Правове регулювання міжнародних перевезень – Столярський О. В. – 3.4. Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень пасажирів, багажу і товаробагажу

Як уже згадувалось, Угода про міжнародне пасажирське сполучення (УМПС) від 1 листопада 1951 р. зі змінами та доповненнями на ЗО травня 1999 р. регламентує перевезення пасажирів, багажу і товаробагажу в прямому міжнародному залізничному та змішаному залізнично-морському сполученні між Республікою Азербайджан, Республікою Албанія, Республікою Білорусь, Республікою Болгарія, Соціалістичною Республікою В’єтнам, Республікою Грузія, Республікою Казахстан, Китайською Народною Республікою, Корейською Народно-Демократичною Республікою, Киргизькою Республікою, Латвійською Республікою, Литовською Республікою, Республікою Молдова, Монголією, Республікою Польща, Російською Федерацією, Словацькою Республікою, Республікою Таджикистан, Туркменистаном, Республікою Узбекистан, Україною, Чеською Республікою й Естонською Республікою. Інтереси залізниць представляють центральні органи залізниць, які уклали УМПС. Вона має обов’язкову чинність для залізниць, пасажирів, відправників і одержувачів товаробагажу.

УМПС не стосується Перевезень пасажирів, багажу і товаро-багажу:

– якщо станція відправлення та призначення розташовані в одній і тій самій країні;

– якщо станція відправлення та призначення розміщені в одній і тій самій країні, а перевезення здійснюють територією іншої країни лише транзитом у потягах і вагонах країни відправлення;

– між станціями двох країн транзитом територією третьої країни, яка не є учасницею УМПС, у потягах і вагонах залізниць країни відправлення або призначення.

Угода складається з дев’яти розділів (52 статей), положення яких регламентують увесь комплекс питань транспортного процесу – укладання договору перевезення пасажирів, багажу та това-робагажу, виконання цього договору, порядок його зміни, відповідальність залізниць і под.

Отже, детальніше зупинимось на положеннях УМПС.

Перевезення пасажирів. Документом на право проїзду в міжнародному сполученні в рамках УМПС є пасажирський квиток з літерами “МС”, оформлений вручну або електронним способом.

Проїзний квиток – Основний документ, що засвідчує укладання договору залізничного перевезення пасажира. Він повинен містити основні дані:

– найменування станції відправлення та призначення;

– номер квитка, зазначений друкарським способом;

– маршрут прямування;

– клас вагона;

– вартість проїзду;

– термін придатності квитка;

– дату видачі квитка;

– найменування залізниці, що видала квиток.

Квиток може бути використаний у межах терміну його придатності для проїзду за названим у ньому напрямом в усіх потягах, передбачених у розкладі. Квитки мають вигляд купонних книжок, які складаються з обкладинки і квитка-купона. Купонна книжка дійсна для проїзду від зазначеної у квитку-купоні станції відправлення залізниці однієї країни до станції призначення залізниці іншої країни вказаним напрямком.

Для проїзду між станціями окремих залізниць за наявної домовленості можуть також застосовуватись картонні квитки.

Купонні книжки прямого міжнародного сполучення є одним проїзним документом. Обкладинка купонної книжки без квитка-купона та квиток-купон без обкладинки не дають права на проїзд і під час пред’явлення пасажиром вважаються недійсними та відбираються залізницею. Обкладинку купонної книжки і квиток-купон друкують мовою країни відправлення, а також двома із мов – китайською, німецькою чи російською.

Картонні квитки видруковують лише мовами країни відправлення та країни призначення.

Для поїздки організованих груп пасажирів може бути видана одна купонна книжка з бланковим квитком-купоном (на групу не менше 10 дорослих пасажирів). Кожному пасажирові – учаснику такої групи, за винятком керівника групи, – безкоштовно видають окремий контрольний купон, дійсний для проїзду тільки за наявності купонної книжки, виданої на проїзд групи пасажирів. Контрольний купон засвідчує приналежність пасажира до групи, що має купонну книжку, і дає право на проїзд у потягу, вхід та вихід на перон. У контрольних купонах повинен бути зазначений номер квитка-купона і клас вагона. За бажанням керівника групи окремим її членам видають індивідуальні купонні книжки.

