Правове письмо – Стефанчук Р. О. – 3.3.5. Дієслово

1. У законодавчому різновиді стилю переважна більшість документів укладається від першої особи множини: повідомляємо, про-почуємо, надсилаємо, просимо; від третьої особи однини: інститут оголошує набір, фірма пропонує послуги, суд прийняв рішення. При цьому займенники (ми, він, вона, воно) Не вживаються, особа штучно усунена від процесу, що надає документу офіційної нейтральності.

2. Займенники Вам, Вас у конструкціях прошу Вас, повідомляємо Вам і под. пропускаються, що створює загальне враження об’єктивності викладу.

3. В особистих документах, у листах, при адресуванні певній особі вживання займенника Ви Обов’язкове: Міністерство освіти і науки просить Вас…, Прошу Вас, пане посол…, Щиро Ваш…, З повагою до Вас…, Дякую Вам (не Вас – рос. Благодарю Вас)… У таких конструкціях займенник змінює спрямуванняй тональність висловлення (пом’якшує категоричність), що підлягає правилам ввічливості, а також вимогам дотримання традицій та норм етикету.

4. Намагання надати викладові типової для стилю нейтральності та офіційності, а також прагнення до лаконізму спричинило обминання займенника Я (крім автобіографії, доручення, розписки) у розпорядчих документах, наказах: Пропоную, наказую. Текст Заяви також не слід переобтяжувати займенниками: Я прошу надати мені… Краще написати: Прошу надати…

5. Займенник я не вживається в науковому стилі, де переважає авторське ми, за яким начебто приховано особу творця. Таким чином читач залучається до участі в міркуваннях: Пропонуємо такі варіанти, доходимо висновку, на нашу думку, ми не погоджуємося, нам імпонує.

6. Не слід зловживати займенником свій, оскільки він дублює наявне в тексті слово: свої розпорядження, свої пропозиції, у своїй роботі, свої службові обов ‘язки.

7. Не слід плутати слова деякий і окремий. Деякий – конкретно, точно не визначений, якийсь, певний: Деякі підприємства, деякі громадяни. Окремий – який не є частиною цілого, осібний, незалежний від інших: окреме помешкання.

8. Слід бути уважним при вживанні займенників (особливо вказівних, особових), оскільки можливе двозначне трактування тексту. Точність тексту документа втрачається тоді, коли займенник співвідноситься з кількома попередніми іменниками: Після приєднання філії до галузевої фірми “Артеміда” їй було передано цінне устаткування. (Кому, фірмі чи філії передано устаткування?). Щоб уникнути подібного, слід будувати речення так, щоб займенник пояснював лише один іменник: Філії було передано цінне устаткування після її приєднання до галузевої фірми “Артеміда” або Цінне устаткування було передано філії після її приєднання до галузевої фірми “Артеміда”.

3.3.5. Дієслово

1. Найпоширенішою дієслівною формою в юридичних документах є дієслово теперішнього часу із значенням позачасовості: Україна єсуверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

2. Теперішній час на позначення майбутнього вживається, коли підкреслюється обов’язковість чогось: огляд розпочинається завтра о 10 год.

3. Недоконаний вид, за загальним правилом, позначається складеними формами: Будуть здійснювати, буде відбуватися. Форми на зразок: здійснюватимуть, відбуватиметься – у ділових документах небажані.

4. Доконаний вид твориться переважно за рахунок лрефікації; візувати – завізувати, протоколювати – запротоколювати. Проте варто простежити, щоб не відбулося зловживання префіксами в документі (свідчення професійного жаргону: Заорганізувати, запо-зичкувати).

Способи вираження наказу. У діловому стилі наказ може передаватися:

1. Власне наказовим способом: Іди, читай, стій, робіть. Такі форми можливі лише в усному мовленні.

2. Формами дійсного способу із значенням наказовосгі та відповідною інтонацією (лише в усному мовленні): Працюємо, дивимося.

3. Інфінітивом лише Із суфіксом – ти (суфікс – ть властивий розмовній мові): Встати! Стояти! Інфінітив, уживаний в наказах та розпорядженнях, надає висловленню категоричного характеру: Звільнити, прийняти, надати, створити. У текстах заяв (позовних заяв) наказова форма інфінітива прихована дієсловом Прошу, Але наказ все ж зберігається: прошу з ‘ясувати, відшкодувати, повернути, Форма наказу може бути пом’якшеною або категоричною, набирати значення бажаності, ймовірності тощо. Цьому сприяє вживання модальних модифікаторів: Обов ‘язково надати, негайно надати, слід надати, має право надати, вправі надати, можна надати, може надати і Под.

4. Менш категоричні безособові форми, що мають характер ствердження фактів і застосовуються в різноманітних інструкціях, статутах, приписах, рекомендаціях: заборонено, забороняється рекомендовано, не дозволяється,

5. Іноді (в усному спілкуванні, в листах) для висловлення наказу-вимоги можна використати питальне речення: Чи не могли б Ви… Така конструкція має за мету викликати в адресата почуття співучасті та співпраці у розв’язанні поставленої проблеми і сприймається безвідмовно.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

Правове письмо – Стефанчук Р. О. – 3.3.5. Дієслово