Home ⇒ 👍Право - Оуенз К ⇒ Право – Оуенз К. – Розділ 24. КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗАЯВИ

Право – Оуенз К. – Розділ 24. КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗАЯВИ

Як ми бачили, якщо продавець неправильно описує товари, він може нести відповідальність у той чи інший спосіб: за статтею 13 Закону про продаж товарів, за порушення прямо висловлених умов контракту, а також за введення в оману. В кожному з цих трьох випадків безвинна сторона може мати право на відшкодування винною стороною збитків і/або розірвання контракту.

Однак передбачена й кримінальна відповідальність за заяви, що не відповідають дійсності. Кримінальна відповідальність за заяви передбачена, головним чином, у двох джерелах права. Закон про опис товарів 1968 р. передбачає покарання за заяви, що неправильно описують товари чи послуги. Закон про захист споживачів 1987 р. передбачає покарання за фальшиві заяви про ціну на товари чи послуги. Щоправда, споживач, якому неправильно описали товари чи послуги, як правило, може порушити цивільну справу про порушення контракту, але особа, яку ввели в оману щодо ціни товару не має такої можливості.

24.1. Закон про опис товарів 1968 р.

Закон про опис товарів передбачає кримінальне покарання у двох ситуаціях, у яких споживач введений в оману продавцем, а саме: 1) неправильний опис товару; 2) заяви про послуги, що не відповідають дійсності. Найефективнішими положення закону виявилися у випадках неправильного опису товарів. Складається враження, що вони не справили великого впливу на випадки, коли йшлося про послуги. Це пов’язано з тим, що, на відміну від ситуацій, коли відбувалося введення в оману стосовно товарів, аналогічні дії щодо послуг не тягнуть за собою безумовної відповідальності.

24.1.1. Опис товарів, що не відповідає дійсності чи вводить в оману

Стаття 1(1) Закону про опис товарів передбачає, що будь-яка особа, котра в ході бізнесу: а) застосовує опис будь-яких товарів, що не відповідає дійсності; б) або поставляє чи пропонує поставку будь-яких товарів, до яких застосовується опис, що не відповідає дійсності – за умов, передбачених положеннями цього Закону, вважається винною в правопорушенні.

24.1.2. Значення основних слів та словосполучень статті 1

Було б корисним розглянути значення основних слів та словосполучень, застосованих у статті 1.

Опис товарів

Стаття 2(1) передбачає: опис товарів – це пряме чи опосередковане зазначення будь-яких з перелічених далі моментів стосовно будь-яких товарів чи частин товарів, зроблене в будь-який спосіб, тобто таке.

A. Кількість, розмір чи виміри (включно з довжиною, шириною,
Висотою, площею, об’ємом, потужністю, вагою та числом).

Б. Метод виробництва, виготовлення, обробки чи модернізації.

B. Склад.

Г. Придатність для використання за призначенням, міцність, коефіцієнт корисної дії, експлуатаційні якості, точність.

У справі Шерратт проти американської ювелірної компанії з обмеженою відповідальністю “Джеральде” (1970 p.) було ухвалено, що наручний годинник з описом “годинник водолаза” і “водонепроникний” був описаний неправильно, бо, будучи занурений у чашу з водою на годину, наповнився водою.

Д. Будь-які характеристики, не включені в попередні параграфи.

Описи уживаних автомобілів рідко не відповідають дійсності в межах положень цього параграфа. У справі Хоукінс проти Сміта (1978 р.) дилер умістив таке оголошення про автомобіль: “З будь-якого погляду стан цього “Остіна 1100 естейт” 1968 р. випуску такий, що хоч на виставку”. Машина була продана, а через три тижні по цьому покупниця віддала його до майстерні, де виявили певні дефекти. У майстерні їй порадили звернутися до місцевого Бюро торговельних стандартів, що вона й зробила. Інженер-консультант повідомив про такі дефекти: корозія стійки передньої підвіски зліва; корозія гальмівної трубки; ушкодження кріплення задньої частини рами; зношеність передньої підвіски шарової опори; корозія переднього лівого крила; погано відрегульовані задні двері. Дилер заявив, що слова “стан хоч на виставку” було просто рекламним висловом. Рішення: ці слова дорівнюють такому опису товару, що не відповідає дійсності.

В інших справах описами, що не відповідають дійсності, були визнані такі вислови, як “в усіх відношеннях відмінний стан” і “справді винятковий стан в усіх відношеннях”.

Е. Випробування будь-якою особою та його результати.

Є. Схвалення будь-якою особою або відповідність типу, схваленому будь-якою особою.

Ж. Місце або дата виробництва, виготовлення, обробки чи модернізації.

У справі Рутледж проти “Анса Моторе” (1980 р.) фургон, виготовлений у 1972 р. і перетворений на дім у колесах, уперше зареєстрований 1 серпня 1975 p., був описаний у рахунку-фактурі на продаж як “уживаний “Форд ескорт фієста” 1975 р. випуску” Відповідача було звинувачено в застосуванні до транспортного засобу опису, що не відповідає дійсності. Судді прийняли подання захисту про те, що тут немає за що відповідати. За апеляцією було ухвалено рішення, що судді мали розглянути питання, чи можна було очікувати, що середній споживач, прочитавши ці слова, повірить, що датою виготовлення є 1975 р. Якби це було так, то суддям слід було розглянути питання, чи не розходиться подана дата з дійсністю істотним чином.