У випадку, коли в пункті відправлення купують купонну книжку для групової поїздки в прямому та зворотному напрямку, контрольні купони для проїзду в зворотному напрямку не видають, а залишаються чинними контрольні купони, видані для проїзду в прямому напрямку.

Як виняток у пунктах відправлення дозволено замінити груповий квиток міжнародного сполучення на декілька квитків міжнародного сполучення без зміни маршруту прямування та станції призначення.

Квитки прямого міжнародного сполучення видають для проїзду в м’яких вагонах (першого класу) та у твердих вагонах (другого класу). Пасажир зобов’язаний до початку поїздки: купити квиток; перевірити правильність відомостей, що містяться в ньому; зберігати його впродовж усієї поїздки.

У вагонах, що обслуговують провідники, проїзні документи зберігаються у провідника вагона.

Купонні книжки видають для проїзду в одному напрямку або для проїзду в прямому та зворотному напрямках. Видані на зворотний проїзд купонні книжки можуть бути оформлені: від іншої станції відправлення, ніж станція призначення, названа в початковому напрямку; до іншої станції призначення, ніж станція відправлення, названа в початковому напрямку.

Групові й індивідуальні квитки, оформлені зі знижкою, наданою під час проїзду пасажирів у початковому і зворотному напрямках, оформляють лише за одним і тим самим маршрутом, і вони повинні знаходитися в одній купонній книжці. За погодженням між окремими залізницями картонні квитки також можуть видавати для поїздки в зворотному напрямку зі штемпелем “На зворотний проїзд”.

Вартість проїзду та інших платежів зазначають у проїзних документах у тарифній і національній валюті, а в проїзних документах, оформлених електронним способом, – тільки в національній валюті. На обкладинці купонної книжки зазначають у валюті країни видачі загальну суму вартості проїзду, отриману від пасажира за окремими проїзними документами, введеними в обкладинку купонної книжки.

Продають купонні книжки, а інколи й інші проїзні документи залізничні каси та пункти продажу від будь-якого пункту однієї країни до будь-якого пункту іншої країни, якщо вони зазначені в застосованих тарифах. Попередній продаж проїзних документів прямого міжнародного сполучення здійснюють згідно з діючими правилами на залізниці відправлення. Для проїзду в спальних вагонах і у вагонах з місцями для лежання кожен пасажир повинен мати, крім квитка, плацкарту на відповідне місце.

Плацкарта містить такі основні дані:

– літери “МС” І умовне позначення залізниці, а плацкарта, оформлена електронним способом, – “МС”, код та умовне позначення залізниці, яка її видала;

– найменування станції відправлення і призначення;

– маршрут прямування;

– дату, час відправлення, номер поїзда, вагона і місця;

– клас вагона та категорію місця;

– кількість осіб;

– вартість плацкарти;

– найменування залізниці, що видала плацкарту;

– дату видачі плацкарти;

– найменування залізниці – власниці вагона, для проїзду в якому видана плацкарта.

Термін дії такої плацкарти відповідає терміну дії квитка. Купуючи плацкарту, пасажир зобов’язаний перевірити правильність даних, вміщених у ній. Для проїзду в спальному вагоні прямого міжнародного безпересадкового сполучення пасажиру видають одну плацкарту на весь маршрут від станції відправлення до станції призначення. Прямуючи з однієї країни в іншу з пересадкою на прикордонних станціях або в інших пунктах, пасажир має окремі плацкарти, кожна з яких дійсна лише для проїзду, зазначеного в ній безпересадковою ділянкою.

Пасажиру, що має плацкарту, на період поїздки у вагоні безкоштовно видають постільні речі – комплект на кожні п’ять діб. Плацкарти на місце для лежання зазвичай дають право використовувати його тільки в нічний час, від 21 год до 7 год наступного дня. За згодою пасажирів купе можна використовувати місце для лежання і в інший період доби.

