Право Європейського Союзу – Муравйов В. І. – 2. Здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти в Європейському Союзі
Директиви у сфері державних закупівель, схвалені у 2004 р., спрямовані на вжиття заходів щодо подолання техніко-юридичних недоліків, які властиві старим директивам, спрощують та модернізують процедури постачання товарів, робіт і послуг, зменшують рівень бюрократизму, скорочують час та фінансові витрати учасників закупівель шляхом використання нової методики управління тендерними процедурами, полегшують проведення електронних закупівель та електронних аукціонів тощо. Держави-члени мали гармонізувати власне законодавство з положеннями нових директив до січня 2006 р.
Проаналізуємо Директиву 2004/18/ЄС, яка спрямована на забезпечення відкритості для конкуренції у традиційному, або класичному, секторі. Спершу з’ясуємо визначення: державні контракти (контракти, договори) – це договори на закупівлю, укладені в письмовій формі між одним чи кількома суб’єктами економічної діяльності, з однієї сторони, та одним чи кількома органами-замовниками – з іншої, предметом яких є виконання робіт, постачання товарів або надання послуг. Серед них виділяють певні види договорів згідно зі ст. 1 зазначеної Директиви.
Договори на проведення робіт – це договори, об’єктом яких виступають: процес виконання або проектні роботи і виконання робіт, що належать до видів діяльності, визначених у Додатку І, або роботи чи реалізація різними способами завдання, що відповідає встановленим державним замовником вимогам. “Робота” означає результат будівельних чи громадських інженерних робіт загалом, які самостійно є достатніми для виконання економічної чи технічної функції.
Договори на постачання товарів – це договори, об’єктом яких є закупівля, оренда або лізинг, з можливістю або без можливості викупу, товарів між постачальником (фізична або юридична особа) та одним із органів-замовників. Положення таких договорів можуть також включати вибір місця під будівництво та операції з розміщення та монтажу.
Договори на закупівлю послуг – це контракти, предметом яких є надання послуг (перелік міститься в Додатку II). Цей перелік є розширеним порівняно з попередніми директивами.
Положення договорів на закупівлю послуг за державні кошти, зокрема у сфері послуг з управління майном, можуть за певних обставин включати роботи. Проте, оскільки такі роботи є другорядними щодо основного предмета контракту, а також є можливим наслідком останнього або допоміжною ланкою до нього, сам факт того, що зазначені роботи включено до контракту, не дає підстав для визначення останнього як контракту на закупівлю робіт за державні кошти.
Згідно з п. 20 Преамбули Директиви 2004/18ЄС контракти, що укладаються органами-замовниками в рамках своєї діяльності на закупівлю послуг морського, прибережного та річкового транспорту, підпадають під дію її положень.
Постачальником товарів, так само як і виконавцем робіт, згідно зі ст. 1 Директиви може бути фізична чи юридична особа або група постачальників чи виконавців. Виконавець, який бере участь у тендері, є учасником. Виконавець, якому надіслано запрошення на участь в обмеженій процедурі чи конкурентному діалозі, є кандидатом.
Органи-замовники, уповноважені укладати контракт на постачання товарів або контракт на проведення робіт, – це державні органи, органи місцевої влади, органи, діяльність яких регулюється нормами публічного права, об’єднання одного чи більше таких органів.
Центральний орган закупівлі – орган-замовник, який купує товари та/або послуги, призначені органам-замовникам, укладає контракти на закупівлю за державні кошти або укладає рамкову угоду на роботи, товари чи послуги, призначені для органів-замовників (ст. 1 Директиви).
Для укладення державного контракту необхідно, щоб одна зі сторін мала статус органа-замовника. Це поняття досить широке, тим більше, що Суд ЄС тлумачить його у функціональному сенсі, аби не дати втягнути себе в такі юридичні формулювання, які можуть пропонувати органи державної влади, прагнучи не підпадати під дію норм ЄС.
До органів-замовників можуть належати: держава (це поняття охоплює органи, які здійснюють законодавчу, виконавчу та судову владу, у тому числі – на рівні суб’єктів федерації); територіальні громади; державні організації та органи, діяльність яких регулюється нормами публічного права, і державні організації та об’єднання, створені державними органами чи організаціями.