Однак у справі Держава проти “Форд Мотор Ко” (1974 p.) компанія “Форд” була обвинувачена в тому, що поставила автомобіль “форд Корина” за описом, який не відповідав дійсності, оскільки машину було продано як нову, тоді як вона зазнала аварії на території заводу. Було представлено докази, що автомобіль нічим не поступається новому, але журі Королівського суду винесло обвинувальне рішення, причому суддя вказав, що коли ми говоримо, що щось нічим не поступається новому, ми маємо на увазі, що воно не нове. Однак Апеляційний суд анулював це рішення. Суддя Брідж зазначив, що тут необхідно дати відповідь на два запитання: по-перше, які ступінь і природа ушкодження; по-друге, яка якість проведених ремонтних робіт? Потім він додав: “Якщо сталося ушкодження після того, як машина залишила завод, хоч, може, й серйозне, але або за своєю природою поверхове, або обмежується лише певними частинами, які можна просто замінити на нові, то, за умови, що це ушкодження з практичного погляду досконало відремонтовано та цілком можна сказати, що після ремонту машина нічим не поступається новій, на нашу думку, цілком відповідатиме дійсності надання такій машині комерційного опису як новій”.

З. Особа, яка виробила, виготовила, обробила чи модернізувала.

Було ухвалено рішення, що афера, пов’язана з виробництвом фальшивих парфумів “Шанель № 5”, є правопорушенням за Законом про опис товарів 1968 р. (див. справи Держава проти Пайка; Держава проти Джорі; Держава проти Хоукінса (1985 p.).

І. Інші історичні відомості, включно з іменем попереднього власника.

Під цю рубрику підпадає “скручування спідометра” машин. “Скручування спідометра” – це дуже поширена в торгівлі автомобілями практика, коли спідометр підкручують так, що він показує пробіг машини менший, ніж насправді. У 1978 р. генеральний директор Комісії з питань добросовісної конкуренції заявив, що в ході 1614 планових перевірок понад 50 % перевірених машин були “скрученими”. За оцінками, споживачі втрачають на цьому 53 млн фунтів стерлінгів на рік. Генеральний директор зазначив, що аби спробувати покласти край цій практиці, він рекомендував би закривати, призупиняти або відкликати ліцензію дилера на надання споживчих кредитів, або, скориставшись правом, передбаченим у Законі про добросовісну конкуренцію 1973 p., вимагати від торгівця гарантій припинення такої практики.

У листопаді 1980 р. Комісія з питань добросовісної конкуренції подала міністру торгівлі та Міністерству транспорту звіт з такими рекомендаціями:

А) запровадити обов’язкове надання дилерами передпродажного звіту про стан вживаних машин віком понад 10 років;

Б) запровадити захищені від скручування спідометри;

В) запровадити надання повідомлення стандартної форми, яке будуть зобов’язані робити всі дилери, котрі не можуть верифікувати показання спідометра;

Г) запровадити розширену реєстраційну форму, в якій наводитиметься інформація про попередніх власників.

Поки що жодних нормативних актів за цими рекомендаціями ухвалено не було, хоч у новому кодексі про торгівлю автомобілями передбачено, що члени Асоціації торгівців автомобілями повинні в обов’язковому порядку верифікувати показання спідометрів або попереджати клієнтів про те, що цього не було зроблено.

У справі Холловей проти Кросса (1981 р.) Холловей – торгівець автомобілями придбав у 1973 р. автомобіль “тріумф” з показаннями спідометра 700 миль. Насправді машина проїхала понад 70 тис. миль. Потенційний покупець попросив у Холловея перевірити, який справжній пробіг. Той сказав, що не знає, але спробує дізнатися. Потенційний покупець прийшов знову з наміром придбати машину, і Холловей запитав про ймовірний, на думку покупця, пробіг машини. Покупець не знав. Тоді Холловей запитав його, чи правильною, як він гадає, буде цифра 45 тис. (що відповідає середньому показнику для автомобіля цього віку). Покупець погодився, і було виписано рахунок-фактуру, в якій апелянт зазначив: “Зафіксований показник пробігу – 715 миль, за оцінкою – 45 тис. миль”. Покупець не купував би цю машину, якби знав її справжній пробіг. Проти Холловея було висунуто обвинувачення за статтею 1 Закону про опис товарів. Виходячи з наявних свідчень, судді магістрату дійшли висновку, що опис “за оцінкою 45 тис. миль” не є описом товару в розумінні положень статті 2 Закону про опис товарів – це опис товару в розширеному тлумаченні відповідно до положень статті 3(3). (Зауважте, що якби продавець прямо вказав, що пробіг становить 45 тис. миль, то справа явно підпадала б під дію положень статті 2(l)(j).) При слуханні справи в апеляційному порядку в суді відділення лорд-суддя Дональдсон висловився в тому розумінні, що висновок про те, що тут не мав місця опис у розумінні статті 2, був “дещо суперечливим”. Однак і він, і суддя Ходжсон погодилися, що використані слова становили опис товару в розширеному розумінні відповідно до статті 3(3).