Умови придатності квитків. Купонна книжка та картонний квиток дають право на проїзд упродовж зазначеного в них терміну придатності, який встановлено:

– для разових купонних книжок і разових картонних квитків, виданих у прямому напрямку, – 2 місяці;

– для купонних книжок і картонних квитків, виданих на станції початкового відправлення на проїзд у зворотному напрямку, – 4 місяці;

– для купонних книжок з квитками-купонами на проїзд (“прямо” і “звротно”) – 4 місяці.

За проїзд у спальних вагонах та вагонах з місцями для лежання на плацкарті має бути проставлений номер поїзда, вагона й місця, а також день, місяць, рік і час відправлення поїзда. Для проїзду в інших вагонах ці відомості не потрібні.

Якщо пасажир не пізніше ніж за шість годин до відходу поїзда заявив пункту оформлення квитка про неможливість виїзду, йому надають право змінити день виїзду в межах терміну дійсності квитка. Пункт оформлення квитків зобов’язаний зняти компостер або штамп, що міститься на квитку, і за наявності місць на потяг поставити інший. Перекомпостування можливе лише раз. Запізнившись на потяг, пасажир має право поновити впродовж трьох годин із моменту відправлення проїзні документи (крім плацкарти) на наступний потяг, повідомивши про це організацію, що видала документи.

У вагонах з місцями для сидіння або в спальних вагонах пасажир має право провезти з собою безкоштовно одну дитину віком до чотирьох років, якщо вона не займає окремого місця. Дітей віком від 4 до 12 років провозять за дитячими квитками, а для їх окремого місця необхідно оформити плацкарту. Умови оплати проїзду дітей від 12 років такі ж, як і для дорослих.

Відмова в перевезенні та припинення договору перевезення. У потяг не допускаються, а під час поїздки можуть бути випроваджені з потяга:

– особи, котрі не виконують внутрішніх законів і правил для пасажирів. Таким особам проїзні платежі не повертають і на проїзному документі роблять відповідну позначку;

– особи у хворобливому стані, які за висновками медичних працівників становлять небезпеку іншим пасажирам. У такому випадку для цих осіб заздалегідь має бути виділене окреме купе.

Особи, що захворіли під час поїздки, обов’язково повинні бути доставлені до першої станції, де їм необхідно надати медичну допомогу. Плату за проїзд і перевезення багажу їм повертають із вирахуванням належної частини за вже здійснену відстань.

Перевезення ручного багажу і тварин. Пасажир має право провезти з собою безкоштовно ручний багаж, загальна маса якого не перевищує 35 кг на дорослого пасажира і 15 кг на дитину до 12 років.

Перевезення багажу. Підтвердженням прийняття багажу для перевезення є багажна квитанція з основними даними:

– літери “МС”;

– найменування станції та залізниці відправлення;

– номер потяга і дата відправлення;

– найменування станції та залізниці призначення;

– маршрут перевезення.

Отримавши багажну квитанцію, пасажир повинен впевнитися, що вона укладена відповідно до його даних. Багаж видають пред’явникові багажної квитанції, забираючи квитанцію. Залізниця не зобов’язана пересвідчуватись у тому, що пред’явник багажної квитанції має право на одержання багажу.

Перевезення товаробагажу. Для підтвердження прийому товаробагажу для перевезення відправникові видають товаробагажну квитанцію. Маса окремого місця товаробагажу – не менше 5 кг і не більше 165 кг. Здаючи товаробагаж, відправник зобов’язаний заявити про його цінність. Станція відправлення відмовляє у прийнятті товаробагажу, якщо цінність не заявлена.

Проїзні платежі (вартість квитка, плацкарти, плата за перевезення багажу та товаробагажу, додаткові збори) за перевезення пасажирів, багажу і товаробагажу в міжнародному сполученні нараховують згідно зі ставками, встановленими тарифом. Пасажир має право повернути свої проїзні платежі, якщо:

– квиток зовсім не використано;

– квиток не використаний частково на певній ділянці шляху;

– поїздка з вини залізниці відбувалася у вагоні нижчого класу чи категорії, ніж зазначено в квитку;

– за купонною книжкою для групової поїздки їхала неповна кількість учасників групи.

Вимога повернення платежів має бути підтверджена відповідною позначкою залізниці, завіреною підписом і датою, а якщо позначку роблять на станції – також і штемпелем станції. За відсутності позначки платежі не повертають.

