Право Європейського Союзу – Муравйов В. І. – 7. Правове регулювання комбінованого транспорту в Євросоюзі
У транспортному сполученні все частіше використовуються декілька видів транспорту для здійснення перевезень вантажів: автомобільний і залізничний, морський і залізничний, водний і морський. Вони є комбінованими, оскільки при перевезенні вантажів почергово використовуються різні види транспорту. Комбіновані перевезення не слід вважати аналогом змішаних перевезень. Правовий режим змішаних перевезень відрізняється від комбінованих типом самого вантажу. Так, наприклад, перевезення вогненебезпечних вантажів, а також тих, які потребують особливих умов транспортування, називають змішаним перевезенням або змішаним транспортуванням.
Комбінований транспорт має свої економічні переваги у довготривалих перевезеннях та допомагає зменшити навантаження на автомобільний транспорт.
Намагаючись урівноважити різні види транспорту, необхідно враховувати той факт, що не існує тісного зв’язку між морем, внутрішніми водними шляхами та залізницею. Інтермодальність визначена Комісією ЄС як характеристика транспортної системи, в якій інтегровано об’єднуються як мінімум два різні види транспорту з метою забезпечення послідовного перевезення “від дверей до дверей”. У цілях подальшої лібералізації транспорту, розробки транс’європейських мереж, запровадження більш справедливого ціноутворення в транспортному секторі до транспортної політики Євросоюзу було додано принцип інтермодальності (або комбінований вид транспорту).
Основним документом, який регулює відносини у сфері комбінованого виду транспорту, є Директива Ради № 92/106 щодо запровадження спільних правил для певних видів комбінованого перевезення товарів між державами-членами.
Директива визначає “комбінований транспорт” як перевезення вантажів між державами-членами, при використанні вантажного транспорту довжиною 20 футів і більше по дорогах, залізничних, внутрішніх водних шляхах та морях на відстані, що перевищують 100 км, а також пересадочним польотом. Директива також передбачає додаткові вимоги до комбінованого виду транспорту:
– перевезення вантажу (товарів) між державами-членами із застосуванням вантажівки, трейлера, панів трейлера з з тягачем або без нього (трактора), контейнера з верхнім кріпленням або 20-футового контейнера на первісному етапі перевезення (автомобільне) або на фінальному етапі маршруту перевезення та з використанням на іншому етапі перевезення залізничного або внутрішньоводного або морського видів транспорту, де цей відрізок маршруту перевищує 100 км як відстань між пунктами перевезення та є, відповідно, або фінальним, або первісним етапом маршруту перевезення;
– перевезення між пунктами, де вантаж завантажується, та найближчою залізничною станцією як станцією завантаження для первісного етапу; та між найближчою зручною залізничною станцією для розвантаження і пунктом, де вантаж розвантажується, як фінальний етап перевезення;
– перевезення в радіусі, що не перевищує 150 км, як пряма відстань між портом внутрішньоводного сполучення або морським портом завантаження або розвантаження.
Директива встановлює, що з 1 липня 1993 р. комбінований транспорт є вільним від усіх систем квотування та інших систем впливу.
Директива закріплює скасування раніше встановлених квот стосовно автомобільних перевезень, зняття деяких адміністративних обмежень. Окрім цього, Директива передбачає зменшення або повернення автомобільних зборів у певних випадках комбінованого перевезення, а також виключає автомобільний етап транспортування вантажів з обов’язкового тарифного регулювання. Директива встановлює, що в документі про перевезення має бути зазначено, що автомобільне транспортування є частиною комбінованого перевезення, і мають бути наведені термінали, що підлягають використанню. Зазначений документ також закріплює зменшення або повернення автомобільних зборів у певних випадках комбінованого перевезення.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)