Органи, діяльність яких регулюється нормами публічного права, згідно з положеннями ст. 1 Директиви мають відповідати таким критеріям: створені з метою задоволення потреб загального інтересу, непромислового і некомерційного характеру; мають статус юридичних осіб; фінансовані переважно державними органами чи організаціями або іншими органами, до яких застосовуються норми публічного права; управляються чи контролюються такими органами (адміністративна, управлінська або наглядова рада), склад яких більш як наполовину призначається державними органами чи організаціями або іншими органами, до яких застосовуються норми публічного права.
Директива застосовується до контрактів, сума яких без ПДВ дорівнює або більша за встановлені межі. У статті 7 Директиви виділено такі граничні величини: для контрактів на закупівлю товарів за державні кошти і контрактів на закупівлю послуг за державні кошти – у 125 000 та 193 000 євро, для договорів на проведення робіт – 4 845 000 євро. Щодо контрактів, які більш ніж наполовину фінансуються органами-замовниками, то положення директиви застосовуються щодо тих із них, сума яких дорівнює 4 845 000 євро або є більшою, якщо ці контракти включають цивільне будівництво, будівництво медичних установ, споруд для занять спортом, оздоровлення або дозвілля, приміщень для шкіл і університетів та будівель, що використовуються для адміністративних потреб.
Існує загальна заборона штучного зменшення вартості державних контрактів з наміром обійти правила оцінки вартості контракту, встановлені директивою. Тобто, якщо передбачається укладання кількох однакових контрактів на суми, менші від мінімальних, з певними державними установами, які адміністративно не є децентралізованими, для оцінки вартості контракту слід узяти до уваги всі контрактні умови в цілому.
Певні договори можуть бути звільнені від застосування положень директиви. Деякі винятки, згідно зі ст. 15 Директиви, стосуються контрактів, що регулюються міжнародним правом: міжнародні угоди або спеціальні процедури міжнародних організацій. Тобто положення директиви не застосовуються до контракту, укладеного відповідно до міжнародного договору чи угоди між державою-членом і однією (або більше) державою, який охоплює товари або послуги, призначені для спільного виконання чи використання державами-учасницями. Про всі такі договори повідомляється Комісії ЄС, яка може порадитися з Консультативним комітетом з питань державних закупівель. Положення Директиви не застосовуються також до укладеного міжнародного договору щодо дислокації військ та підприємств держави-члена або третьої країни, а також не застосовуються відповідно до особливих процедур міжнародних організацій. Згідно зі ст. 10 Директиви є також виняток щодо виробництва або торгівлі зброєю, боєприпасами та військовими матеріалами.
Комісія вважає, що держави тлумачать цю норму про виняток надто широко і прагне обмежити її застосування тільки необхідними видами продукції. Директива містить статтю про державні закупівлі у сфері оборонного замовлення, в якій чітко зазначено, що вона застосовується до контрактів на закупівлю за державні кошти, укладених органами-замовниками у сфері оборонного замовлення, відповідно до положень установчого ДФЄС.
Проте держави-члени можуть зберегти право участі в процедурах укладання контрактів на закупівлю за державні кошти підприємствам, на яких працюють інваліди, або передбачити виконання таких контрактів у контексті програм з працевлаштування, коли більшість працівників є інвалідами, які з огляду на суттєві обмеження їх фізичного стану не можуть виконувати обов’язки за нормальних умов. Оголошення про контракт, згідно зі ст. 19 Директиви, має містити посилання на це положення.
Контракти укладаються в результаті процедури, яка забезпечує рівну участь на конкурентних засадах.
Виділяють чотири типи процедур: відкрита, обмежена, процедура переговорів та конкурентний діалог. Директиви надають можливість органу-замовнику, уповноваженому укладати контракт на постачання товарів, обирати між цими видами.
Процедура відкритих торгів передбачає доступ усіх зацікавлених учасників, а процедура проведення торгів з обмеженою участю на закупівлю передбачає можливість подання тендерної пропозиції лише для запрошених учасників.
