Право – Оуенз К. – 21.9. Поставка-передача частинами
Якщо продавець поставляє меншу кількість товарів, ніж домовлено в контракті, покупець може відхилити їх. Якщо ж він їх приймає, то повинен заплатити за них за ставкою ціни, обумовленою в контракті. Це передбачено положеннями статті 30(1). У справі Біхренд проти “Прод’юс Брокере Ко” (1920 p.) продавці зобов’язалися поставити 176 т єгипетського бавовнику одного сорту і 400 т – іншого сорту покупцеві в Лондон. Коли судно прибуло до Лондона, покупець оплатив ціну товару. Однак, перш ніж судно відправилося, щоб поставити інший товар до Халла, з нього вивантажили лише 15 т одного сорту і 22 т іншого. Капітан пообіцяв, що судно повернеться, але коли воно повернулося, покупці відмовилися прийняти решту бавовнику. Вони подали позов, вимагаючи повернення решти внесеної ціни. Рішення: покупець має право на поставку-передачу по прибутті судна. Поставка не обов’язково має бути негайною або безперервною, оскільки в разі, якщо на борту судна є інші товари, то покупець повинен очікувати своєї черги. Покупець повинен миритися із затримками, які є неминучим наслідком розвантаження судна. Однак, за умови, що не домовлено про інше, покупець має право на поставку-передачу всіх своїх товарів, перш ніж судно залишить порт, щоб поставити інші товари в інше місце. Тож покупці мали право відмовитися від поставки-передачі решти товару після повернення судна і на повернення ціни непереданої частини товарів.
Якщо продавець поставляє кількість товарів, що перевищує обумовлену в контракті, покупець може прийняти їх обумовлену кількість і відмовитися приймати решту, або може відхилити всю партію. Це передбачено положеннями статті 30(2) закону. Хоч положення статті 30(2) в явній формі не надають покупцеві права вибору, чи приймати всю партію в разі, якщо продавець поставляє більшу кількість товарів, ніж обумовлено в контракті, але положення статті 30(3) передбачають, що в разі, якщо покупець приймає всю партію товарів, коли їх поставлено в більшій кількості, ніж обумовлено в контракті, то зобов’язаний заплатити за ставкою ціни, передбаченої в контракті.
Законом про продаж і поставку товарів 1994 р. до Закону внесено нові статті 30(2А) і 30(2В), що обмежують право відхиляти поставлений товар. Положення статті 30(2А) передбачають, що покупець, який не діє як споживач (інакше кажучи, комерційний покупець), може не відхиляти партії товарів меншої чи більшої за обумовлену в контракті, якщо недостача чи надлишок настільки незначні, що відхилити на цій підставі товари було б нерозумно. Положення статті 30(2В) накладають тягар доведення на продавця, котрий повинен довести, що недостача чи надлишок такі, на які поширюється дія положень статті 2А.
21.9. Поставка-передача частинами
Якщо про інше не домовлено в контракті, покупець не зобов’язаний приймати товар частинами (див. статтю 31(1) Закону). Якщо ж контракт справді передбачає поставку частинами, постає питання про обсяг прав покупця в разі, якщо продавець порушує умови поставки, або обсяг прав продавця, якщо покупець відмовляється приймати поставлені товари чи оплачувати одну чи кілька частин. Наприклад, припустимо, що покупець купує в продавця 100 т вугілля, яке має поставлятися частинами по 10 т на місяць протягом 10 міс, починаючи із січня. Січнева поставка здійснюється відповідно до умов контракту, але в лютому продавець поставляє лише 5 т. Видається очевидним, що покупець має право відхилити неповну поставку. Однак, чи може він розцінювати неповну поставку як розірвання продавцем контракту і відмовитися продовжувати його виконання?
Відповідь на це запитання залежить від того, чи вважатиме суд дефектну поставку свідченням наміру продавця повністю розірвати контракт, чи, можливо, порушення можна відокремити від решти контракту. В останньому випадку покупець зобов’язаний і далі виконувати контракт і має право лише на відшкодування збитків за порушення, про яке йдеться (див. статтю 31(2)). Термін “дефектна поставка” може застосовуватися до будь-якої поставки, що не відповідає умовам контракту, наприклад поставки неправильної кількості товару, поставки товару, що не відповідає опису чи кількості, передбачених у контракті, тощо.
У справі “Мапл Флок Ко Лтд” проти “Юніверсал Феніче Продайте” (1934 р.) компанія М зобов’язалася поставити компанії Ю 100 т начосів партіями, по три партії на тиждень у міру потреби. Після поставлення 18 партій, компанія Ю написала М, що не прийме жодної поставки на тій підставі, що при аналізі 16-ї партії було виявлено, що вона містить домішки хлору, які у 18 разів перевищують державний стандарт. Рішення: покупці не мали права відмовлятися приймати подальші партії, передбачені контрактом. Відповідь на питання, чи мала компанія Ю право відмовлятися від продовження виконання контракту на підставі виявлення однієї дефектної партії, залежала від результатів застосування двох тестів. Перший – тест на кількісну частку порушення в загальному обсязі контракту. Другий – тест на вірогідність повторного порушення. Застосувавши перший тест, суд дійшов чіткого висновку, що дефектна партія (1,5 т) у контракті на 100 т становила надто малу частку. Стосовно другого тесту суд вказав, що мали місце 20 задовільних поставок до і після відхиленої партії і не було ніяких вказівок на те, що з будь-якою з них щось не в порядку. Суд дотримувався думки, що порушення було поодиноким випадком і вірогідність його повторення незначна.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)