У статті 2(3) термін “кількість” включає довжину, ширину, висоту, площу, об’єм, потужність, вагу та число. У 1976 р. генеральний директор опублікував Огляд Закону про опис товарів 1968 р. (Офіційний документ англійського уряду № 6628). Він звернув увагу на те, що термін “опис товарів” не все може охопити. Зокрема, генеральний директор зауважив, що є сумніви стосовно того, чи “зазначення постачальника або дистриб’ютора і становище, комерційна значимість або можливості виробника товарів чи зазначення змісту книжок, фільмів, записів тощо, включно з їхнім авторством” підпадають під дію положень статті 2(1).

Огляд присвячувався, зокрема, проблемам “реклами-принади” та “продажу з перемиканням”. “Реклама-принада” – це реклама товарів, яких продавець або не має в запасі, або він не має наміру їх продавати, за дуже низькою ціною, щоб спонукати людей відвідати приміщення продавця. При цьому продавець очікує, що потенційний клієнт придбає щось інше за звичайну ціну. У випадку “продажу з перемиканням” продавець викликає у потенційного покупця інтерес до певних товарів (як правило, за дуже вигідну ціну), а впіймавши клієнта “на гачок”, говорить йому, що з тієї чи іншої причини (наприклад, через відсутність товарів на складі) продаж не може відбутися. Після цього продавець намагається продати клієнту альтернативний, дорожчий товар.

Було запропоновано трактувати неправдиві заяви про відсутність товарів як правопорушення. Національна рада споживачів схвалювала цю пропозицію. Однак, на думку продавців, таке трактування може дуже негативно позначитися на діяльності чесних продавців, які неправильно обрахували попит, а також спричинити проблеми з потоком готівки, бо продавці будуть змушені закуповувати запаси до початку рекламної кампанії і тримати їх аж до публікації реклами, що у випадку тривалого терміну виконання публікацій (тобто коли з моменту подання оголошення до його публікації минає великий проміжок часу) може тривати до кількох місяців. З цих причин генеральний директор зробив висновок, що зловживання не було таким істотним, щоб виправдати внесення змін до законодавства, спрямованих проти нього.

Опис товарів, що не відповідає дійсності

Стаття 3 визначає термін “опис товарів, що не відповідає дійсності”. У статті 3(1) зазначається: “Опис товарів, що не відповідає дійсності, – це такий опис, що не відповідає дійсності істотною мірою”. Стаття 3(2) передбачає: “Опис товару, що хоч і відповідає дійсності, але вводить в оману, має розцінюватись як опис, що не відповідає дійсності”. Так, у справі Держава проти південно-західних суддів і Холлкреста, ex parte м. Лондон, Вондсворті машина точно відповідала опису “що належить одному власнику”, але цей єдиний власник надав її в оренду п’яти різним особам, зареєстрованим як її володільці. Суд ухвалив, що слова “що належить одному власнику”, хоч і відповідають дійсності, вводять в оману, а отже, дорівнюють опису, що не відповідає дійсності в розумінні положень статті 3(2).

Стаття 3(3) передбачає: “Те, що, хоч і не є описом товару, але може бути прийняте за вказівку на будь-які з цих моментів, слід розцінювати як опис товару, що не відповідає дійсності”. Так, у справі Холловей проти Кросса (1981 p.) (див. вище) Суд відділення не був упевнений, що слова “пробіг за оцінкою 45 тис. миль” слід розцінювати як опис товару, що не відповідає дійсності в розумінні сттатті 2(l)(j), але оскільки ці слова можна прийняти за вказівку на “інші історичні відомості”, то опис розцінили як опис товару, що не відповідає дійсності в розумінні положень статті 3(3).

Будь-яка особа

Цей термін включає корпорації (див. додаток 1 до Закону про інтерпретації 1978 р.). Коли йдеться про корпорацію, то корпорація не може сама виконати дії, на які надходить скарга, бо вона має завжди діяти через агентів. Однак дії працівника не обов’язково є діями корпорації. Щоб дія вважалася дією компанії, її має здійснити особа, котра обіймає посаду в її вищому керівництві. Так, у справі “Теско” проти “Наттрасс” було ухвалено рішення, що дія менеджера крамниці компанії “Теско” не є дією компанії.

Щоб судове переслідування спрямовувалося проти справжнього винуватця, якщо йдеться про звинувачення проти компанії, положення статті 20 передбачають, що коли в разі вчинення правопорушення юридичною особою (наприклад, компанією з обмеженою відповідальністю) доведено, що воно вчинене зі згоди або за потурання чи може бути пояснене недбалістю директора, менеджера, секретаря

518 чи іншої аналогічної посадової або, юридичної особи чи особи, котра фактично діє як така, то винною в правопорушенні має бути визнана і ця особа, і компанія.

Термін “будь-яка особа” включає як покупця, так і продавця. Так, у справі Флетчер проти Баджена (1974 р.), в якій дилер, розкритикувавши машину, придбав її на металобрухт, а потім перепродав з істотним зиском, суд ухвалив, що він вчинив правопорушення за Законом. Слова “будь-яка особа” можуть стосуватися також особи, яка не має договірних відносин з позивачем. У справі Флетчер проти Следомора (1973 p.) С. займався скупівлею, ремонтом і перепродажем старих автомобілів. Коли дилер з продажу автомобілів і його потенційний клієнт прийшли до нього оглянути машину, він запевнив їх, що у неї невеликий за обсягом, але добрий двигун. С. продав машину дилеру, а той перепродав її своєму клієнту. Попри те, що С. не мав договірних відносин з цим клієнтом, його було визнано винним у правопорушенні за статтею 1(1)(а).