Врегулювання процедури переговорів обмежує можливість її застосування чітко встановленими випадками та передбачає, що орган-замовник проводить переговори з постачальниками щодо змісту їх тендерних пропозицій, консультує їх стосовно своїх потреб та умов вибору найкращої пропозиції. Можливість її використання обмежують певними випадками: коли нормальна процедура завершилася невдало через відсутність відповідної пропозиції, або коли замовлення, з огляду на його характеристики, не може бути передане конкретному підприємству; у разі нагальної потреби, коли неможливо дотримуватися встановлених термінів, а також якщо контракт стосується виконання додаткових робіт порівняно з початковим проектом, або коли відбувається опитування підприємств і ведуться переговори про умови надання замовлення з попереднім оголошенням; коли мають місце випадки подання неправильних або неприйнятних пропозицій за нормальної процедури або неможливо встановити загальну попередню ціну; коли контракти стосуються постачання матеріально-технічних цінностей для наукових досліджень, конструкторських і технологічних розробок.
Згідно з процедурою конкурентного діалогу, яка передбачена у ст. 19 Директиви, у разі особливо складних договорів будь-який суб’єкт може надіслати запит на участь, після чого орган-замовник проводить діалог із кандидатами, допущеними до процедури, з метою виокремити того, хто здатний об’єктивно визначити необхідні технічні засоби для досягнення встановлених замовником цілей, а також юридичну або фінансову складову проекту для замовника.
У Директиві наведено конкретні умови та приклади укладання контрактів на закупівлю товарів за державні кошти в разі проведення процедури переговорів без публікації оголошення про контракт: якщо відповідні товари вироблено суто для потреб дослідження, а не для масового виробництва; якщо зміна первинного постачальника змусить орган-замовник придбати матеріали, що мають відмінні технічні характеристики, і це призведе до несумісності у функціонуванні та обслуговуванні. Це стосується також товарів, що перебувають в обігу на біржі; купівлі товарів на особливо вигідних умовах у постачальника, який остаточно припиняє комерційну діяльність, або у ліквідаторів збанкрутілих суб’єктів господарювання. В усіх інших випадках потрібно дотримуватися відкритої або обмеженої процедури. Тривалість таких контрактів не може, за загальним правилом, перевищувати трьох років.
Органи-замовники застосовують національні процедури відповідно до визначених у Директиві і можуть використовувати для цього рамкові угоди, звертатись до центрального органу закупівлі, застосовувати системи динамічних закупівель та електронні аукціони.
Орган-замовник може обмежити кількість кандидатів для процедури торгів з обмеженою участю, процедури переговорів з публікацією оголошення про контракт та процедури конкурентного діалогу. Таке зменшення кількості кандидатів має бути здійснено на основі об’єктивних критеріїв, зазначених в оголошенні про контракт.
Процедуру переговорів без попередньої публікації оголошення про проведення торгів застосовують у таких випадках, передбачених ст. 31 Директиви: 1) якщо не отримано жодних тендерних пропозицій або отримано неприйнятні пропозиції в рамках відкритої чи обмеженої процедури (тоді орган-замовник має скласти доповідь з обгрунтуванням використання даної процедури і надіслати її Комісії ЄС для перевірки); 2) якщо з технічних причин або з причин, пов’язаних із захистом виключних прав, для виконання робіт може бути призначено лише одного виконавця; 3) якщо виникла нагальна потреба (чи сталися непередбачувані події, наприклад землетрус або повінь); 4) у разі здійснення додаткових робіт, які не включені до первинного розрахованого плану або до першого укладеного договору, але через непередбачувані обставини стають необхідними; 5) для здійснення нових робіт, що є повторним виконанням подібних робіт і доручені органом-замовником першому виконавцеві (за умови, що такі роботи узгоджуються з основним планом робіт, який був предметом початкового контракту, укладеного через відкриту або обмежену процедуру).
Однак цю процедуру можна застосовувати в зазначених випадках тільки впродовж трьох років після укладення основного договору.
Якщо контракт особливо складний (контракт вважається “особливо складним”, якщо органи-замовники не здатні об’єктивно визначити необхідні технічні засоби або правову чи фінансову складову проекту), то згідно зі ст. 29 Директиви держави-члени можуть передбачити, що коли орган-замовник вважає, що використання процедури відкритих торгів або процедури торгів з обмеженою участю не дасть змоги укласти контракт, то можливе використання процедури конкурентного діалогу. Контракт укладається на єдиній підставі з огляду на критерій найбільш економічно вигідної тендерної пропозиції. Орган-замовник публікує оголошення про контракт та зазначає в ньому (або в описовому документі) відповідні-потреби та вимоги.