Якщо пасажир повернув квиток у пункт купівлі до початку поїздки впродовж терміну придатності, то йому негайно повертають належну суму у пункті купівлі, згідно з діючими внутрішніми правилами.

Відповідальність залізниць. Залізниця, прийнявши багаж або товаробагаж для перевезення і видавши багажну або товаробагажну квитанцію, відповідальна перед пасажиром або відправником товаробагажу за перевезення на всьому шляху до видачі багажу або товаробагажу. Кожна наступна залізниця, яка прийняла багаж або товаробагаж, вступає в такий спосіб у договір перевезення і бере на себе належні зобов’язання. Залізниця в межах власних обов’язків із перевезення відповідальна за службові дії своїх агентів, незалежно від того, відбуваються ці дії на ній або на іншій залізниці. Вона також відповідальна за протермінування доставки багажу чи товаробагажу і за шкоду, яка виникла внаслідок повної або часткової втрати чи пошкодження з моменту його прийняття для перевезення до видачі.

Залізниця не повинна відшкодовувати збитки в більшій сумі, ніж сума за повну втрату багажу або товаробагажу. Довести, що втрата, псування чи пошкодження багажу або товаробагажу виникли не з вини залізниці, має залізниця. У випадку, коли втрата або пошкодження багажу чи товаробагажу могли виникнути не з вини залізниці, вважається, шо це так і є, поки пасажир, відправник або одержувач товаробагажу не доведе інше.

За повної або часткової втрати багажу, зданого для перевезення без оголошення вартості, залізниця сплачує пасажирові дійсну вартість втраченого багажу чи втраченої його частини, але в розмірі, що не перевищує 2 швейцарських франків за кожен втрачений кілограм маси брутто. Після втрати багажу чи товаробагажу з оголошеною вартістю залізниця сплачує як компенсацію суму оголошеної вартості.

Претензії, позови, підсудність, позовна давність. Право претензій, що виникають на підставі договору перевезення, належить пасажиру, відправникові чи одержувачу товаробагажу. Претензії на суму, еквівалентну сумі, меншій 1,5 швейцарського франка, за одним проїзним документом або за одним відправленням багажу чи товаробагажу не підлягають вимогам. Претензії стосовно перевезення багажу та товаробагажу мають бути подані письмово пасажиром і відправником (або одержувачем) товаробагажу до залізниці відправлення чи до залізниці призначення. Претензії пасажира щодо купонних книжок або картонних квитків повинні бути висунуті за місцем їхнього придбання. Претензії про повернення сум, сплачених згідно з договором перевезення, можуть бути висунуті лише тією особою, котра виконала платіж. Претендент повинен надати оригінали проїзних, перевізних документів і комерційного акта, виданих залізницею.

Залізниця чи пункт продажу зобов’язані в 180-денний термін, починаючи з дня висування претензії, підтвердженого поштовим штемпелем або розпискою про отримання претензії, розглянути її, дати відповідь претендентові й після повного або часткового визнання претензії заплатити йому належну суму. Залізниця або пункт продажу, повідомляючи претендента про часткове чи повне відхилення його претензії, зобов’язані назвати підстави відхилення й одночасно повернути документи, долучені до претензійної заяви.

Після визнання залізницею чи пунктом продажу претензії, яку потрібно повністю задовольнити, залізниця або пункт продажу з доданими до претензійної заяви документами діють відповідно до внутрішніх правил залізниці.

Позови, підсудність. Право висунути позов стосовно договору перевезення належить особі, яка має право висувати претензії до залізниці або пункту продажу. Причому позов може бути подано тільки до тієї залізниці чи пункту продажу, до котрих була висунута претензія, і тільки в тому випадку, якщо не дотримано встановленого ними терміну на розгляд претензії, або коли впродовж цього терміну залізниця чи пункт продажу повідомили заявника про відхилення претензії повністю або частково. Позов може бути подано лише до належного суду тієї країни, до залізниці або пункту продажу котрої висунута претензія.