Застосовується

У статті 1 зазначено, що правопорушення має місце, коли особа “застосовує” опис товарів, що не відповідає дійсності, або поставляє чи пропонує поставку будь-яких товарів, до яких застосовується опис, що не відповідає дійсності. У статті 4 терміну “застосовує” дано розширене тлумачення. У ній зазначається таке.

1. Особа застосовує опис товарів, коли:

А) прикріпляє, додає опис або в будь-якій спосіб маркує товар описом чи включає його до:

1) самих товарів;

2) або будь-чого в них чи будь-чого, що поставляється разом з ними;

Б) або поміщає товари в щось, на щось чи разом з чимось, до чого прикріплено чи додано опис, що марковано ним чи включено в нього, або розміщує таку

Річ разом з товарами;

В) або застосовує опис у будь-який спосіб, який можна прийняти за посилання на ці товари.

У справі Роберте проти “Северн Петролеум енд Трейдинг Ко” (1981 p.) бензинова компанія постачала бензин, що не належав до марки “ессо”, гаражу, перед яким було виставлено щит зі знаком “ессо”. Власники гаража знали, що бензин, що поставляється, не належить до марки “ессо”, але широкий загал міг цього й не знати. Суд ухвалив рішення, що бензинова компанія винна в застосуванні до бензину, який постачає, опису що не відповідає дійсності.

У справі Держава проти “АФ Пірс” (1982 р.) косметична компанія поставляла зволожувальний крем у баночках з подвійними стінками, завдяки чому складалося враження, що крему в баночці значно більше,

519 ніж насправді. Цю компанію було обвинувачено в застосуванні до товару опису, що не відповідає дійсності, попри те, що на баночках точно зазначався об’єм вмісту.

У ході бізнесу або торгівлі

Дія Закону спрямована, головним чином, проти нечесних торгівців. Так, приватні продавці або покупці не можуть бути винні в правопорушенні, передбаченому положеннями статті 23.

У справі Олцейрссон проти Кітчінга (1985 р.) відповідач – приватна особа – продав машину торгівцю, знаючи, що показання спідометра не відповідають дійсності. Торгівець перепродав її. Відповідач був звинувачений у правопорушенні, відповідно до статті 23, в якій зазначається: “Якщо вчинення правопорушення, передбаченого цим законом сталося через дії або утримання від дій якоїсь іншої особи, ця особа має бути визнана винною в правопорушенні. Особу можна звинуватити в правопорушенні або засудити за правопорушення на підставі положень цієї статті незалежно від того, чи було порушено справу проти першої згаданої особи”. Торгівець, “перша згадана особа”, був винний у правопорушенні, передбаченому статтею 1. Відповідач був “якоюсь іншою особою” в розумінні статті 23. Суд відхилив той аргумент, що дія статті 23, так само, як і статті 1, поширюється лише на торгівців. Формулювання Закону чіткі, і стаття 23 не містить ніякого посилання на вимогу, що “якась інша особа” має бути торгівцем.

Складається враження, що для того, щоб бути описом, зробленим у ході бізнесу, опис має стосуватися трансакції, яка є невід’ємною частиною бізнесу відповідача. У справі Дейвіс проти Салі пера (1984 р.) апелянт – кур’єр, котрий займався власним бізнесом і працював виключно з телекомпанією “Харлех Телевіжн”, продав автомобіль, спідометр якого показував 18 тис. миль. Насправді машина проїхала 118 100 миль (протягом року – з червня 1980 р. по липень 1981 p.). Судді винесли проти нього вирок. Однак Палата лордів не підтримала обвинувального вироку. Було зазначено, що тут слід поставити таке запитання: “Чи був продаж машини невід’ємною частиною бізнесу апелянта?”, а не: “Чи було використання машини невід’ємною частиною бізнесу апелянта?” Оскільки продаж машини не був невід’ємною частиною бізнесу апелянта, то він не діяв у ході бізнесу в розумінні положень статті 1. (Зауважте, однак, що кур’єра визнали б винним у правопорушенні згідно зі статтею 23, якби дилер перепродав автомобіль, не виправивши показання спідометра або не попередивши покупця, що вони не відповідають дійсності.)

Якщо трансакція, хоч і не є основним бізнесом відповідача, становить невід’ємну його частину, суди трактують її як трансакцію, що мала місце в ході бізнесу. У справі Рада міста Хаверінг проти

Стівенсона (1970 р.) фірма, що здає в оренду автомобілі, у парку якої налічувалося 24 машини, дотримувалася такої практики – після двох років використання автомобіль продавали. Фірма ніколи не купувала автомобілі, щоб потім перепродати їх за вищу ціну. “Форд корсар” з пробігом за спідометром 34 тис. миль було продано пану Картеру. Насправді автомобіль проїхав понад 50 тис. миль. Проти фірми було висунуто обвинувачення відповідно до статті 1(1)(Ь) Закону про опис товарів 1968 р. Судді відхилили позов на тій підставі, що опис товару мав місце не “в ході бізнесу торгівлі”, як вимагає стаття 1. Обвинувач подав апеляцію. Задовольняючи апеляцію, головний лорд-суддя – лорд Паркер сказав: “Оскільки встановлено, що бізнес здачі в оренду автомобілів є частиною звичайної практики компанії, яка купує і використовує автомобілі, то мені видається абсолютно очевидним, що продаж машини… становив невід’ємну частину бізнесу, яким займається фірма, що здає в оренду автомобілі”.

