Право Європейського Союзу – Муравйов В. І. – 6. Право Євросоюзу і внутрішнє право держав-членів
У зв’язку з приєднанням до ЄС одним із ключових для держав-членів стає питання співвідношення національного права із правом ЄС. Відповідь на нього повинен дати один із основних принципів права Євросоюзу – принцип примату права ЄС. Його зміст полягає у тому, що правові норми ЄС у разі колізії з нормами національного права країн-членів Євросоюзу мають вищу юридичну силу. Це положення стосується не лише установчих договорів, а й інших актів ЄС (регламентів, директив, рішень), і діє воно навіть у тому разі, коли відповідна країна голосувала проти прийняття даного акта.
Однак досить часто виникають складнощі із застосуванням принципу примату права ЄС. Вони пов’язані із тим, що цей принцип документально не встановлений в установчих договорах про ЄС. Ситуація не змінилась і з підписанням Лісабонських договорів. У Декларації до Заключного акта Міжурядової конференції 2007 р. про примат права ЄС йдеться про таке: “Конференція нагадує, що відповідно до усталеної практики Суду ЄС договори і право, що створюється Союзом на основі Договорів, мають примат над правом держав-членів на умовах, визначених згадуваною судовою практикою”. Але Декларація не має юридично обов’язкової сили, а лише відображає загальну позицію держав-членів ЄС. Включення положення про примат права ЄС до Лісабонських договорів могло бути розцінено як посягання на державний суверенітет держав-членів, і доля Лісабонських договорів могла б стати такою ж, як і неухваленої Конституції для Європи.
До Заключного акта також додається Висновок Юридичної служби Ради про примат права ЄС від 22 червня 2007 р. “З судової практики Суду випливає, що примат права Співтовариства є засадничим принципом цього права. Відповідно до Суду згадуваний принцип нерозривно пов’язаний з особливою природою Європейського співтовариства. На момент винесення першого рішення в рамках даної усталеної судової практики (справа 6/64 Costa v. ENEL [1964]) примат не згадувався в Договорі. Аналогічна ситуація зберігається і зараз. Той факт, що принцип примату не буде включено до майбутнього договору, не внесе жодних змін ні в існування згаданого принципу, ні в чинну практику Суду”.
Отже, принцип примату права ЄС є реально діючим. Основну роль в його утвердженні відіграв Суд ЄС. Допомогли в цьому і країни, які включали до своїх конституцій “європейські” розділи (Розділ VI Конституції Румунії, Розділ “В” Конституції Австрії), окремі статті (ст. 4,85 Конституції Болгарії; ст. 2а Конституції Угорщини) або приймали конституційні закони про членство в ЄС (Литва).
Про співвідношення права ЄС та внутрішнього права держав-членів можна говорити у двох площинах: співвідношення права ЄС та норм конституцій держав-членів ЄС та співвідношення права ЄС з нормами інших внутрішніх нормативних актів.
У справі 11/70 “Internationale Handelsgesellschaft” [1970] довелося вирішувати конфлікт між регламентом ЄС та положеннями німецького Основного Закону про основні права громадян. Конституційний Суд Німеччини визнав, що конституційні права німецьких громадян не можуть бути скасовані, але при цьому не піддавав сумніву юридичну силу акта ЄЕС. У відповідь на це Суд ЄС заявив, що жоден акт ЄЕС не може бути скасовано національним законом. При цьому він послався на попередньо прийняте ним рішення від 12.11.1969 р., згідно з яким повага до основних прав є невід’ємною частиною загальних принципів права, які захищаються Судом ЄС. Захист цих прав повинен бути забезпечений у рамках структури і завдань Співтовариства.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)