Право – Оуенз К. – 22.16.3. Котирування
Вже тривалий час визнається, що необмежене рекламування кредитного бізнесу може призвести до негативних соціальних наслідків. Першою спробою законодавчо обмежити таку рекламу стало ухвалення Закону про тоталізатор і позики (дітям) 1892 p., який встановлював, що писати листи з пропозицією позики неповнолітнім є правопорушенням. Закон про позикодавців 1927 р. заборонив позикодавцями розсилання рекламних листів за власною ініціативою, а також користування послугами агентів чи агітаторів. Крім того, зміст газетних оголошень строго контролювався. У 1957 р. було ухвалено Закон про оголошення (оренда з правом викупу), який уперше врегулював сферу об’яв щодо оренди з правом викупу та продажу на виплат. Усі ці засоби контролю нині замінені положеннями статей 43-54 та 151-153 закону, які доповнюють також положення Закону про споживчий кредит (оголошення) 1989 р. Котирування регулюються Резолюцією про споживчий кредит (котирування) 1989 р.
22.16.1. Реклама
Стаття 189 Закону (присвячена визначенню термінів, що використовуються в ньому) передбачає, що термін “реклама” охоплює всі форми реклами: рекламу шляхом публікацій, телевізійних чи радіо трансляцій, рекламу за допомогою експонування повідомлень, вивісок, етикеток, карток чи товарів, рекламу через розповсюдження взірців, рекламних листів, каталогів, прайс – листів чи інших матеріалів, рекламу шляхом експонування фотографій, моделей чи фільмів або будь-яким іншим шляхом; посилання на публікацію реклами слід трактувати відповідним чином.
Очевидно, що розробники закону не пошкодували слів, аби забезпечити всебічність даного ними визначення. У тій самій статті 189 міститься також визначення поняття “рекламіст”. Воно не обмежується особою, яка вміщує рекламу, а “означає будь-яку особу, про котру в рекламі зазначено, що вона хоче здійснити трансакцію, що рекламується”.
У законі визначено два основні правопорушення.
1. Стаття 46(1) передбачає: “Якщо рекламне оголошення… містить інформацію, яка у важливих аспектах не відповідає дійсності чи вводить в оману, рекламіст вчинює правопорушення”.
У справі Мерсойа проти Пітта (1989 р.) торгівець автомобілями обіцяв фінансування під “0 %”. Однак для отримання можливості здійснити цю трансакцію він запропонував при зустрічному продажу меншу суму, таким чином, якби покупець платив готівкою або організував залучення коштів з іншого джерела, то одержав би більше грошей. Суд ухвалив, що тут мало місце правопорушення, бо рекламне оголошення було таким, що вводило в оману.
2. Стаття 45 передбачає: “Якщо в рекламному оголошенні… вказано, що рекламіст прагне надати товари в кредит за угодою про кредит обмеженого використання,… але… ця особа не демонструє готовності продати… за готівку, то рекламіст вчинює правопорушення”.
22.16.2. Нормативно-правові акти про рекламну діяльність
Інші засоби контролю рекламної діяльності передбачено в Постанові про споживчий кредит (реклама) 1989 p., виданій відповідно до положень статті 44 закону. Рекламні оголошення можуть бути простими, середніми або повними. У постанові передбачено, яка максимальна інформація може подаватися в простому та середньому оголошеннях, і яка мінімальна інформація – у повному. Є великий перелік даних, які мають висвітлюватися в повному оголошенні, включно з докладною інформацією про річні процентні ставки (РПС), крім того, якщо забезпеченням виступає будинок позичальника, то має міститися застереження, що в разі припинення платежів будинок опиниться під загрозою. Законність таких положень стала предметом судового розгляду, коли Перший національний банк заявив, що положення статті 44 Закону про споживчий кредит не дають права визначати такі правила на основі постанови. Однак суд підтвердив законність постанови (див. справу Держава проти Міністра торгівлі та промисловості, який виступає на боці Першого національного банку).
Стаття 50 Закону 1974 р. передбачає, що будь-яка особа, котра з метою одержання зиску надсилає неповнолітньому будь-який документ, запрошуючи його взяти в борг гроші, придбати товари на виплат або взяти в оренду, одержати послуги в кредит або звернутися за інформацією чи порадою про позичання грошей чи одержання кредиту, товарів напрокат у якийсь інший спосіб, вчинює правопорушення. Проте в разі, якщо особа, надсилаючи такий документ, не мала розумних підстав підозрювати, що адресат неповнолітній, це може вважатися обставиною, що звільняє від відповідальності.
Постанова № 8 передбачає, що якщо в оголошенні містяться дані про РПС, ці дані мають впадати у вічі більше, ніж будь-яка інша інформація про вартість кредиту, і щонайменше такою самою мірою, як інформація про терміни, дострокове погашення позики, а також про суми, кількість і періодичність будь-яких інших платежів. Але вона привертає до себе меншу увагу, ніж інформація про готівкову ціну,
22.16.3. Котирування
Положення статті 52(1) Закону 1974 р. передбачають, що можуть ухвалюватися постанови: а) про форму та зміст котирувань; б) про котирування, які мають надаватися за тих чи інших обставин. Постанова про споживчий кредит (котирування) 1989 р. присвячена питанням форми та змісту котирувань і вимагає, щоб кредитний брокер надавав письмові котирування на запит, за винятком випадків, коли він не збирається укладати угоди з конкретним потенційним клієнтом.
Котирування має містити в основному ту саму інформацію, що й повне кредитне оголошення. Якщо котирування стосується кредиту на фіксовану суму, що надаватиметься за угодою типу “позичальник – кредитор”, у ньому має вказуватися сума кредиту, яку хоче надати підприємець. Якщо йдеться про кредит за поточним рахунком, то в котируванні має встановлюватися ліміт кредиту або спосіб, у який він визначається.
22.16.4. Агітація
Це усне умовляння особи укласти кредитну угоду. Вона дозволяється, якщо відбувається в приміщеннях для бізнесу, але якщо агітація відбувається поза ними, то вона загалом заборонена.
Агітація про укладання регульованих угод
Агітація поза приміщеннями для бізнесу включає:
А) усні заяви під час візиту агітатора з цією метою;
Б) нанесення візиту в місця, які не є робочими приміщеннями агітатора, кредитора, постачальника чи споживача;
В) не нанесення візиту у відповідь на попереднє прохання споживача.
Оскільки візит має робитися з метою агітації, то дія положень закону не поширюється на звичайні бесіди. Агітація з метою укладення угод типу “позичальник – кредитор” поза приміщеннями для бізнесу є кримінальним правопорушенням. Агітація з метою укладення угод інших типів поза приміщеннями для бізнесу дозволена лише за ліцензією. Винятком є надання овердрафту за поточним рахунком, якщо агітатор є кредитором або працівником кредитора.
Пропонування додаткових видів кредитної діяльності шляхом агітації
Кримінальним правопорушенням вважається пропонування шляхом агітації послуг кредитного брокера або консультанта з питань боргу поза приміщеннями для бізнесу (див. статтю 154). Крім того, кримінальним правопорушенням є видача кредитних купонів особі, яка не зверталася з письмовим проханням про це (див. статтю 51).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)