Постачає або пропонує поставку

У минулому виникали труднощі з кримінальними правопорушеннями, коли правопорушення складалося з “пропозиції продажу чи поставки”. У таких випадках, щоб вирішити, чи мала місце пропозиція, застосовувалося договірне право. За договірним правом пропозиція продажу має місце лише тоді, коли особа, котра її робить, недвозначно продемонструє намір бути зв’язаною договірними зобов’язаннями в разі, якщо інша сторона пропозицію прийме.

У справі Фармацевтичне товариство проти Бутс (1953 р.) було ухвалено, що виставлення товару на полицях супермаркету не є пропозицією. У справі Фішер проти Белла (1961 р.) було ухвалено, що виставлення у вітрині товарів із прив’язаними до них цінниками не є пропозицією їх продажу. У справі Партрідж проти Кріттендена (1968 р.) було ухвалено, що не є пропозицією оголошення “Самки зябликів, самці зябликів, по 25 шилінгів за штуку”. Щоб уникнути таких труднощів, стаття 6 передбачає: “Особа, яка експонує товари для поставки або яка має товари для поставки, повинна вважатися такою, що пропонує їх поставку”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

Related posts:

  1. Право – Оуенз К. – 23.12. Кримінальна відповідальність за небезпечні продукта Стаття 2 Закону про захист споживачів накладає кримінальну відповідальність на постачальника, який поставляє небезпечні товари. (Нагадаємо, що стаття 2 накладає цивільну відповідальність на виробника, власника марки, чи імпортера, хоч постачальник у будь-якому разі нестиме відповідальність за порушення контракту перед особою, якій він поставив товар.) Перевагою положень кримінального права є те, що вони дозволяють правоохоронним органам […]...

  2. Право – Оуенз К. – 24.2. Випадки, коли особа, яка робить заяви Про наміри на майбутнє, ніколи не мала таких намірів Слід розрізняти щирі заяви про наміри на майбутнє, за яких у момент, коли робилася заява, був намір виконати її, від ситуацій, коли ніколи не було жодного наміру виконувати заявлене. В останньому випадку заява про наміри на майбутнє в момент, коли її зроблено, буде заявою, що не […]...

  3. Право – Оуенз К. – Розділ 23. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕБЕЗПЕЧНІ ПРОДУКТИ Можлива як цивільна, так і кримінальна відповідальність за небезпечні продукти. її передбачено Законом про захист споживачів 1987 р. Розділ 1 цього закону стосується цивільної відповідальності, а розділ 2 – кримінальної. 23.1. Цивільна відповідальність: правові основи Як ми бачили, якщо продавець зазнає збитків через те, що товари виявилися дефектними, то продавець (за умови, що цей продаж […]...

  4. Кримінальне право України – Вереша Р. В. – Розділ V. КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА її ПІДСТАВИ § 1. Поняття кримінальної відповідальності та її реалізація У кримінальному законі поняття “кримінальна відповідальність” не розкривається, хоча і вживається досить широко. Тільки в Загальній частині КК ці слова вжито в назвах двадцяти статей. У теорії кримінального права це поняття трактується по-різному. У загальному вигляді позиції криміналістів щодо змісту кримінальної відповідальності можна подати так: а) як […]...

  5. Кримінальне право України – Кузнецов В. В. – 1. Кримінальна відповідальність: поняття, види та ознаки 1. Кримінальна відповідальність: поняття, види та ознаки Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року (справа № 1-15/99) у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) Кримінальна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, особливим елементом у механізмі кримінально-правового реагування держави […]...

  6. Господарське право України – Несинова С. В. – 33.8. Кримінальна відповідальність у сфері господарювання Кримінальна відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності передбачена нормами, які знаходяться у розділі VII Особливої частини Кримінального Кодексу України, який нараховує 38 статей (ст. 199-235). Залежно від видового об’єкта злочини у сфері господарської діяльності можна класифікувати таким чином: 1) злочини проти порядку обігу грошей, цінних паперів, інших документів. До цієї групи входять такі злочини: […]...

  7. Кримінальне право України – Вереша Р. В. – § 4. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність Згідно з ч. 1 ст. 22 КК кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Це так званий загальний вік кримінальної відповідальності. По досягненні 16-річного віку особа може нести відповідальність за вчинення будь-якого злочину. Щоправда, на практиці деякі злочини можуть бути вчинені тільки у більш значному віці (наприклад, злочини у сфері службової […]...

  8. Українське сімейне право – Ромовська 3.В. – Кримінальна відповідальність Як уже зазначалося, дитина може бути відібрана від матері і (або) батька на підставі рішення суду про позбавлення батьківських прав. Виконання такого рішення здійснюється державною виконавчою службою за участю представників органу опіки та піклування. Тобто, мова йде про доволі затяжний процес, коли немає реальної загрози життю та здоров’ю дитини. Поряд із цим є чимало випадків, […]...