Орган-замовник розпочинає діалог з обраними відповідно до поло1 жень директиви кандидатами. Метою такого діалогу є визначення найбільш придатних засобів для задоволення потреб замовника, всі аспекти контракту можуть обговорюватися з обраними кандидатами, замовник може визначити ціни (винагороду) учасникам діалогу.
Органи-замовники, відповідно до положень ст. 29 Директиви, мають дотримуватись принципу рівного ставлення до всіх учасників, вони не мають права надавати інформацію таким чином, що може призвести до переваги одних учасників над іншими, а також розкривати іншим учасникам конфіденційну інформацію або запропоновані кандидатом протягом діалогу рішення без його згоди. Орган-замовник може передбачити проведення процедури послідовними етапами з метою зменшення кількості рішень, що мають бути обговорені протягом стадії діалогу, шляхом застосування певних критеріїв в оголошенні про контракт або описовому документі.
Орган-замовник продовжує такий діалог, доки не знайде належного рішення. Після завершення діалогу та інформування про це учасників орган-замовник пропонує їм подати тендерні пропозиції на основі прийнятих протягом діалогу рішень. Орган-замовник оцінює тендерні пропозиції, отримані на основі встановлених критеріїв, та обирає серед них найбільш економічно вигідну. На його запит від учасника, якого визнали таким, що подав найбільш економічно вигідну тендерну пропозицію, може вимагатися розтлумачити її аспекти або підтвердити зобов’язання, що містяться в ній, за умови, що це не призведе до зміни основних аспектів тендерної пропозиції і не порушить конкуренцію та не спричинить дискримінації.
Спільним для наведених видів процедури є те, що вони надають зацікавленим підприємствам право одержати технічні умови і додаткову інформацію про замовлення, а також певний строк для подання своїх заявок на участь.
Для забезпечення ефективної конкуренції в цій сфері необхідно, щоб оголошення про здійснення закупівлі було розповсюджено на всій території ЄС. Інформація, що міститься в повідомленнях, має бути вичерпною і становити економічний інтерес для постачальників та органів-замовників в ЄС (п. 36 Преамбули Директиви). З метою забезпечення інформативності і стандартизації цих оголошень має бути забезпечено належні інструменти, такі як стандартні форми оголошень та Спільний словник державних закупівель, що наведені в Регламенті № 2195/2002, котрий є довідниковою номенклатурою, тобто встановлює єдину систему класифікації, що застосовується до державних закупівель.
Ухвалення регламенту замість директиви можна пояснити тим, що в цьому разі створення системи класифікації для державних контрактів не вимагає від держав-членів імплементації.
Використання різних класифікацій негативно впливає на відкритість і прозорість здійснення державних закупівель в Європі. Вплив цих класифікацій на якість оголошень та час, необхідний для їх опублікування, є фактичним обмеженням доступу до інформації про державні контракти, оскільки існує потреба в єдиній системі посилань, яка використовує однаковий опис товарів в офіційних мовах ЄС та однаковий відповідний алфавітно-цифровий код, що усуває мовні бар’єри на рівні ЄС. Необхідно також скласти таблиці відповідності, що відображатимуть співвідношення між положеннями цього Регламенту і Статистичною класифікацією товарів за діяльністю в ЄЕС, Тимчасовою центральною класифікацією товарів ООН, Загальною промисловою класифікацією видів економічної діяльності у ЄС (NACE версія 1) та Сполученою номенклатурою (СН). Усе це наведено у відповідних Додатках II, IIІ. IV та V Регламенту.
Комісія ЄС закликала використовувати Спільний словник закупівель, розроблений на основі конкретних класифікацій з метою їх наближення до особливостей сфери державних закупівель, під час опису предметів контрактів.
Спільний словник закупівель містить основний та додатковий словники. Основний базується на розгалуженій структурі і містить коди (до дев’яти цифр), які відповідають словам, що описують поставки, роботи або послуги, які можуть бути предметом контракту. Числовий код складається з восьми цифр: перші дві позначають розділи; перші три цифри позначають групи; перші чотири цифри позначають класи; перші п’ять цифр – категорії. Кожна з останніх трьох цифр надає більш високий рівень точності в рамках кожної категорії. Дев’ята цифра слугує для підтвердження попередніх цифр. Додатковий словник може застосовуватися для розширення опису предмета контракту. Найменування складаються з алфавітно-цифрового коду з відповідними словами, що дає змогу додавати деталі та подробиці стосовно конкретного характеру або місця призначення товарів, які закуповуються.
