Право – Оуенз К. – 21.4. Передача перевізнику
Якщо контракт уповноважує або вимагає надіслати товари покупцеві, стаття 32 передбачає, що передача товарів перевізнику для передачі покупцю розцінюється як передача товарів покупцеві. Це, як ми бачили, означає, що власність, а отже, і ризик, переходить до покупця. Тож обачний покупець страхує товар від таких ризиків. Продавець повинен укласти з перевізником контракт від імені покупця на прийнятних умовах. Якщо продавець не зробить цього і товари будуть втрачені або пошкоджені при перевезенні, покупець може відмовитися розцінювати передачу перевізникові як передачу собі. Отже, товари будуть на ризику продавця. Або покупець вважатиме продавця відповідальним за втрату чи пошкодження і порушить проти нього справу, вимагаючи відшкодування збитків.
21.5. Час передачі
Основне правило щодо часу передачі полягає в тому, що в разі, якщо час передачі визначено, то він є “істотною” умовою контракту. Це означає, що у випадку, коли передача (поставка) відбудеться раніше чи пізніше, ніж домовлено, покупець може відмовитися прийняти її і подати позов з вимогою відшкодування збитків за непоставку. У справі Бовес проти Шенда (1877 р.) рис мали доставити протягом березня і/або квітня 1874 р. Більшу частину його було завантажено на судно протягом лютого. Покупці відмовилися прийняти поставку. Рішення: рис не був поставлений відповідно до умов контракту, тож покупець мав право відмовитися прийняти його поставку. (Складається враження, що причина відмови прийняти рис, доставлений у лютому, полягала в тому, що покупцю бракувало часу на залучення коштів, які дали б йому змогу оплатити купівлю рису.)
У справі “Компаньє Комерсьял Сукрес” проти Чарнікова (“Наксос”) (1990 p.) угода передбачала доставлення цукру “на одне чи кілька суден, готових до завантаження” протягом травня – червня 1986 p., причому покупець мав за 14 днів повідомити продавця про очікувану готовність судна до завантаження. 15 травня покупець повідомив продавця, що судно буде готове до завантаження між 29 та 31 травня. Судно було готове 29 травня, але, попри неодноразові запити покупців і попередження 27 травня, що в разі, якщо цукор не буде готовий до завантаження у передбачені терміни, покупець розірве контракт, цукор не надходив. З червня покупці поінформували продавців, що вони розірвали контракт і придбали необхідний цукор в іншому місці. Покупці подали позов на різницю між ціною цукру та додатковими витратами, пов’язаними з його вивезенням, а також з простоєм їхнього судна в очікуванні на обумовлений контрактом вантаж. Рішення: оскільки це був комерційний контракт, час був істотною його умовою, якщо сторони розцінювали її так. У даному випадку час був істотним для покупців, оскільки для виконання ними їхніх зобов’язань перед власними клієнтами, з якими існувала домовленість про купівлю цукру, необхідне було пунктуально виконати зазначену умову.
Покупець може переглянути умову щодо часу передачі ft нерідко робить це. Припустимо, що датою, на яку призначена доставка товарів А до Б, є 1 листопада. А не може встигнути на цей термін, і Б погоджується, що буде достатньо, якщо товар доставлять 1 грудня. У такому разі Б не має права відмовитися від наданої відстрочки і, поновивши свої законні права, подати позов проти А за порушення контракту, коли товари не доставлять 1 листопада.
Інколи відстрочка дається без визначення нового терміну замість попереднього. У таких випадках товари необхідно доставити протягом прийнятного терміну, більше того, покупець може поновити свої права на поставку у визначений термін, завчасно повідомивши про це (див. справу Чарльз Рікардс проти Оппенгеима (1950 p.), факти якої повністю викладено на с. 140).
Вимога про поставку або пропозиція про поставку вважатимуться недійсними, якщо зроблені у невідповідний час. Це передбачено положеннями статті 29(5) Закону про продаж товарів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)