  9. Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 11.7. Міжнародна кримінальна відповідальність індивідів За міжнародний злочин відповідальність несе як держава, винна в його вчиненні, так і її посадові особи, які брали участь у злочинних діяннях. Офіційне становище особи в державній ієрархії (глава держави, глава уряду, міністр оборони і т. ін.) не звільняє її від кримінальної відповідальності. Також не звільняє індивідів від кримінальної відповідальності та обставина, що вони вчинювали […]...

  10. Право – Оуенз К. – 23.10.1. Шкода, яка породжує відповідальність У статті 4 передбачено такі обставини, які можуть звільнити від відповідальності. 1. Дефект можна пояснити необхідністю дотримання вимог, встановлених будь-яким нормативним актом чи відповідно до нього або відповідно до будь-якої вимоги Європейського Економічного Співтовариства. Видано нормативні акти, яких необхідно дотримуватися, стосовно різноманітних видів товарів, від дитячих колясок та складаних стільчиків на коліщатках до аерозольних балончиків. […]...

  11. Право – Оуенз К. – 23.1. Цивільна відповідальність: правові основи Можлива як цивільна, так і кримінальна відповідальність за небезпечні продукти. її передбачено Законом про захист споживачів 1987 р. Розділ 1 цього закону стосується цивільної відповідальності, а розділ 2 – кримінальної. 23.1. Цивільна відповідальність: правові основи Як ми бачили, якщо продавець зазнає збитків через те, що товари виявилися дефектними, то продавець (за умови, що цей продаж […]...

  12. Право – Оуенз К. – 23.5. Відповідальність за якість продукції Як ми бачили, якщо покупець дефектних товарів може подати позов про порушення контракту проти продавця, то не покупець, котрий зазнав шкоди через дефект товару, має подавати позов про недбалість, як правило, проти виробника, причому він повинен довести факт недбалості виробника. Приклад справи про недбалість, яка базувалася на відповідальності за небезпечні товари, можна знайти у справі […]...

  13. Земельне право – Корнєєв Ю. В. – 6. Кримінальна відповідальність Кримінальна відповідальність є найсуворішим видом юридичної відповідальності за земельні правопорушення і має репресивний, каральний характер. Вона настає за вчинення злочину, яким визнається винне суспільно небезпечне діяння, заборонене КК України, під загрозою кримінального покарання. Кримінальній відповідальності за порушення земельного законодавства притаманні такі ознаки: виключно персоніфікований (особистий) характер, особливий порядок притягнення особи до цього виду відповідальності, обмеженість […]...

  14. Право – Оуенз К. – 18.3.2. Взаємозв’язок між статтями 13 та 14 У багатьох (але аж ніяк не в усіх) справах, пов’язаних із недотриманням положень статті 13, порушуються також положення статті 14(2) і/або статті 14(3). (По суті, більшість справ, у яких обговорюється значення терміна “продаж за описом”, стосуються порушення положень статті 14(2), оскільки до змін у законодавстві, внесених Законом про невисловлені умови поставок товарів 1973 p., щоб […]...

  15. Право – Оуенз К. – 18.3.3. Що таке продаж за описом? У багатьох (але аж ніяк не в усіх) справах, пов’язаних із недотриманням положень статті 13, порушуються також положення статті 14(2) і/або статті 14(3). (По суті, більшість справ, у яких обговорюється значення терміна “продаж за описом”, стосуються порушення положень статті 14(2), оскільки до змін у законодавстві, внесених Законом про невисловлені умови поставок товарів 1973 p., щоб […]...

  16. Кримінальне право України – Вереша Р. В. – § 6. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сп’яніння Норма про відповідальність за злочин, вчинений в стані сп’яніння, майже не змінилось порівняно з колишнім законодавством. Стаття 21 КК України передбачає, що особа, яка вчинила злочин у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності. Більше того, згідно з п 13 ч. 1 ст. 67 КК України, вчинення злочину […]...

  17. Право – Оуенз К. – 24.3.1. Обставини, що звільняють Про наміри на майбутнє, ніколи не мала таких намірів Слід розрізняти щирі заяви про наміри на майбутнє, за яких у момент, коли робилася заява, був намір виконати її, від ситуацій, коли ніколи не було жодного наміру виконувати заявлене. В останньому випадку заява про наміри на майбутнє в момент, коли її зроблено, буде заявою, що не […]...

  18. Право – Оуенз К. – 24.3. Пропозиції щодо реформування Про наміри на майбутнє, ніколи не мала таких намірів Слід розрізняти щирі заяви про наміри на майбутнє, за яких у момент, коли робилася заява, був намір виконати її, від ситуацій, коли ніколи не було жодного наміру виконувати заявлене. В останньому випадку заява про наміри на майбутнє в момент, коли її зроблено, буде заявою, що не […]...

  19. Правознавство – Олійник А. Ю. – § 3. Кримінальна відповідальність та її підстави Поняття кримінальної відповідальності. В КК це поняття не розкривається. В теорії кримінального права його трактують по-різному. Ми пропонуємо таке її загальне визначення. Кримінальна відповідальність – це обов’язок особи, покладений на неї КК, не вчиняти злочин, а у разі вчинення – зазнати на собі впливу КК. Кримінальна відповідальність є двох видів: позитивна та негативна (ретроспективна). Позитивна […]...

