Право – Оуенз К. – 20.1. Правило nemo dat
Інколи покупець купує товари, не знаючи, що продавець не має права їх продавати. Одним із прикладів є ситуація, коли продавець товари вкрав. У таких випадках постає питання про те, хто з двох безвинних сторін (попередній власник чи безвинний покупець) має постраждати від неправомочних дій продавця. Одним із варіантів вирішення цієї проблеми є розподіл втрат між ними. Але концепція розподілу втрат не належить до числа концепцій, прийнятих англійським правом – прикладів подібного розподілу обмаль. Подібне рішення в аналогічному, хоч і дещо іншому контексті, обговорювалося Комісією з реформування права і було відхилене як неприйнятне з погляду практики.
20.1. Правило Nemo dat
Загальне право застосовувало підхід, що передбачає захист прав попереднього власника. Це було відображено в правилі nemo dat quod поп habet, що означає “хто не має, той не дає”, інакше кажучи, ніхто не може передати більшого правового титулу на товари, ніж той, який є в нього самого. Так, у наведеному вище прикладі, в якому продавець продає вкрадений товар покупцеві, покупець не отримує титулу на товар. Попередній власник має право повернути його собі. Якщо попередній власник застрахував товар на випадок крадіжки, як роблять практично всі власники автомобілів, то щойно страхова компанія виплатить йому страховку, права попереднього власника переходять до неї. Враховуючи, що багато власників страхують свою власність, можливо, є підстави для скасування правила nemo dat стосовно вкрадених товарів і надання безвинній третій стороні дійсного титулу на придбане нею майно. Це можна обгрунтувати тим, що наслідком страхування є розподіл ризиків між членами суспільства в цілому, тож це справедливіше, ніж дозволяти, щоб одна людина, якій не поталанило, несла всі втрати. Однак правило nemo dat все ще поширюється на вкрадені товари, і винятків з нього обмаль. Можливо, найзначнішим винятком є ситуація, коли вкрадені товари потрапляли на “відкритий ринок”, а потім були продані безвинному покупцеві. Цей виняток нині скасовано положеннями Закону про продаж товарів (зі змінами) 1994 р.
Право, однак, встановило й інші винятки з правила nemo dat. Загалом, ці винятки мають на меті застереження інтересів третьої сторони, яка придбала товари добросовісно, не будучи жодним чином поінформованою про відсутність титулу на них у продавця, в обставинах, коли попередній власник добровільно відчужив товари або в якийсь інший спосіб сприяв продажу їх безвинній стороні, наприклад, запевнивши, що особа, котра продає їх третій стороні, має на це право. Причина цих винятків полягає, як можна гадати, в тому, що саме з вини власника його товари були неправомірно продані, бо він виявив необачність, наприклад, дозволивши шахраєві заволодіти товарами в обставинах, коли той у змозі видати себе безвинній третій стороні за власника товарів. Ця концепція права, що практично “карає” необачного власника передачею титулу на його товари безвинній третій стороні, не повинна, однак, сягати надто далеко. Якщо мою машину було вкрадено, коли я, підійшовши до газетного кіоску, залишив її з ключами в замку запалювання і працюючим двигуном, хоч я й виявив при цьому страшенну необачність, я однаково збережу титул на машину, якщо злодій продасть її безвинній третій стороні!
20.2. Винятки з правила Nemo dat
Стаття 21(1) Закону про продаж товарів підтверджує основне правило nemo dat, але передбачає низку винятків, за яких титул на товари може отримати невласник. Крім того, винятки передбачені самим Законом, нормами загального права та й іншими законами, зокрема Законом про агентів 1889 р.
Ось основні винятки:
1) позбавлення права заперечення;
2) продаж за загальним правом або правомочністю за статутним правом;
3) продаж за титулом, який можна заперечити;
4) продаж торговельним агентом;
5) продаж продавцем, який володіє товаром;
6) продаж покупцем, який володіє товаром;
7) продаж згідно з положеннями Розділу III Закону про оренду з правом викупу 1964 р.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)