Право – Оуенз К. – 23.10.1. Шкода, яка породжує відповідальність
У статті 4 передбачено такі обставини, які можуть звільнити від відповідальності.
1. Дефект можна пояснити необхідністю дотримання вимог, встановлених будь-яким нормативним актом чи відповідно до нього або відповідно до будь-якої вимоги Європейського Економічного Співтовариства.
Видано нормативні акти, яких необхідно дотримуватися, стосовно різноманітних видів товарів, від дитячих колясок та складаних стільчиків на коліщатках до аерозольних балончиків. Вони були видані відповідно до Законів про захист споживачів 1961 та 1971 pp. і Закону про безпеку споживачів 1978 р. (ці закони анульовані й замінені Законом 1987 p.), а щодо Вимог ЄЕС – накази, видані на виконання Закону про Європейські Співтовариства 1972 р. Так, якщо виробник має виготовляти товари згідно з конкретною специфікацією на виконання цих або інших нормативних актів, він може на свій захист послатися на цю обставину за умови, що дефект можна пояснити необхідністю дотримання того чи іншого нормативного акта.
2. Особа, проти якої порушено справу, не поставляє продукт іншим особам.
Очевидним прикладом є ситуація, коли товари викрадені у виробника У, а потім продані X, який купує їх добросовісно і зазнає ушкоджень через дефект товару. Оскільки У не поставляв товар у розумінні Закону, то він не несе відповідальності.
3. Відповідач поставляв продукт не в ході бізнесу і не був виробником, маркувальником чи імпортером, у кожному разі – не з метою одержання прибутку.
Це положення має на меті звільнити від відповідальності виробника, який не займається бізнесом, наприклад батька, котрий виготовив своїй дитині іграшку до Різдва. Примітка: однак у разі, якщо виробник поставляє рекламний безкоштовний подарунок, це трактуватиметься як поставка в ході бізнесу.
4. Дефекту у відповідний час не було.
Термін “відповідний час” визначено в статті 2. Дія положень статті 4(1 )(d) і ст. 4(2) полягає в тому, що виробник або інша особа має переконати, що дефекту не було, коли товар поставлявся востаннє. Однак, якщо особа, проти якої порушено справу, не змогла визначити, хто їй поставив товар, а також визначити виробника, вона має довести, що дефекту не було, коли товар востаннє поставлявся виробником.
5. Стан науково-технічних знань у відповідний час був таким, що виробник продуктів такого самого опису, як продукт, про який ідеться, не зміг би виявити ймовірний дефект у цих продуктах, коли мав можливість їх проконтролювати (так звана обставина наявного рівня техніки, або ризику розвитку).
З огляду на те, що тиск з метою запровадження відповідальності за якість продуктів у Британії розпочався у зв’язку з талідомідовою трагедією, видається дивним, що уряд Великої Британії вирішив включити до переліку обставину, яка звільняє від відповідальності (дозволену Директивою, але необов’язкову), що забезпечує істотний захист виробникам нових ліків. Примітка: це не звільняє від відповідальності виробників ліків як таких. Натомість це положення забезпечує виробникам ліків (або особам, які розробляють інші “високоризиковні” продукти) спеціальний, але обмежений захист.
Комісія з реформування права, Комісія Пірсона і ЄЕС відмовилися від ідеї спеціального звільнення від відповідальності для ліків, хоч є ціла низка аргументів на її користь, зокрема, що ліки протидіють болю і хворобі, втручаючись у природні процеси в організмі й що якби ліки були абсолютно безпечними, вони не допомагали б; що ліки видають лише за рецептом і що придатність конкретного препарату для конкретного пацієнта контролюється особами й органами, котрі не є виробниками ліків, включно з лікарями-практиками, які й виписують рецепт; що запровадження безумовної відповідальності може загальмувати дослідження, спрямовані на розробку нових продуктів, а отже, уповільнити доступ суспільства до нових медичних засобів (див. “Відповідальність за дефектні продукти” (“Liability for Defective Products”)), Звіт № 82, Офіційні документи англійського уряду, № 7054, 1977 p., параграф 56).
Для виробника ліків, мабуть, недосить просто заявити, що той чи інший побічний ефект препарату не був відомий на час здійснення поставки. Він має також довести, що не можна було очікувати виявлення цього побічного ефекту.
6. Продукт був складовою іншого продукту, і дефект можна повністю пояснити конструкцією іншого продукту, або він міг стати наслідком виконання виробником продукту інструкцій, наданих виробником цього іншого продукту.
Припустимо, що виробник гальмівної системи У виготовив для виробника автомобілів X відповідно до його специфікацій систему, яку X встановлюватиме на свої автомобілі. Конструкція мала вади, в результаті яких Z – пасажир однієї з машин, вироблених X, зазнав ушкоджень через те, що гальма не спрацювали. У має підстави на свій захист заявити, що дефект можна повністю пояснити дотриманням наданих X інструкцій. Зауважте, однак, якщо У просто поставляє гальмівну систему з вадами, яку X встановлює на свої машини, то відповідальність перед будь-ким, хто зазнає ушкоджень через цей дефект, нестимуть як У, так і X. Обидва вони вважатимуться “виробниками”.
23.10.1. Шкода, яка породжує відповідальність
Стаття 5 містить численні обмежувальні положення, пов’язані з типом і обсягом шкоди, збитки від якої можна відшкодувати за Законом. Стаття 5(1) передбачає, що “шкода” означає смерть або особисте ушкодження чи будь-яку втрату або пошкодження майна. Можливо, це визначення вужче, ніж передбачене в разі шкоди через недбалість. Припустимо, наприклад, що Z постраждав сам і його машина зазнала ушкоджень через дефект гальмівної системи, виробленої У. Ймовірно, що опосередковані втрати, наприклад, пов’язані з орендою іншої машини на час ремонту машини £, які підлягають відшкодуванню в разі недбалості, за цим Законом не будуть відшкодовані. Стаття 5(2) передбачає, що виробник або інша особа не несе відповідальності за будь-які втрати або будь-яку шкоду, завдані самому дефектному продукту, чи за будь-які втрати або будь-яку шкоду, завдані продукту, поставленому разом з дефектним продуктом. (Зауважте, що в цьому разі покупець продукту матиме право на засіб судового захисту, передбачений Законом про продаж товарів.)
Частина 3 позови про відшкодування збитків, пов’язаних з ушкодженням майна обмежує, майном, яке зазвичай призначається для особистого використання або яке позивач мав намір використовувати для особистих цілей, зокрема, для помешкання чи споживання. Це означає неможливість подання позову про відшкодування збитків, пов’язаних з ушкодженням комерційної власності. Так, не відшкодовуються збитки, пов’язані зі шкодою, завданою цеху чи вантажівці, які використовуються для бізнесу. Однак власник цеху чи власник вантажівки все ж має можливість порушити справу про недбалість. Положення статті 4 встановлюють мінімальну суму збитків на рівні 275 фунтів стерлінгів, про що йдеться в положеннях статті 9 Директиви. Це зроблено для того, щоб не переобтяжувати судову систему невеликими позовами. Однак верхнього ліміту суми відшкодування збитків, яку можуть присудити на відшкодування загальної суми шкоди, завданої продуктами з тими самими дефектами, Закон не встановлює, хоча це й дозволено Директивою (статті 15 та 16).
(2 votes, average: 5,00 out of 5)