  20. Право – Оуенз К. – 26.6. Відповідальність директорів за неправомірні дії В описаних нижче випадках директори несуть особисту відповідальність за борги або втрати, яких зазнала компанія. 26.6.1. Шахрайські дії Стаття 213 закону передбачає, що в разі, якщо компанія проходить ліквідацію і суд дійде висновку, що її бізнес здійснювався з метою обманути кредиторів або вчинити шахрайство, суд може видати стосовно будь-якої особи, яка свідомо займалася цим бізнесом, […]...

  21. Право – Оуенз К. – 26.6.4. Відповідальність членів компанії за її борги В описаних нижче випадках директори несуть особисту відповідальність за борги або втрати, яких зазнала компанія. 26.6.1. Шахрайські дії Стаття 213 закону передбачає, що в разі, якщо компанія проходить ліквідацію і суд дійде висновку, що її бізнес здійснювався з метою обманути кредиторів або вчинити шахрайство, суд може видати стосовно будь-якої особи, яка свідомо займалася цим бізнесом, […]...

  22. Право – Оуенз К. – Розділ 19. ПРОДАЖ ТОВАРІВ: ПЕРЕХІД ВЛАСНОСТІ Коли відбувається перехід власності на товари, то наслідком цього є те, що покупець стає власником товарів замість продавця. Якщо покупець прийняв поставлений товар і заплатив за нього, то важко не дійти висновку, що він набув також права власності на товар. Однак, хоча положення статті 28 Закону про продаж товарів 1979 р. встановлюють, що якщо не […]...

  23. Право – Оуенз К. – Розділ 13. ДІЄЗДАТНІСТЬ Доросла людина при доброму розумі цілком здатна укладати контракт. Однак є велика кількість осіб, які мають обмежену дієздатність. Основні категорії: неповнолітні, особи з психічними захворюваннями та корпорації. У цьому розділі ми обмежимося розглядом питання про дієздатність неповнолітніх. Дієздатність корпорацій розглянемо в розд. 25. Неповнолітньою є особа, яка не досягла віку 18 років. Такий вік досягнення […]...

  24. Кримінальне право України – Кузнецов В. В. – 1. Поняття та види причетності до злочину. Кримінальна відповідальність за причетність до злочину 1. Поняття та види причетності до злочину. Кримінальна відповідальність за причетність до злочину Причетність до злочину – це дія чи бездіяльність, яка хоча і пов’язана з вчиненням злочину, але не є співучастю в ньому. На підставі положень частин 6 і 7 ст. 27 КК, з урахуванням теорії і сформованої практики, виділяються такі види причетності до […]...

  25. Організація бізнесу – Скібіцький О. М. – 9.7.4. Кримінальна відповідальність підприємців Підставою кримінальної відповідальності підприємців є здійснення діянь, що містять всі ознаки складу злочину. Під складом злочину розуміється сукупність ознак, зазначених у карному законодавстві, що характеризують конкретне суспільно небезпечне діяння. Як злочин визнаються умисно скоєні суспільно небезпечні діяння, заборонені під загрозою покарання. Винною у злочині визнається особа, що зробила діяння навмисне або по необережності. Видами покарання […]...

  26. Право – Оуенз К. – 24.3.7. Обставини, що звільняють від відповідальності Поширеною є практика застосування застережень про зняття із себе відповідальності з метою уникнути дії положень Закону. Особливо вона поширена щодо показань спідометра на вживаних машинах. Щоб мати силу, застереження має бути “таким самим чітким, точним та неспростовним, як сам опис товару, і має бути ефективно доведене до відома будь-якої особи, котрій можуть постачатися товари”. Прецедентом […]...

  27. Право – Оуенз К. – 26.7.8. Відповідальність управителя майна У разі призначення адміністративного управителя майна: А) управитель майна бере на себе контроль за активами компанії, які є предметом стягнення, а повноваження директора щодо цих активів призупиняються На час управління майном; Б) на всіх паперах компанії має бути застереження про призначення управителя майна; В) якщо адміністративного управителя майна призначено судом або як агента власників боргових […]...

  28. Право – Оуенз К. – Розділ 18. НЕВИСЛОВЛЕНІ УМОВИ УГОДИ ПРО ПРОДАЖ ТОВАРІВ НА КОРИСТЬ ПОКУПЦЯ Є низка невисловлених умов, що маються на увазі в угодах про продаж товарів, призначених для надання певного правового захисту покупцеві товарів. Вони були встановлені протягом XIX століття. Підхід раннього загального права передавався терміном caveat emptor, що означає “нехай покупець буде пильним”. Мається на увазі, що саме покупець зобов’язаний подбати про те, щоб природа та якість […]...

  29. Право – Оуенз К. – 24.3.5. Застереження про зняття з себе відповідальності Поширеною є практика застосування застережень про зняття із себе відповідальності з метою уникнути дії положень Закону. Особливо вона поширена щодо показань спідометра на вживаних машинах. Щоб мати силу, застереження має бути “таким самим чітким, точним та неспростовним, як сам опис товару, і має бути ефективно доведене до відома будь-якої особи, котрій можуть постачатися товари”. Прецедентом […]...

  30. Право – Оуенз К. – 24.3.6. Зазначення ціни, що вводять в оману Поширеною є практика застосування застережень про зняття із себе відповідальності з метою уникнути дії положень Закону. Особливо вона поширена щодо показань спідометра на вживаних машинах. Щоб мати силу, застереження має бути “таким самим чітким, точним та неспростовним, як сам опис товару, і має бути ефективно доведене до відома будь-якої особи, котрій можуть постачатися товари”. Прецедентом […]...

