Право – Оуенз К. – 23.12.1. Положення про виконання
Стаття 2 Закону про захист споживачів накладає кримінальну відповідальність на постачальника, який поставляє небезпечні товари. (Нагадаємо, що стаття 2 накладає цивільну відповідальність на виробника, власника марки, чи імпортера, хоч постачальник у будь-якому разі нестиме відповідальність за порушення контракту перед особою, якій він поставив товар.) Перевагою положень кримінального права є те, що вони дозволяють правоохоронним органам здійснювати кроки, спрямовані на усунення з обігу небезпечних товарів, перш ніж хтось постраждає від них, тоді як цивільну справу можна порушити лише після того, як хтось зазнає ушкоджень через товари.
Стаття 10 Закону передбачає, що особа, яка поставляє, пропонує чи зобов’язується поставляти або експонує як предмет поставок чи має для поставок будь-які споживчі товари, що не відповідають загальній вимозі безпеки, є винною в правопорушенні. Далі в статті 10 зазначено, що споживчі товари не відповідають загальній вимозі безпеки, якщо вони не достатньо безпечні, зважаючи на всі обставини. Ці обставини включають: спосіб і цілі збуту товару; застосування будь-якої марки щодо товару; інструкції та попередження щодо його зберігання, використання та споживання; будь-які стандарти безпеки, опубліковані будь-якою особою для товарів даного опису; наявність будь-яких засобів, за допомогою яких (беручи до уваги витрати, вірогідність і ступінь поліпшення) товари можна зробити безпечнішими. Споживчі товари визначаються як товари, котрі зазвичай призначаються для особистого використання і споживання, але є ціла низка винятків (наприклад, тютюнові вироби), на які вимога загальної безпеки не поширюється. Якщо товари відповідають стандартам безпеки, що накладаються нормативно-законодавчими актами або відповідно до них, вони вважаються такими, що відповідають загальним вимогам безпеки стосовно питань, на які поширюється дія цих актів. Аналогічно товари не вважаються невідповідними вимозі загальної безпеки стосовно будь-чого, що здійснюється з метою дотримання вимог Європейського Союзу.
Крім загальної вимоги безпеки, діє ще ціла низка Постанов, виданих відповідно до Закону про захист споживачів і раніше ухвалення законодавчих актів. Вони охоплюють великий діапазон питань, починаючи від тесту на займистість меблів (Постанова про меблі та предмети умеблювання (пожежобезпечність) (безпека) 1988 p.); заборони постачання товарів, які, хоч і не є харчами, можуть бути сплутані з ними (Постанова про імітацію харчів (безпека) 1989 p.); параметрів займистості дитячого нічного одягу і маркування певних предметів одягу на предмет займистості (Постанова про нічний одяг (безпека) 1985 p.). Інші постанови стосуються розкладних ліжок” керамічного посуду, іграшок, косметики, тютюнових виробів, олівців та графітних інструментів, масляних обігрівачів, шин, феєрверків, штепселів і розеток тощо. Особа, яка зазнає ушкоджень у результаті порушення вимог безпеки, що містяться в постановах, може порушити цивільну справу у зв’язку з порушенням статутного обов’язку проти особи, котра несе відповідальність. Законом передбачено цілу низку обставин, що звільняють від відповідальності. Якщо звинувачений може довести, що мав достатні підстави вважати, що товар використовуватиметься поза межами Великої Британії, він не нестиме відповідальності. Роздрібний торгівець може бути звільнений від відповідальності, якщо мав достатні підстави вважати, що товари відповідають загальній вимозі безпеки. Від відповідальності звільняються також продавці уживаних товарів.
23.12.1. Положення про виконання
Органи, що стежать за дотриманням відповідних законодавчих положень (тобто місцеві відділення Бюро торговельних стандартів), можуть вручити постачальнику постанову про призупинення діяльності. Таке призупинення може тривати до шести місяців, і протягом цього терміну постачальник не вправі здійснювати поставок товарів. Воно має на меті виділити час на дослідження безпечності товарів і, якщо потрібно, міністр може видати постанову про заборону на ці товари. У такому разі постачальник не має права поставляти ці товари. Міністр може видати постанову про публікацію попередження. У цьому разі постачальник має за свій кошт опублікувати, згідно зі встановленим порядком, попередження про небезпечність товарів. На час написання цих рядків міністр ще жодного разу не скористався своїм правом. Можливо, це пов’язано з тим, що постачальники товарів, які становлять небезпеку, добровільно відкликають товари і замінюють їх, щоб уникнути антиреклами, яка стане наслідком такої вимушеної публікації попередження про небезпечність.
Органи, які стежать за дотриманням відповідних законодавчих положень про безпечність товарів, мають право робити тестові закупівлі, обшукувати приміщення і відбирати товари для їх обстеження тощо, вимагати ведення обліку і знімати копії облікових документів відповідних підприємств. Службовці митниці можуть накладати арешт на імпортовані товари і затримувати їх на термін до двох робочих днів з метою обстеження цих товарів відповідними органами. Недотримання вимог постанови про призупинення діяльності та про заборону або будь-яке інше порушення, передбачене Законом, могло тягти за собою покарання у формі ув’язнення на строк до шести місяців або накладення штрафу на суму до 5 тис. фунтів стерлінгів.
23.12.2. Інші закони про безпечність товарів
Законом про безпечність продуктів харчування 1990 р. встановлено три основні правопорушення, пов’язаних з поставками харчів, а саме:
Спричинення харчами порушень здоров’я шляхом додавання або усування певних речовин чи інгредієнтів;
Продаж, пропозиція, експонування чи рекламування для продажу харчів, що не відповідають вимогам безпечності. Це означає, що або харчі не придатні для споживання людиною, або стали небезпечними для здоров’я (не обов’язково з вини продавця);
Продаж харчів, які за своєю природою, якістю або суттю не відповідають потребам покупця.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)