Претензійна та позовна давність за договором перевезення. Претензії та позови до залізниць, а також вимоги та позови залізниць висувають: до пасажирів і відправників (або одержувачів) товаробагажу про штрафи чи відшкодування втрат; до пасажирів і відправників (або одержувачів) товаробагажу щодо платежів, стягнутих із них.

Перелічені претензії, позови та вимоги можуть бути заявлені впродовж десятимісячного терміну, за винятком претензій про протермінування доставки багажу чи товаробагажу, для висування котрих встановлений 30-денний термін давності. Висування пасажиром, відправником або одержувачем товаробагажу письмової претензії до залізниці чи пункту продажу, а також письмових вимог залізниці до пасажирів, відправників і одержувачів товаробагажу призупиняє відлік терміну давності: він продовжується з того дня, коли претензію відхилили повністю або частково чи залишили без відповіді після закінчення встановленого 180-денного терміну.

Надання доказів про подання претензії або про наявність відповіді на неї та повернення документів покладено на сторону, яка посилається на ці факти. Повторні претензії, що містять раніше висунуті вимоги, не зупиняють відлік терміну позовної давності. Претензії та вимоги, за котрими вичерпано термін давності, не можуть бути висунуті як позови.

Єдині правила до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів і багажу (ЦІВ), Що становлять невід’ємний “Додаток А” до КОТІФ від 9 травня 1980 р., регламентують єдиний правопорядок перевезення у прямому міжнародному сполученні пасажирів та їхнього багажу лініями та шляхами, введеними до списку ліній ЦІВ. Такі держави, як Австрійська Республіка, Республіка Албанія, Республіка Ірак, Ісламська Республіка Іран, Республіка Польща, Румунія, Фінляндська Республіка, Королівство Швеція, Словацька Республіка та Чеська Республіка підписали КОТІФ із застереженнями.

Дія ЦІВ не поширюється на перевезення, станція відправлення та станція призначення котрого розміщені на території однієї й тієї самої держави та котре здійснюється територією іншої держави лише транзитом, якщо лінії або шляхи, якими проходить транзит, експлуатуються винятково залізницею держави відправлення або заінтересовані держави чи залізниці домовилися не вважати ці перевезення міжнародними.

Розрахунковою одиницею, передбаченою Єдиними правилами, є Спеціальне право запозичення (СПЗ), Визначене Міжнародним валютним фондом. СПЗ дорівнює 3 золотим франкам. Золотий франк визначають як 10/31 г золота проби 0,900.

Договір перевезення пасажирів. З початку поїздки пасажир повинен мати дійсний квиток, зберігати його впродовж усієї поїздки і на вимогу пред’являти кожному працівникові залізниці, відповідальному за перевірку квитків, а наприкінці поїздки – повернути.

Квитки, призначені для міжнародного перевезення, мають бути позначені скороченням “СІУ Міжнародні тарифи й угоди між залізницями визначають форму і зміст квитків, а також мову та шрифти, якими вони мають бути надруковані й заповнені. Крім винятків, передбачених міжнародними тарифами, у квитках зазначають:

– станції відправлення та призначення;

– маршрут; якщо дозволений вибір маршрутів або видів транспорту, то цю можливість указують;

– категорію поїзда та клас вагона;

– вартість перевезення;

– перший день дійсності;

– термін дійсності.

Купонна книжка, видана відповідно до міжнародного тарифу, вважається одним квитком для цілей Єдиних правил. Окрім винятків, передбачених у міжнародних тарифах, квитки можуть бути передавані іншій особі, якщо вони не є іменними і якщо поїздка не почалась. Отримавши квиток, пасажир повинен переконатись у його належному оформленні. Термін дійсності квитків і переривання поїздки регулюють міжнародні тарифи.

Дітей віком до повних п’яти років, котрим не потрібні окремі місця, провозять безоплатно, а від п’яти до повних десяти років і молодших, яким потрібні окремі місця, – за зниженими цінами. Такі ціни, за винятком доплат за проїзд у певних потягах або вагонах, мають становити не більше половини вартості квитка для дорослих, не враховуючи округлення ціни відповідно до приписів, застосовуваних залізницею, що видає квиток.

Пасажир має право без додаткової оплати брати з собою в пасажирський вагон легкі для перевезення предмети (ручний багаж).