  31. Право – Оуенз К. – 25.1.5. Обмежена відповідальність Кількість партнерів у товаристві обмежена двадцятьма, але ця кількість може бути більшою, якщо товариство об’єднує соліситорів, бухгалтерів, біржових брокерів і представників інших професій, вказаних у відповідних постановах. У постановах міститься перелік професій, за рахунок яких гранична кількість членів товариства може бути перевищена. Щодо компаній обмеженою є мінімальна кількість осіб, достатня для організації компанії, а максимальна […]...

  32. Право – Оуенз К. – Розділ 10. ВВЕДЕННЯ В ОМАНУ Інколи трапляється що особу спонукають до укладення контракту за допомогою заяви, яка не є частиною контракту. Така заява називається “репрезентацією”, і якщо виявляється, що вона не відповідає дійсності, то це називається “введенням в оману”. Вище (в розд. 7 “Умови контракту”) ми бачили, що у випадках, коли суд вважає це виправданим з практичного погляду, заяві, котра […]...

  33. Право – Оуенз К. – Розділ 11. ПРИВАТНИЙ ХАРАКТЕР ДОГОВІРНИХ ВІДНОСИН Контракт, як правило, не може: 1) надавати вигоди; 2) або накладати зобов’язання на будь-яких осіб, окрім сторін контракту. Це загальне правило називається доктриною приватності договірних відносин. Вона дуже подібна, а може й ідентична правилу зустрічного задоволення: “зустрічне задоволення має виходити від того, кому дають обіцянку”. 11.1. Причини доктрини приватності Є два аспекти доктрини приватності. Перший […]...

  34. Право – Оуенз К. – Розділ 8. НЕСПРАВЕДЛИВІ КОНТРАКТИ Інколи суди мають справу з контрактами явно несправедливими для однієї зі сторін. До судів звертаються з проханнями на цій підставі анулювати такий контракт. Однак в англійському праві немає загальних повноважень на анулювання контракту просто через його несправедливість. Натомість англійське право зафіксувало різноманітні потенційні джерела несправедливості, деякі більш категорично, деякі менш, і в результаті ця сфера […]...

  35. Основи зовнішньоекономічної діяльності – Зінь Е. А. – 10.3. Кримінальна відповідальність Кримінальна відповідальність – юридична відповідальність, яка наступає за вчинення суспільно-небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбаченого “Кримінальним кодексом України”. Суб’єктами кримінальної відповідальності можуть бути лише фізичні осудні особи. Юридичні особи не можуть нести кримінальної відповідальності. За законодавством України кримінальна відповідальність за вчинення злочинів у сфері зовнішньоекономічної діяльності може бути покладена як на громадян України, так […]...

  36. Правознавство – Олійник А. Ю. – 9.3. Кримінальна відповідальність за порушення житлових прав 9.1. Поняття г види житлових правопорушень Житлове правопорушення – це протиправне, винне діяння деліктоздатної особи, що посягає на деякі, охоронювані законом житлові правовідносини за що законодавством передбачається кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова і матеріальна відповідальність. Житловим кодексом України передбачено, що особи несуть кримінальну, адміністративну чи іншу юридичну відповідальність згідно із законом, якщо вони винні: а) у […]...

  37. Право – Оуенз К. – 19.3.1. Правило 1 Згідно з положеннями статті 17(1) Закону про продаж товарів 1979 p., власність на специфічні або індивідуалізовані товари переходить у момент, який відповідає намірам сторін щодо того, коли такий перехід має відбутися. У другій частині ця думка розвивається: для встановлення намірів сторін необхідно взяти до уваги умови контракту, поведінку сторін і обставини справи. Далі, в статті […]...

  38. Право – Оуенз К. – Розділ 12. ХИБНЕ ВСТАНОВЛЕННЯ ОСОБИ ТА ПОМИЛКИ В ДОКУМЕНТАХ У договірному праві раз у раз виникає проблема, пов’язана із ситуаціями, в яких шахрай обманом спонукає до укладання контракту, за яким отримує власність, а потім продає її безвинній третій стороні. Якщо шахрай обманом домігся контракту, діє правило, що контракт між ним і початковим продавцем може бути заперечений на підставі обману шахрая. Термін “може бути заперечений” […]...

  39. Право – Оуенз К. – Розділ 15. ПРИПИНЕННЯ ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ Припинення договірних зобов’язань означає, що контракт завершено: жодна зі сторін не має більше зобов’язань перед іншою за цим контрактом. Припинення може відбуватися в один із таких чотирьох способів: шляхом виконання, шляхом прямо висловленої домовленості, шляхом фрустрації і шляхом задоволення вимоги безвинної сторони до винної про розірвання контракту, що, як правило, називають “припиненням через порушення умов”. […]...

  40. Державний фінансовий контроль – Гуцаленко Л. В. – Кримінальна і майнова відповідальність за порушення законодавства про цінні папери Штрафи накладаються Головою Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, членом Комісії, начальником відповідного територіального органу або за його письмовим дорученням його заступником після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення. Протоколи про вчинення правопорушення складаються посадовими особами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у разі виявлення ними відповідних правопорушень. Адміністративні стягнення за […]...

Право – Оуенз К. – Розділ 24. КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗАЯВИ
«
»