпня 1924 р., Що змінена Протоколом від 23 Лютого 1968 р. Він прийнятий 21 грудня 1979 р. у Брюсселі на

Після отримання вантажу (прийому вантажу в своє відання) перевізник, капітан судна чи агент перевізника повинні на вимогу відправника видати відправникові коносамент. Отже, капітан судна, видаючи коносамент, презентує інтереси і діє на користь перевізника. Визначається

У сфері правового регламентування міжнародних морських перевезень пасажирів основним міжнародно-правовим актом є Конвенція про перевезення морем пасажирів і їхнього багажу. Як уже зазначалось, ця Конвенція прийнята в Афінах 1974 р. і одержала назву Афінська.