У разі процедури з обмеженою участю в торгах публікація більшою мірою призначена для надання учасникам можливості висловити свою зацікавленість у контракті шляхом звернення до органів-замовників за запрошенням до участі в тендері на визначених умовах.
Орган-замовник, шляхом опублікування попереднього повідомлення, згідно зі ст. 35 Директиви (якщо загальна вартість договорів дорівнює або перевищує 750 000 євро) повідомляє про свій “профіль покупця”, а щодо товарів – про загальну вартість контрактів або рамкових угод за групами товарів, що їх планує укладати протягом наступних 12 місяців. Орган-замовник, який має намір укласти контракт на закупівлю за державні кошти або рамкову угоду за відкритою, обмеженою процедурою, процедурою переговорів та конкурентного діалогу, повідомляє про свій намір за допомогою оголошення для ознайомлення зацікавлених учасників з таким контрактом, а пізніше – з умовами його укладення та результатами проведеного тендера. Орган-замовник, який має намір запровадити систему динамічної закупівлі, також повідомляє про своє рішення за допомогою оголошення про контракт або спрощеного оголошення.
Згідно зі ст. 38 Директиви у разі проведення відкритої процедури встановлюється мінімальний термін прийняття заявок у 52 дні з дати, коли оголошення про контракт було надіслано, причому цей термін може бути скорочений до строку, достатнього для отримання відповідного повідомлення, і зазвичай може становити 36 і навіть 22 дні (однак у жодному разі не менше 22 днів) у разі публікації попереднього інформаційного повідомлення мінімум за 52 дні та максимум за 12 місяців до дати, коли оголошення про такий контракт було надіслано.
За обмеженою процедурою та процедурою переговорів з публікацією оголошення про контракт встановлюється мінімальний термін прийняття заявок на участь: відповідно, 37 днів з дати, коли оголошення про контракт було надіслано, проте, якщо було надіслано письмове запрошення на участь у тендері (тобто у разі процедури торгів з обмеженою участю), термін становить не менше 40 днів. Зазначені терміни, у свою чергу, також можуть бути скорочені на тих самих умовах, що й для відкритої процедури, і становити мінімум 22 днів.
У разі якщо повідомлення поширюються за допомогою електронних засобів, строки отримання тендерних пропозицій за процедури відкритих торгів та строки отримання запитів на участь за процедури обмежених торгів, процедури переговорів та конкурентного діалогу може бути скорочено на сім днів.
Такі повідомлення публікує Офіс офіційних публікацій (ООП) – Додаток VIII до Директиви. За загальним правилом органи-замовники максимально швидко мають передати повідомлення відповідними каналами. Це означає, що скрізь, де можливо, вони мають використовувати сучасні засоби зв’язку, щоб зацікавлені сторони могли заздалегідь ознайомитися з надісланим повідомленням про майбутній державний контракт.
Протягом 12 днів у разі обмеженої чи договірної процедури або 5 днів (у разі прискореної) ООП друкує відповідне повідомлення в Додатку до OB і таке саме повідомлення розміщує в мережі Інтернет за допомогою електронної системи TED (Tenders Electronic Daily). Повідомлення публікуються повністю мовою оригіналу і в скороченій формі – іншими мовами ЄС. Відповідальність за здійснення перекладів та підготовку стислих форм публікацій покладається на ООП, витрати на публікацію повідомлень у Додатку до “Офіційного вісника Євросоюзу” – на ЄС.