Оформлення та перевезення багажу. Багаж оформляють за пред’явлення квитка, дійсного, принаймні, до станції призначення багажу. Підчас оформлення багажу пасажиру видають квитанцію з позначкою “СТУ”.

Міжнародні тарифи чи угоди між залізницями визначають форму та зміст багажної квитанції, а також мову та шрифти, якими вона має бути надрукована й заповнена.

Якщо міжнародними тарифами не передбачено інше, то в багажній квитанції зазначають:

– назву станції відправлення та станції призначення;

– маршрут;

– день і час здавання багажу до перевезення;

– кількість пасажирів;

– кількість місць багажу та його масу;

– вартість перевезення й інші витрати.

Отримуючи багажну квитанцію, пасажир має переконатися, що її заповнено відповідно до його вказівок. Багаж видають під час здавання багажної квитанції, а за потреби – під час оплати витрат, пов’язаних із перевезенням багажу. Залізниця має право (але не зобов’язана) перевіряти, чи власник багажної квитанції може одержати багаж.

Виконання адміністративних формальностей. Пасажир зобов’язаний дотримуватися приписів митниць або інших адміністративних органів стосовно його особи, взятих із собою тварин, а також перевірки ручного багажу та багажу загалом.

Вартість перевезення, як уже зазначалося, повертається цілком або частково, якщо: квиток не використано або використано лише частково; через нестачу місць квиток використано у вагоні нижчого класу чи в потязі нижчої категорії оплати, ніж зазначено у квитку; багаж відібрано назад на станції відправлення чи видано на проміжній станції. Зауважимо: жодну вимогу про повернення плати не приймають, якщо вона не була подана залізниці впродовж шести місяців. Для квитків відлік цього терміну починається з наступного дня після закінчення їхньої дійсності, а для багажних квитанцій – із дня їхнього оформлення.

Відповідальність залізниці у випадку смерті чи поранення пасажирів. У випадку смерті пасажира сума відшкодування збитків містить необхідні витрати, спричинені смертю, зокрема на перевезення тіла, поховання чи кремацію. Особам, котрих пасажир за законом був зобов’язаний або у майбутньому мав би забезпечувати матеріально, також відшкодовуються їхні збитки.

За поранення чи іншого фізичного або психічного ушкодження пасажира сума відшкодування збитків охоплює: витрати на лікування та перевезення; відшкодування фізичних збитків, що виникли внаслідок повної чи часткової втрати пасажиром працездатності або внаслідок збільшення його витрат, пов’язаних з цим.

Розмір збитків, які відшкодовуються у випадку смерті або поранення пасажира, становить 70 тис. розрахункових одиниць (СПЗ) одноразово чи у формі щорічних виплат до виплати повної суми.

Залізниця повинна відшкодувати збитки у зв’язку з втратою чи пошкодженням речей у розмірі не більше 700 розрахункових одиниць на кожного пасажира.

Відповідальність залізниці за багаж. Залізниця, що прийняла багаж для перевезення, видавши багажну квитанцію, відповідає за перевезення на всьому маршруті до його видачі. Кожна наступна залізниця фактом прийняття багажу стає стороною договору перевезення та приймає зобов’язання, які з нього випливають.

Залізниця відповідає за збитки чи шкоду, заподіяні внаслідок повної або часткової втрати чи пошкодження багажу від моменту прийому для перевезення до моменту видачі, а також за збитки або шкоду, заподіяні внаслідок протермінування доставки. Однак вона звільняється від такої відповідальності, якщо втрата, пошкодження чи протермінування доставки трапилися з вини пасажира – через його розпорядження, а також через власні дефекти багажу або обставини, яких залізниця не могла уникнути і наслідкам яких не могла запобігти. У цьому випадку відповідальність покладена на залізницю.

Залізниця звільняється від цієї відповідальності, якщо втрата чи пошкодження виникають у зв’язку з особливим ризиком через відсутність або невідповідність пакування, особливий характер багажу, перевезення предметів, котрі не допускають до перевезення. Якщо залізниця встановлює (з огляду на обставини) виникнення втрати чи пошкодження через зазначені ризики, то вважається, що це саме так і було.