Щодо кожного укладеного контракту, рамкової угоди та запровадження системи динамічної закупівлі, то орган-замовник повинен подати письмовий звіт, який згідно зі ст. 43 Директиви має щонайменше містити: назву й адресу органа-замовника; предмет і вартість контракту, рамкової угоди або системи динамічної закупівлі; імена/назви кандидатів або запрошених до участі в тендері із зазначенням причин їх обрання; імена/назви учасників та кандидатів у тендері, пропозиції яких було відхилено, із зазначенням причин цього; ім’я/назву кандидата або учасника тендера, який переміг у конкурсі, і причини вибору його пропозиції, а також відомості про можливість укладення субпідряду із зазначенням частки контракту або рамкової угоди, яку учасник-переможець має намір передати в субпідряд третім сторонам; для процедури переговорів та конкурентного діалогу – обставини, що обгрунтовують їх застосування; причини відхилення тендерних пропозицій, визнаних надзвичайно низькими; якщо це необхідно – причини, з яких орган-замовник вирішив не укладати контракт чи рамкову угоду або встановити систему динамічної закупівлі.
Органи-замовники вживають належних заходів для документування процедури укладання контракту, що проводиться електронними засобами. Звіт або його основні елементи повідомляються Комісії на її вимогу.
У Директиві передбачено низку заходів для додержання законного порядку надання замовлень за державним контрактом. Визначено чіткі критерії економічного та фінансового, професійного характеру, критерії дотримання податкового та соціального законодавства суб’єктами підприємницької діяльності.
Директива забороняє застосування технічних специфікацій (якщо тільки вони не зумовлені предметом контракту) із зазначенням товарів певного виробника чи певного процесу виробництва, що може надати переваги певним компаніям або усунути їх.
Певні критерії дають змогу усувати постачальника від участі в конкурсі згідно зі ст. 45 Директиви, якщо: постачальник є неплатоспроможним або на його рахунки накладено судовий арешт; його справи управляються судом; він зупинив комерційну діяльність; щодо нього розглядається процедура банкрутства або подібна процедура за внутрішнім правом; він засуджений за проступок, пов’язаний з його професійною діяльністю, і рішення суду набрало чинності; він не виконав зобов’язань щодо сплати внесків до фонду соціального захисту або податків; його визнано винним у серйозному спотворенні інформації або ненаданні такої інформації, яка вимагається в цій Директиві.
Щодо підтвердження професійної здатності ведення діяльності, згідно зі ст. 46 Директиви, то від будь-якого постачальника можуть запитати підтвердження своєї реєстрації, відповідно до процедури держави реєстрації, в одному з професійних або торговельних реєстрів або надати відповідний сертифікат. Як доказ загальної професійної відповідності орган-замовник може вимагати від кандидатів чи учасників довести, що вони мають відповідні дозволи, чи внесені до відповідного реєстру.
Доказом фінансового та економічного стану постачальника, згідно зі ст. 47 Директиви, може бути: офіційний перелік банківських рахунків, надання відповідних підтверджень від банків; наявність відповідної страховки професійних ризиків; надання бухгалтерського балансу або витягів із бухгалтерської звітності відповідно до законів держави заснування; офіційний звіт про товарообіг постачальника щодо предмета контракту за останні три фінансові роки, залежно від дати, коли підприємство було засновано або коли було розпочато торговельну діяльність, з огляду на доступність інформації про це.
Для підтвердження технічної або професійної спроможності, згідно зі ст. 48 Директиви, постачальник має надати певні відомості, що залежать від типу, кількості та цілей поставки товарів або послуг, зокрема: перелік основних поставок за останні три роки, із зазначенням вартості товарів, дат поставок та адресатів. Якщо поставки було здійснено для державних органів – надати свідоцтво про такі поставки або сертифікат від компетентних органів, у разі поставок для приватних осіб – відповідне підтвердження покупця.
Контракти мають бути укладені на основі об’єктивних критеріїв, що відповідають принципам прозорості, недискримінації та неупередженого ставлення і гарантують, що учасники оцінюються в умовах ефективної конкуренції. До найважливіших змін, запроваджених згідно зі ст. 53 Директиви, визначають два критерії, на яких базується вибір органами-замовниками укладення контрактів на закупівлю за державні кошти: найнижча ціна та найбільш економічно вигідна пропозиція.
Застосовувати критерій найнижчої ціни нескладно, тому що має бути врахована лише вартість. У цьому разі перевагою є простота і швидкість обчислення. Тобто постачальник, у пропозиції якого ціна є мінімальною, має отримати право на укладання контракту.
Якщо органи-замовники використовують цей критерій, вони повинні зазначити це: в оголошенні про контракт – за процедури відкритих торгів; в оголошенні про контракт або запрошенні до участі в конкурсі – за процедури обмеженої участі в торгах.