Однак правочинна особа зберігає за собою право довести, що втрата чи пошкодження цілком або частково виникли не внаслідок наявності одного з цих ризиків. Вона може без подальших доказів вважати багаж утраченим у випадку, коли його не видано чи не надано в її розпорядження упродовж 14 днів після вимоги про видачу.

Якщо загублений багаж виявлено впродовж року після вимоги про видачу, то залізниця повідомляє про це правочинну особу за умови встановлення її адреси. Якщо виявлений багаж не був витребуваний упродовж ЗО днів після одержання такого повідомлення або його виявлено пізніше, ніж через рік, який минув після вимоги про видачу, то залізниця розпоряджається багажем відповідно до законів і норм держави, що має над нею юрисдикцію.

V випадку повної або часткової втрати багажу для уникнення подальших відшкодувань залізниця повинна виплатити компенсацію:

– якщо розмір збитків або шкоди доведено, – відшкодування у відповідному розмірі, але не більше 40 розрахункових одиниць за кожен утрачений кілограм маси брутто чи 600 розрахункових одиниць за кожне багажне місце;

– якщо розмір збитків або шкоди не доведено, – заздалегідь обумовлену компенсацію у розмірі 10 розрахункових одиниць за кожен утрачений кілограм маси брутто чи 150 розрахункових одиниць за кожне багажне місце.

Крім того, залізниця має відшкодувати вартість перевезення, мито та інші суми, витрачені на перевезення втраченого багажу. Якщо пошкоджено багаж, то залізниця має виплатити кошти, еквівалентні зменшенню вартості багажу.

У випадку протермінування доставки багажу залізниця за кожну завершену добу після вимоги видачі, але максимально за 14 днів, повинна виплатити гроші:

– якщо правочинна особа доведе, що через протермінування доставки були заподіяні збитки чи шкода, у тому числі пошкодження, – відшкодування у розмірі суми збитків або шкоди, але не більше 0,40 розрахункової одиниці за кілограм ваги брутто чи 7 розрахункових одиниць за кожне місце багажу, виданого з про-термінуванням;

– якщо правочинна особа не доведе, що через протермінування доставки були заподіяні збитки чи шкода – заздалегідь обумовлену компенсацію у розмірі 0,07 розрахункової одиниці за кілограм ваги брутто чи 1,40 розрахункової одиниці за кожне місце багажу, виданого з протермінуванням.

Констатація часткової втрати або пошкодження багажу. Коли залізниця виявляє чи припускає або правочинна особа стверджує, що сталися часткова втрата чи пошкодження багажу, то залізниця має негайно і за можливістю у присутності правом и нної особи встановити через складання акта стан багажу, його масу і, якщо це можливо, розмір збитків або шкоди, їхню причину та момент виникнення. Копію акта безоплатно надають правочинній особі.

Претензії стосовно відповідальності залізниці у випадку смерті або поранення пасажирів необхідно подавати письмово до однієї з названих залізниць: яка несе відповідальність, а якщо ж відповідальність несуть дві залізниці – до однієї з них; залізниці відправлення; залізниці призначення; залізниці доміцилія чи звичайного місця проживання пасажира, якщо адміністрація цієї залізниці перебуває на території держави-учасниці.

Позов у суді може бути пред’явлений до залізниці особою, котра залежно від ситуації надала квиток або багажну квитанцію, чи, за їх відсутності, довела своє право іншим способом. Термін позовної давності для позовів про відшкодування, що грунтуються на відповідальності залізниці у випадку смерті чи поранення пасажирів, становить: для пасажира – три роки від першого дня після нещасного випадку; для інших правочинних осіб – три роки від першого дня після смерті пасажира, але не більше п’яти років від першого дня після нещасного випадку.

Строк позовної давності для інших позовів за договором перевезення – рік. Однак термін позовної давності становитиме два роки за позовом з приводу збитків чи шкоди, заподіяних унаслідок дії чи бездіяльності з наміром їх заподіяти, або через недбалість із усвідомленням, що така шкода чи збитки можуть бути заподіяні.

Припинене за давністю право на пред’явлення позову не може бути реалізоване навіть у формі зустрічного позову або заперечення.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)