Якщо застосовується другий критерій, то потребує роз’яснення, що саме становить найбільш економічно вигідну пропозицію. Орган-замовник, розглядаючи найбільш економічно вигідну, на його думку, пропозицію, повинен обмежитись об’єктивними чинниками, зазначеними в повідомленні про контракт (наприклад: ціна, строки доставки або виконання, експлуатаційні витрати, рентабельність, якість, технічні переваги, ефективність порівняно з ціною, естетичні та функціональні характеристики, характеристики захисту довкілля, гарантійне обслуговування і технічна допомога). У цьому разі необхідно заздалегідь зазначити критерії, що застосовуватимуться, а також ступінь важливості того чи іншого критерію – постачальники мають знати, за якими принципами будуть оцінюватися їх пропозиції. Критерії, що не були оголошені в такий спосіб, застосовуватися не можуть.
Згідно з рішенням Суду ЄС у справі 31/87 органи-замовники для визначення найбільш економічно вигідної тендерної пропозиції мають користуватися об’єктивними критеріями, які наводяться в Директиві, будь-які довільні критерії заборонені.
Кожен критерій, що його орган-замовник має намір використати для визначення найбільш економічно вигідної пропозиції, слід зазначити в оголошенні про контракт або в тендерній документації. Критерії, що не були зазначені, не можуть використовуватися для визначення прийнятності тендерної пропозиції.
Директива у ст. 53 також передбачає, що, коли це можливо, критерії мають бути зазначені в порядку зменшення важливості. Але в одних випадках буває важко класифікувати критерії в такий спосіб, в інших один із критеріїв можна класифікувати як визначальний. Якщо дві тендерні пропозиції виявляються однаковими за технічною досконалістю, обирають дешевшу з них.
Саме орган-замовник несе відповідальність за встановлення критеріїв укладання контракту та надання відповідного значення кожному з них, відводячи достатній час для того, щоб учасники ознайомилися з ними, готуючи свої тендерні пропозиції.
Якщо подано занадто низькі ціни на поставку товарів, надання послуг або виконання робіт, то перед відхиленням таких пропозицій орган-замовник має надіслати зацікавленій стороні запит щодо надання інформації про деталі такої пропозиції і перевірити отримані пояснення. Директива у ст. 55 визначає, що можуть враховуватися ті деталі, які стосуються процесу виробництва, обраних технічних рішень, економічних показників методу будівництва або винятково сприятливих обставин (обрані технічні рішення, для яких існують будь-які винятково сприятливі умови, що доступні учаснику для постачання товарів, оригінальність технічних рішень, а також відповідність їх положенням щодо охорони та умов праці, можливість учасника отримати державну допомогу). Орган-замовник перевіряє ці основні елементи пропозиції, враховуючи надані підтвердження.
Суд ЄС у справі С-513/99 Concordia Bus встановив, що критерії, які стосуються охорони навколишнього середовища, можуть бути враховані для визначення найбільш економічно вигідного постачальника, якщо вони: пов’язані з предметом контракту; не надають необмеженої свободи вибору; чітко зазначені в контракті або повідомленні про контракт; виконують фундаментальні принципи права ЄС, у тому числі принцип недискримінації. Таким чином, було встановлено, що потрібно довести необхідний зв’язок між цими критеріями і предметом контракту, який створює основу для включення екологічних та соціальних чинників у нові директиви.
У статті 54 Директиви зазначається, що держави-члени можуть передбачити, що органи-замовники мають право використовувати електронні аукціони. За процедур відкритих торгів, торгів з обмеженою участю або процедури переговорів органи-замовники можуть вирішити, що наданню контракту на закупівлю за державні кошти передуватиме електронний аукціон, якщо специфікації контракту можна точно встановити.
Серед нових елементів у цій сфері виокремимо також рамкові угоди.
Рамкова угода, за визначенням, наведеним у Директиві, – це угода між одним або більше органом-замовником і одним або більше учасником, метою якої є встановлення вимог до контрактів, що мають бути укладені впродовж визначеного періоду (як правило, цей період не перевищує один рік), зокрема, з огляду, якщо це доречно, на ціну та передбачувану кількість товарів. Зазначено, що держави-члени не зобов’язані, а лише можуть передбачати, що органи-замовники укладатимуть рамкові угоди; те саме стосується і процедури конкурентного діалогу та електронних аукціонів.
Рамкові угоди укладаються відповідно до процедурних правил директиви щодо всіх етапів тендера, і сторони не можуть за будь-яких обставин вносити суттєві зміни до умов, встановлених у такій угоді. Водночас передбачено спеціальні правила укладання контрактів згідно з рамковою угодою.
У Преамбулі Директиви (п. 15) ідеться про роль центральних органів державної влади з питань закупівель, що діють як замовники і закуповують товари або послуги, призначені для замовника, шляхом укладання контрактів про закупівлю або рамкових угод віл імені інших сторін, які оголошують тендер. З огляду на великі обсяги закупівель ці методи допомагають посилити конкуренцію та підвищити ефективність державних закупівель.
Директива пропонує сформулювати визначення центральних органів державної влади з питань закупівлі у праві ЄС. Необхідно також лати визначення вимогам, що відповідають положенням Директиви, згідно з якими і відповідно до принципів недискримінації та неупередженого ставлення органи-замовники закуповують роботи, товари та послуги за допомогою центрального органу закупівлі.
Стаття 35 Директиви передбачає: якщо загальні очікувані суми, на які органи влади планують укласти контракти протягом фінансового року, дорівнюють або перевищують 750 000 евро, то органи влади зобов’язані на початку року попередньо поінформувати громадськість про всі заплановані закупівлі на наступні 12 місяців. Метою оприлюднення такої інформації є своєчасне повідомлення потенційних постачальників про можливість участі в тендері. Оскільки це більше стосується діяльності органів влади (тобто органів-замовників), ніж комунальних служб, попереднє повідомлення не є оголошенням тендера в прямому значенні цього слова і не передбачає одержання відповідей від постачальників, тому що таке повідомлення лише окреслює загальну програму і не містить докладної інформації про окремі контракти.
Оголошення про процедури закупівель розміщуються в національній, регіональній та місцевій пресі, а також у додатку S до “Офіційного вісника Євросоюзу”, що містить інформацію про всі види тендерів від різних організацій громадського сектора. Як правило, цей перелік включає: державні замовлення на товари, роботи, послуги з усіх держав-членів; державні замовлення на комунальні послуги; контракти різних інститутів ЄС; проекти, фінансовані Європейським інвестиційним банком, Європейським центральним банком та Європейським банком реконструкції та розвитку; контракти у сфері Європейської економічної зони (Норвегія, Ісландія, Швейцарія та Ліхтенштейн).
У мережі Інтернет версія “Офіційного вісника Євросоюзу” розміщується всіма мовами ЄС, вона оновлюється щодня, доступна на веб-сайті TED (електронний щоденник про тендери) і, крім того, п’ять разів на тиждень виходить у форматі CD-ROM.
У травні 2006 р. набрала чинності директива, яка зобов’язує використовувати стандартну форму для оголошення тендерів, що публікуються в “Офіційному віснику Євросоюзу”. її метою є збільшення кількості оголошень у мережі Інтернет, розвиток електронних закупівель і подолання проблем, що виникають через надання неповних або неточних даних. Нова форма оголошення про тендер передбачає великий обсяг вичерпної інформації – це майже 5 сторінок тексту. Ось деякі з розділів: “Цілі та обсяг робіт за контрактом”; “Юридичні, економічні та технічні умови участі”; “Необхідність та форма оплати тендерної або кваліфікаційної документації”; “Критерії оцінки проекту”; “Терміни надання пропозицій або заяв на фінансування”. Можуть бути зазначені також мови, що їх слід використовувати, готуючи тендерну пропозицію, та відповідна адміністративна інформація.
Органи влади мають право використовувати стандартну форму не тільки для інформування через “Офіційний вісник Євросоюзу” – вони можуть ухвалювати рішення щодо того, як і де розповсюджувати інформацію про можливі контракти: оголошення про тендери за цією формою публікуються також у національній, регіональній і місцевій пресі. Перелік таких національних видань-партнерів також можна побачити на веб-сайті. Вони надають замовникам допомогу та консультації щодо оформлення й розміщення інформації про торги.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)